21 грудня 2020 року справа № 580/3400/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
26.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 30.09.2020р. просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0096631303 від 07.08.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 342456 грн. 93 коп., з яких за основним грошовим зобов'язанням 228304 грн. 62 коп. та 114152 грн. 31 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0096761303 від 07.08.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у сумі 28538 грн. 09 коп., з яких сума за податковим зобов'язанням 19025 грн. 39 коп. та 9512 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що висновки Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані ППР, грунтуються не на первинних документах облікових регістрах, а на листі позивача, який не є первинним документом та не міг бути покладений в основу висновків Акту перевірки. Вказано, що у відповідача була наявна інформація щодо придбання та реалізації, а саме:податкові накладні, що були зареєстровані в ЄРПН та є належною податковою інформацією. При цьому, вказано, що позивачем при наданні пояснень у формі листа від 29.05.2018р. №4458 було допущено технічну помилку, яка лягла в основу порушення викладеного відповідачем. Крім того, зазначив, що результати інвентаризації залишків паливо-мастильних матеріалів відображено позивачем у деклараціях акцизного податку за грудень 2016 та грудень 2017, відомості в яких при перевірці не враховано та не досліджувались.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.11.2020р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що Перевіркою правильності визначення витрат, відображених платником у додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності», безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено завищення витрат за 2016 рік в сумі 1 189 276,04 грн., за 2017 рік в сумі 79 083 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до складу витрат витрати, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу. Підприємцем включено до складу витрат придбання дизельного палива, яке не реалізоване в звітному періоді на загальну суму 1268359,04 гривень. ФОП ОСОБА_1 надано пояснення, що облік витрат у перевіряємому періоді здійснювався виключно по банківським випискам, без врахування обліку товарно-матеріальних цінностей. Представником зазначено, що сума вищевказаних витрат визнається витратами того звітного періоду, в якому буде визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів. До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними первинними документами. В акті перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижений чистий оподатковуваний доход за 2016 рік в сумі 1 189 276,04 грн., за 2017 рік в сумі 79 083 гривень. Крім того, ФОП ОСОБА_1 , також, порушено вимоги пункту 16-1
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 15.11.2001р. як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Черкаської міської ради, перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах із 28.10.2016р., проводить господарську діяльність за кодами: КВЕД 49.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.
Із 21.05.2018р. по 04.06.2018р. Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі наказів відповідача №814 від 27.04.2018р., №1014 від 04.06.2018р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2018 року, проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р.
Перевірку проведено з відома позивача та за її наслідками складено акт від 18.06.2018р. №337/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р., щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязове державне соціальне страхування із 01.01.2016р. по 31.12.2017р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р.» (далі - Акт перевірки).
Вищевказаним Актом перевірки зафіксовано допущені позивачем порушення, зокрема:
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 228304 грн. 62 коп., в т.ч. за 2016 - 214069 грн. 68 коп., за 2017 - 14234 грн. 94 коп.;
- ст. 168, ст. 163, п. 16-1 Підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 19025 грн. 39 коп., в т.ч. за 2016 - 17839 грн. 14 коп., за 2017 - 1186 грн. 25 коп.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018р. №0096631303, яким за порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 228304,26 грн. та за штрафними санкціями на суму 114152,31 грн., на загальну суму - 342456 грн. 96 коп.;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018р. №0096761303, яким за порушення ст. 163, ст. 168 та п.16-1 Підрозділу 10 інших перехідних положень Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 19025 грн. 39 коп. та за штрафними санкціями на суму 9512,70 грн., на загальну суму - 28538 грн. 09 коп.
Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, встановлений статтею 177 ПК України.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В силу пп. 177.4.1, 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
З аналізу вказаних положень статті 177 Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв'язок з отриманням доходу.
Отже, фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі. При цьому, до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням такого доходу.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018р. №0096631303 стало саме завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних із одержанням доходу.
За висновками відповідача позивачем включено до складу витрат суми витрат на придбання дизельного палива, яке не реалізоване у звітному періоді на загальну суму 1268359 грн. 04 коп., в тому числі: за 2016 - на суму 1189276 грн. 04 коп.; за 2017 на суму 79083 грн.
Позивач в обгрунтування позову вказує, що висновки Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані ППР, грунтуються не на первинних документах облікових регістрах, а на листі позивача, який не є первинним документом та не міг бути покладений в основу висновків Акту перевірки. Вказано, що у відповідача була наявна інформація щодо придбання та реалізації товарів, а саме: податкові накладні, що були зареєстровані в ЄРПН та є належною податковою інформацією. При цьому, вказано, що позивачем при наданні пояснень у формі листа від 29.05.2018р. №4458 було допущено технічну помилку, яка лягла в основу порушення викладеного відповідачем. Крім того, зазначив, що результати інвентаризації залишків паливо-мастильних матеріалів відображено позивачем у Актах інвентаризації обсягів залишку пального, які є достовірними відомостями про залишки паливо-мастильних матеріалів та відповідають відомостям декларацій акцизного податку за грудень 2016 та грудень 2017, відомості в яких при перевірці не враховано та не досліджувались.
Надавши оцінку вказаним посиланням позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно пункт 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Міністерством доходів і зборів України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 наказ Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку записи у книги обліку доходів і витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
У графі 6 «Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» книги обліку доходів і витрат відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (підпункт 6 пункту 6 Порядку). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
З аналізу вказаних положень, вбачається, що обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань покладено на платників податків, якими ведеться книга обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. При цьому, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років неналежним чином вівся облік доходів та витрат, пов'язаних з отриманим доходом та необхідних для визначення суми річного оподатковуваного доходу, за встановленою формою.
Суд зазначає, що обставина неналежного ведення позивачем обліку доходів та витрат, пов'язаних з отриманим доходом та необхідних для визначення суми річного оподатковуваного доходу позивачем в ході розгляду справи не спростована.
Таким чином, в період проведення перевірки позивачем не надано до контролюючого органу доказів належного ведення обліку доходів та витрат, пов'язаних з отриманим доходом та необхідних для визначення суми річного оподатковуваного доходу, за встановленою формою як і не надано таких доказів до матеріалів справи в ході судового розгляду.
Стосовно доводів позивача щодо неможливості покладення в основу висновків Акту перевірки відомості листа позивача від 29.05.2018р. №4458, оскільки він не є первинним документом чи актом інвентаризації, суд зазначає, що в ході перевірки позивачем не було надано до контролюючого органу Актів інвентаризації на 31.12.2016р. 31.12.2017р. про які зазначає позивач, натомість позивачем самостійно подано до контролюючого органу лист від 29.05.2018р. №4458 із даними щодо залишків залишків товаро-матеріальних цінностей.
Позивач також вказує, що відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” фізичні особи-підприємці не зобов'язані здійснювати ведення бухгалтерського обліку, а тому позивачем при надання пояснень у формі листа від 29.05.2018р. №4458 та його складанні було допущено технічну помилку, яка лягла в основу порушення, викладеного податковим органом.
З приводу зазначеного посилання суд зазначає, що його не може бути взято судом до уваги в якості належної підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР, оскільки у відповідності до вказаних вище положень ПК України, обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань покладено на платників податків, якими, серед іншого ведеться книга обліку доходів і витрат, яку надано до перевірки не було, в зв'язку із чим податковим органом використано інформацію самостійно подану позивачем.
Суд при розгляді даної справи враховує також ту обставину, що при розгляді справи №580/375/19 щодо оскарження спірних ППР позивач серед підстав позову не вказував на обставину неможливості покладення в основу акту перевірки відомостей наданих позивачем у листі від 29.05.2018р. №4458, що може свідчити на користь того що позивач погодився із використанням контролюючим органом інформації самостійно поданої позивачем.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем при складенні Акту перевірки встановлено фактичні обставини на підставі належних та допустимих доказів.
Так, зокрема, Актом перевірки встановленою що позивачем протягом 2016 року придбано дизельне паливо на загальну суму 10300047 грн., при цьому приріст залишків дизельного палива станом на 31.12.2016р. становить 1197541 грн. (залишок дизельного пального станом на 31.12.2016 у сумі 1420541 - залишок дизельного пального станом на 01.01.2016р. у сумі 223000).
Проте, до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізовані або використані (для здійснення діяльності з перевезень вантажів) протягом 2016 можна віднести 9102506 грн. (10300047 - 1197541), які включають в себе витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що:
- реалізовані протягом 2016, а саме 6673483 грн. 18 коп. (згідно матеріалів справи позивачем у 2016 реалізовано дизельного палива на 7140627 грн. 40 коп., при цьому відповідачем встановлено, що у 2016 середня націнка при продажі дизельного палива становить 7%, тому відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2016 року дизельного палива, що підлягають віднесенню до складу витрат складають 6673483 грн. 18 коп.);
- використані протягом 2016 для здійснення діяльності із перевезення вантажів на суму 2429022 грн. 82 коп. (9102506 - 6673483,18).
Актом перевірки встановлено, що позивачем протягом 2017 року придбано дизельне паливо на загальну суму 12112227 грн., при цьому приріст залишків дизельного палива станом на 31.12.2017 становить 600997 грн. (залишок дизельного пального станом на 31.12.2016 у сумі 2021538 - залишок дизельного пального станом на 01.01.2017 у сумі 1420541).
Проте, до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізовані або використані (для здійснення діяльності з перевезень вантажів) протягом 2017 можна віднести 11511230 грн. (12112227 - 600997), які включають в себе витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що:
- реалізовані протягом 2017, а саме 8930075 грн. (згідно матеріалів справи позивачем у 2017 реалізовано дизельного палива на 9555180 грн., при цьому відповідачем встановлено, що у 2016 середня націнка при продажі дизельного палива становить 7%, тому відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2017 року дизельного палива, що підлягає віднесенню до складу витрат складають 8930075 грн.);
- використані протягом 2017 року для здійснення діяльності із перевезення вантажів на суму 2581155 грн. (11511230 - 8930075).
Актом перевірки встановлено, що позивачем до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізоване, або використане (для здійснення діяльності з перевезення вантажів) протягом поточного року, які підлягають віднесенню до складу витрат, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за поточний рік віднесено: за 2016 рік - 10291782 грн. 04 коп.; за 2017 рік - 11590313 грн.
З викладеного вбачається, що позивачем завищено витрати на придбання дизельного палива, яке не реалізовано:
- у звітному періоду 2016 року - на суму 1189276 грн. 04 коп. (10291782, 04 - 9102506);
- у звітному періоді 2017 року - на суму 79083 грн. (11590313 - 11511230).
Відповідно до п. 171.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).
Отже, враховуючи вищевикладене загальна сума податку на доходи фізичних осіб:
- за 2016 рік складає 221109 грн. 48 коп. (1228386*18%), в той час як позивачем задекларовано 7039 грн. 80 коп.
- за 2017 рік складає 24222 грн. 83 коп. (134571,29*18%), в той час як позивачем задекларовано 9987 грн. 89.
Таким чином недоплата податку на доходи фізичних осіб:
- за 2016 рік становить 214 069 грн. 68 коп. (221109,48 -7039,8);
- за 2017 рік становить 14234 грн. 94 коп. (24222,83-9987,89).
Суд зазначає, що витрати на придбання дизельного палива повинні включатись до податкового періоду у якому отриманий дохід від реалізації цього дизельного палива.
Відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суд доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018р. №0096631303.
З приводу ППР №0096761303 від 07.08.2018р., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.
Суд зазначає, що наслідком заниження позивачем доходу у 2016-2017 році, стало не вірне визначення військового збору в 2016-2017 році, яке виразилось у його заниженні.
Тобто, внаслідок заниження чистого доходу за 2016 рік на суму 1189276 грн. 04 коп. позивачем не донараховано 17839 грн. 14 коп. (1189276,04*1,5%) військового збору за 2016 рік, у свою чергу занижений чистий дохід у 2017 році, занизив військовий збір за 2017 рік на суму 1186 грн. 25 коп. (79083*1,5%), у зв'язку із чим суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення від 07.08.2018р. №0096761303.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з огляду на доведену відповідачем правомірність прийнятого рішення, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко