22 грудня 2020 року справа № 580/458/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
06 лютого 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ю-5352-17.
В обґрунтування позову зазначено, що спірна вимога прийнята відповідачем всупереч визначеної законодавством заборони застосування штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням відносно позивача справи про банкрутство.
Ухвалою суду від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
26.02.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, та розповсюджується лише на ті зобов'язання, що виникли до введення мораторію. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ухвалою суду від 11.11.2020 поновлено провадження у справі.
Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд встановив таке.
З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 24.03.1999. Відносно нього порушено справу про банкрутство згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494.
14.01.2020 відповідач сформував позивачу вимогу форми №Ю-5352-17, якою повідомив, що станом на 31 грудня 2019року Звенигородський район електричних мереж має заборгованість зі сплати ЄВ в сумі 873415,76 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що позивач не оспорює та визнає факти прострочення сплати вказаних грошових зобов'язань. Вказані порушення підтверджуються даними інтегрованої картки позивача, як платника податку. Його аргументи стосуються лише обставини перебування у процедурі банкрутства з 14.05.2004 згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
На дату порушення відносно позивача справи про банкрутство діяв Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон №2343-XII), що втратив чинність з 21.10.2019 з набуттям чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Законом №2343-ХІІ (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абз.24 ч.1ст.1 Закону).
Частиною четвертою статті 12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду від 14.05.2004.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Велика Палата Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 між тими ж сторонами щодо подібних правовідносин дійшла висновку, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, посилання позивача на судову практику, зокрема правову позицію Верховного Суду від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №823/2240/17, не узгоджується з юридичними висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 провадження №11-1272 апп19.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - ЗУ №2464-VI).
Відповідно до вимог ст.1 вказаного Закону ЄВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, є платниками ЄВ згідно з п.1 ч.1 ст.4 ЗУ №2464-VI.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 ЗУ №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску згідно з ч.4 ст.8 ЗУ №2464 VI визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ч.5 вказаної статті Закону ЄВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з ч.8 ст.9 ЗУ №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Днем сплати єдиного внеску згідно з ч.10 ст.9 ЗУ №2464-VI вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.11 ст.9 ЗУ №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок згідно з ч.12 вказаної статті Закону підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Наявність недоїмки у позивача підтверджується даними інтегрованої картки. Неналежний облік сплати ЄВ за період, щодо якого винесене оскаржуване рішення, не підтверджено жодним належним і допустимим доказом.
Податкові органи відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ №2464-VI зобов'язані, серед іншого, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону та вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.
Заходи впливу та стягнення визначені ст.25 ЗУ №2464-VI.
Зокрема, відповідно до ч.2 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (ч.4 ст.25 ЗУ №2464-VI).
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до ч.10 ст.25 ЗУ №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Податковий орган застосовує згідно з ч.11 вказаної статті до платника ЄВ такі штрафні санкції:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
Згідно з ч.13 ст.25 ЗУ №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до ч.16 вказаної статті Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Докази оскарження та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, які увійшли в спірне рішення, відсутні.
Тому суд дійшов висновку, спірна вимога прийнята з дотриманням вказаних вимог Закону №2464-VI на підставі актуальних даних обліку відповідачем сплати ЄВ вказаним структурним підрозділом позивача згідно з відомостями інтегрованої картки. З урахуванням згаданої вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду правові підстави для його скасування відсутні.
Зважаючи, що у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушення вимог закону, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати - розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення у повному обсязі складене 22.12.2020.
Суддя В.П. Тимошенко