22 грудня 2020 року справа № 580/5807/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального позовного письмового провадження адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання неправомірними дій і скасування рішення,
16.12.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 01.12.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №63596370 та скасування цієї постанови з підстав невідповідності її вимогам закону.
Додатково просив повернути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, понесені ним судові витрати, розраховані відповідно до Закону України «Про судовий збір», в розмірі 2102,00грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч вимог закону не врахував факту добровільного виконання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, рішення суду.
Ухвалою від 17.12.2020 суд відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 22.12.2020 на 12 год. 30 хв. Сторони у призначене підготовче засідання не прибули.
Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 22.12.2020 суд закрив підготовче провадження у справі і вирішив подальший її розгляд здійснювати у письмовому провадженні.
Відповідач правом подати до суду відзив не скористався.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Суд встановив, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №63596370 щодо примусового виконання виконавчого листа від 29.10.2020 №580/4032/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання позивача у цій справі виготовити розпорядження згідно з постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 у справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2008 у справі №2а-1027/08. Стягувачем згідно з постановою є ОСОБА_1 .
Виконавче провадження відкрите згідно з постановою головного державного виконавця Вельган Оксани Василівни від 12.11.2020 після набрання 08.10.2020 законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 в справі №580/4032/19.
Отримавши вказану постанову, позивач листом від 26.11.2020 №2300-0802-5/60071 його повідомив, що виготовив розпорядження з урахуванням постанов Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 у справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2008 у справі №2а-1027/08. До листа додав копію відповідного розпорядження.
Постановою відповідача від 01.12.2020 на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф в сумі 5100,00грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом.
Надаючи спірним обставинам суд врахував таке.
Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, та згідно з п.3 - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Крім того відповідно до п.16 - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.4 ст.18 ЗУ №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, державний виконавець уповноважений вжити передбачені законом заходи для виконання виконавчого документа.
Відповідно до ч.5 ст.19 ЗУ №1404-VIII боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 вказаного Закону.
Зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями ст.75 ЗУ №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у визначений строк виконавець зобов'язаний з'ясувати наявність причин такої бездіяльності та надати їм оцінку. Застосування штрафу є правомірним, якщо такі причини не є поважними.
Суд врахував, що позивач до часу отримання постанови державного виконавця від 12.11.2020 виготовив розпорядження щодо урахування постанов Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м.Черкас від 18.01.2016 у справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2008 у справі №2а-1027/08, що підтверджується відповідним розпорядженням від 27.10.2020.
Згідно з п.1 ч.2 ст.92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Закону України від 09.07.2020 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Статтею71 Закону №1058 визначено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Постанова №649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Вказаний Порядок визначив механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Зважаючи, що постанови уряду є підзаконним нормативно-правовим актом, на період їх чинності підлягають безумовному застосуванню, оскільки відповідно до вимог ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що у спірних правовідносинах з'ясовував на виконання вказаних вище вимог ст.18 Закону конкретні факти виконання/невиконання боржником рішення суду та поважності/неповажності тому причин. Спірне рішення не містить змісту виявленого порушення з урахуванням листа боржника та доданого ним розпорядження щодо такого виконання, не надав їм оцінки. Отже, спірне рішення прийняте необгрунтовано і для вказаних правовідносин застосування штрафу не виконує спонукаючої, стимулюючої функції для боржника. Відповідач не довів відсутності поважних причин та фактів невиконання боржником судового рішення.
Тому суд дійшов висновку, що вчиняючи спірні дії та приймаючи спірне рішення відповідач не обґрунтовано не врахував докази вжиття позивачем заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Суд також врахував, що відповідач у оспорюваній постанові не зазначив, які дії ним вчинялись для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, та чи здійснював перевірку виконання позивачем такого рішення та чи оцінював причини, з яких частина виконавчого документа не виконана.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що в заявлених спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж, порядку та строків, визначених законом.
Зважаючи, що виконавчий лист не виконаний виключно в частині безпосереднього отримання стягувачем коштів, які фінансуються напряму з державного бюджету, відсутність належного обґрунтування в спірному рішенні факту допущеного порушення та не врахування поважності причин, наявних у боржника, у т.ч. не врахування відсутності у виконавчому документі строку, протягом якого мають бути виплачені стягувачу кошти, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій і спірного рішення та його скасування.
Для розподілу судових витрат суд врахував.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки докази понесених судових витрат вказаного виду відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; РНОКПП 21366538) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган О.В. щодо винесення постанови від 01.12.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №63596370.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.12.2020 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) Вельган О.В. про накладення у виконавчому провадженні №63596370 на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; РНОКПП 21366538) штрафу в сумі 5100,00грн.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 22.12.2020.