про залишення позовної заяви без руху
22 грудня 2020 року справа № 580/5863/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/5863/20
за позовом ОСОБА_1
до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
18.12.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, просить:
визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Тальнівського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 до 27.08.2020 із застосуванням обмеження щодо нарахованої суддівської винагороди у сумі 56670 грн 40 коп;
зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тальнівського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020 та щомісячної доплати в розмірі 60% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів під час виплати за період з 01.06.2020 до 27.08.2020;
стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області на користь судді Тальнівського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у сумі 56670 грн 40 коп з утриманням з цих сум, передбачених законом, податків та обов'язкових платежів під час їх виплати за період з 01.06.2020 до 27.08.2020;
допустити до негайного виконання рішення суду у частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії документів, що не засвідчені у встановленому порядку, позаяк не зазначено дати засвідчення копій.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позовна вимога «стягнути …. невиплачену суддівську винагороду» передбачає надання доказів на підтвердження порушеного права позивача у контексті попередньо/завчасно нарахованої наявної суми та/або заборгованості з відображенням в обліку щодо нарахованої, проте невиплаченої винагороди відповідно, зокрема до розрахункових листків з оплати праці. Вимога «стягнути ….невиплачену суддівську винагороду …з відрахуванням під час виплати податків, зборів відповідно передбачених законом» передбачає надання доказів про наявні деструктивні відхилення в обліку відповідача порівняно з розрахунковими листками оплати праці позивача у розрізі місяців щодо конкретних податків і зборів, єдиного внеску та/або пропорційно відпрацьованому часу, що не обґрунтовані у позові. У позові не йдеться про вплив дій/бездіяльності відповідача у зв'язку із нарахуванням/не нарахуванням та розміром відрахування ЄСВ на майнові та/або соціальні права чи фінансові інтереси позивача у зв'язку із сформованими позовними вимогами про стягнення та «визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати» у контексті першої вимоги «із застосуванням обмеження згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020», що була чинною у період з 18.04.2020 до 27.08.2020.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), що має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8). У рішенні КСУ від 14.07.2009 № 1-35/2009 (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом) зазначено: автоматично відновитися попередня норма закону не може, необхідна відповідна реакція з боку парламенту й дотримання визначеної Основним Законом України законодавчої процедури. Офіційне оприлюднення, опублікування закону є конституційно встановленою процедурою, необхідною для набрання ним чинності. Стаття 152 Конституції України визначає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У позові не йдеться про перебування у відпустці чи тимчасовій непрацездатності позивача у період з 18.04.2020 до 01.06.2020 та/або про правомірність нарахувань винагороди судді з огляду на вимогу «визнати протиправними дії… із застосуванням обмеження».
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати зазначено у статті 110 КЗпП України і статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР із змінами: «при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».
У позові йдеться про проходження публічної служби, проте згідно із частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суддівська винагорода виплачується щомісячно. Про порушення майнового права та/або фінансового інтересу в оплаті праці позивач дізнався після її отримання(на картковий рахунок або у інший спосіб) та/або під час вручення розрахункового листка (з дня відмови у наданні розрахункового листка). Позивач не обґрунтовує про обставини порушення права та/або інтересу із наданням відповідних доказів та не надає обґрунтованого клопотання про поважність причин пропуску звернення до суду щодо проходження публічної служби.
До позову не надано у додатках та не зазначено про форму звернення (усно, письмово, засобами зв'язку) до відповідача щодо змісту і характеру порушеного права та/або про спосіб усунення такого порушення та/або про механізм відновлення порушеного права чи інтересу позивача щодо спірних правовідносин.
У Рішенні РСУ № 55 «Щодо виконання рішення Конституційного Суду» зазначено про потреби виділення додаткових коштів для компенсації виплат суддівської винагороди, у листі-відповіді від 26.10.2020 № 04-17/62/2020 зазначено: «на законодавчому рівні не визначено механізму компенсації недоотриманих суддями сум суддівської винагороди за час дії частини 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», проте позовні вимоги не сформовані щодо компенсації, але у тексті позовної заяви зазначено: «кошти необхідно компенсувати», «чинним законодавством не передбачено механізму компенсації недоотриманої частини суддівської винагороди».
ВС (ЄДРСР 89353009 справа № 725/3800/17; 86552326 справа № 814/1274/17; 86161684 справа № 825/1022/17) щодо застосування норм права, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, оцінюючи рішення апеляційної інстанції у правовідносинах щодо дій суб'єкта владних повноважень, виходив з того, що вказані норми були чинними у спірний період та належали застосуванню.
У рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційний Суд України визначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими.
Позивач не позбавлений права вимагати відшкодування відповідної матеріальної шкоди на підставі частини 2 статті 152 Конституції України (ЄДРСР 91443520 справа № 823/5238/15). За змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення (ВС 92074698 справа № 823/5238/15).
Оскільки правовідносини у справі виникли до прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, а останнє не містить положень, що би поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності у період з 18.04.2020 до 27.08.2020, то позивачем не обґрунтовано зміст порушеного права саме з боку відповідача (ЄДРСР 93539581; 93541088).
У позові йдеться про 55670,40 грн з 01.06.2020 до 27.08.2020 (33199,60 + 2333,30 + 21137,50) з відомостей розрахункових листів, проте заборгованості в обліку/довідці не визначено, позаяк за кодом нарахування обмеження доходу « 444» до 10 мінімальних заробітних плат у липні - 2333,30 грн, у серпні - 29865,60 грн, у червні 32199,60 грн сума становить не 55670,40 грн (64398,50 грн).
Суд зазначає, що копії розрахункових листів нарахованої і виплаченої суддівської винагороди за червень - серпень не засвідчені у встановленому порядку.
Розбіжностей між нарахованою і виплаченою та/або нарахованою/не нарахованою і виплаченою винагородою та/або колізії у застосуванні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 та статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» не обгрунтовано у контексті порушених прав позивача відповідачем.
В обґрунтування порушеного права позивач зазначає про право працюючого судді на отримання суддівської винагороди: «у розмірі, визначеному спеціальним законом та не може визначатися іншими нормативно-правовим актами», проте не обґрунтовує пріоритет та/або конкуренцію таких актів у контексті статті 85 Конституції України, що розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо прийняття законів та затвердження Державного бюджету України та порушень розпорядником коштів бюджетного законодавства на третій стадії бюджетного процесу. Відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування у межах, передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік.
У позові не йдеться про порушення бюджетного законодавства (на якій саме стадії бюджетного процесу і ким допущено щодо прав та інтересів позивача) з боку відповідача як розпорядника публічних коштів чи третьою особою та/або про нецільове використання відповідачем коштів та/або про не нарахування винагороди у межах передбачених на 2020 рік кошторисом видатків та/або про помилки у обчисленні нарахування, відрахувань та утримань із/на суми грошової винагороди, проте зазначено про: «заборону щодо можливості визначення розміру суддівської винагороди будь-якими іншими нормативно-правовим актами, аніж спеціальним Законом».
У позовній вимозі зазначено «визнати протиправними дії», проте не йдеться про ознаки протиправності дій відповідача згідно критеріїв частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у забезпеченні виконання «чинного законодавства».
Із наданих незасвідчених розрахункових листків за червень-серпень за відсутності розрахунку позивача не вбачається конфлікту/розбіжності між нарахованою і виплаченою щодо обмеження нарахування в оплаті праці позивача та/або порушення прав застрахованої особи за Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 у контексті дотримання Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати (наказ від 09.09.2013 №453, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 за № 1602/24134 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1602-13#Text) щодо інформації згідно з довідкою-розрахунком, погодженої органом доходів і зборів, що надається відповідачем як платником єдиного внеску за період 18.04.2020 до 27.08.2020. Матеріали позову не містять доказів про виявлені/наявні позивачем розбіжності у нарахуванні ЄСВ під час обчислення грошової винагороди та/або сплаті ЄСВ (максимального/мінімального розміру) у контексті формування відомостей персоніфікованого обліку для обчислення страхового стажу (відомості з порталу електронних послуг ПФУ).
У позові не обґрунтовується наявний запит позивача про надання довідки про доходи та/або іншої відповідної довідки із/без зазначення суми сплаченого ЄСВ у контексті постанов Великої палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 580/2417/19.
Позивач самостійно визначається щодо участі у адміністративній справі третіх осіб.
Учасниками справи статтею 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначені сторони та треті особи.
Згідно з частиною 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Суд констатує, що позивач не зазначив, на чиїй стороні (позивача чи відповідача) має виступати визначена у позові третя особа, на які права та/або інтереси такої особи може вплинути рішення у даній справі.
Під час вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема вимоги пункту 5 частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України щодо кількості сторін та інших учасників справи. Відповідно до частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тоді як процесуальна участь третіх осіб впливатиме на швидкість вирішення справи. Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області здійснює обслуговування бюджетних коштів Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, яке визначено учасником справи.
Суд покликаний захистити і відновити порушене право, а не абстрактне право непідтверджених очікувань позивача на майбутнє.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду (яке не ухвалено на час звернення з позовом) буде відповідачем тривалий час не виконане, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.
Разом з тим, згідно зі статтею 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, що має бути продемонстровано поінформованому і розсудливому сторонньому спостерігачеві з метою забезпечення справедливого суду.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статті 160, статті 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
обґрунтування позовних вимог відповідно до обставин справи та доказів на їх підтвердження;
обґрунтування із зазначенням підстав для залучення до участі у справі третьої особи, яка зазначена в позовній заяві («через зазначену особу здійснюються виплати сум, стягнутих за рішенням суду» за відсутності на час звернення рішень суду, що набрали законної сили стосовно позивача);
оформлених у встановленому порядку клопотання про залучення до участі у справі третьої особи;
доказів у обґрунтування позовних вимог та відповідних розрахунків, зокрема на підтвердження того, що у довідці та/або іншому подібному розрахунку (у т.ч. про нараховані доходи позивачеві) наявна інформація про суми сплаченого ЄСВ у розмірі 22 %;
засвідчені у встановленому порядку копії документів, доданих до матеріалів позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова