79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.12.2020 Справа № 914/2013/20
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна», м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни, с.Деревляни Кам'янка-Бузького району Львівської області
про стягнення 8251,85грн.
та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни, с.Деревляни Кам'янка-Бузького району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна», м.Львів
про визнання договору недійсним
Суддя Щигельська О.І.
Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.
Представники сторін
від позивача: Вітів В.Я. - представник;
від відповідача: Ільницький І.Л. - представник
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни про стягнення заборгованості в сумі 8251,85грн., з яких 4041,98грн. основного боргу, 4041,98грн. пені, 86,36грн. інфляційних втрат та 81,53грн. 3% річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/2013/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 23.09.2020; відповідачу встановлено строк на подання відзиву - впродовж 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
04.09.2020 в системі документообігу суду за вх.№25906 зареєстровано відзив ФОП Боднар Л.М. на позовну заяву.
09.09.2020 в системі документообігу суду за вх.№26307 зареєстровано відповідь ТОВ «Грінера Україна» на відзив.
15.09.2020 у системі документообігу суду зареєстровано зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» про визнання договору №КН/295/18К про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів від 02.10.2018 недійсним.
Ухвалою суду від 21.09.2020 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/2013/20; ухвалено вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.09.2020.
В підготовчому засіданні 23.09.2020 оголошено перерву до 12.10.2020.
12.10.2020 в системі документообігу суду за вх.№29552/20 зареєстровано поданий ТОВ «Грінера Україна» відзив на зустрічну позовну заяву.
В підготовчому засіданні 12.10.2020 оголошено перерву до 19.10.2020.
Призначене на 19.10.2020 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Щигельської О.І.
Ухвалою суду від 30.10.2020 підготовче засідання призначено на 23.11.2020.
Ухвалою суду від 23.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 07.12.2020.
В судовому засіданні 07.12.2020 представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з мотивів, наведених у раніше поданому відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 07.12.2020 представник відповідача (за первісним позовом) проти задоволення первісного позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві. Зустрічну позовну заяву підтримав повністю з мотивів, наведених у ній, просив її задовільнити.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача (відповідача за зустрічним позовом)
В жовтні 2018 року між позивачем та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Боднар Лесею Михайлівною укладено договір, на виконання умов якого відповідачу надано послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань із оплати у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 4041,98грн. У зв'язку з цим ТОВ «Грінера Україна» звернулась до суду з позовом, в якому окрім вказаної суми основного боргу до стягнення також заявлено 4041,98грн. пені, 86,36грн. інфляційних втрат та 81,53грн. 3% річних.
У відповіді на відзив ТОВ «Грінера Україна» зазначає, що послуги надавались в повному об'ємі та належної якості, а споживач протягом всього періоду дії договору жодного разу не звертався із заявами про неякісне надання послуг чи про розірвання договору. Звертає також увагу на те, що ЛКІІ «Княже місто» не є надавачем послуг із збирання та вивезення ТПВ з міста Львова.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «Грінера Україна» звертає увагу на те, що оспорюваний договір складений згідно з типовим договором, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та підписаний ФОП Боднар Л.М. без зауважень. Окрім того, позивачем за зустрічним позовом здійснювались часткові оплати за надані послуги. Посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства вважає необґрунтованими.
Аргументи відповідача (позивача за зустрічним позовом)
Відповідач повністю заперечує проти позову, зазначаючи, що:
- акти здачі-прийняття виконаних робіт не підписувались ним, оскільки відповідні послуги не надавались;
- позивач не скористався передбаченим договором правом на припинення надання послуг зважаючи на порушення строків оплати більше ніж на один місяць;
- виданий Господарським судом Львівської області за заявою позивача судовий наказ про стягнення з відповідача суми боргу скасовано;
- між ФОП Боднар Л.М. укладено договір з ЛКП «Княже місто» про надання послуг і утримання будинків та споруд та прибудинкової території, за яким відповідач оплачує комунальні послуги.
Зазначене, на думку відповідача, є підставою відмови у позові.
У зустрічному позові ФОП Боднар Л.М. стверджує, що договір про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів між ФОП Боднар Л.М. та ТОВ «Грінера Україна» не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про відходи», а також не містить всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Зазначене зумовило звернення до суду із зустрічним позовом про визнання вказаного договору недійсним.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.08.2013 №683 (з подальшими змінами та доповненнями) Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» визначено виконавцем послуги зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові.
02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» (виконавець за договором; позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Боднар Лесею Михайлівною (споживач за договором; відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір №КП/295/18к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів, за яким виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач - своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги) (п.1.1). У додатку №1 до вказаного Договору визначено, що об'єктом обслуговування є кафе за адресою вул. Волошина, 2, кількість посадкових місць - 8.
У п.п. 2.1, 2.2 Договору визначено, що виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих, великогабаритних, ремонтних і рідких відходів. Послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) надаються за контейнерною схемою та графіком ЛКП «Княже місто».
Згідно п.4.3.3 Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, місце розташування контейнерного майданчика визначає міжвідомча комісія при районній адміністрації за попереднім погодженням з районною санітарно-епідеміологічною станцією. До матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 02.12.2016, укладеного між ТОВ «Грінера Україна» та ЛКП «Княже місто», в додатках до якого визначено кількість та місце розташування контейнерів у Галицькому районі, періодичність їх вивозу.
У відповідності до п.п. 3.1 - 3.3 Договору, укладеного між сторонами, обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження тарифу і визначається в додатку 1 до цього договору. У вартість послуг, наданих згідно цього додатку, не включається вартість утилізації (захоронення) вивезених виконавцем ТПВ. Вартість утилізації (захоронення) ТПВ - щомісячно змінна величина (в залежності від дислокації спеціально відведеного місця для захоронення).
На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №675 від 04.08.2017 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», норм утворення побутових відходів, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 №4132 «Про програму поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2014-2018 роки», виконавцем проведено примірний розрахунок вартості послуг на дату укладення Договору й визначено вартість вивезення побутових відходів в розмірі 83,25грн. без врахування вартості захоронення побутових відходів, про що зазначено в додатку №1 до Договору.
21.06.2019 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №572 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Львові на 2019-2023 роки». Відповідно до п.4.9 Договору, у разі зміни вартості послуги на підставі рішення органу місцевого самоврядування, нова величина тарифу встановлюється для розрахунків з дати набрання чинності відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. У зв'язку з цим, вартість вивезення побутових відходів починаючи з липня 2019 року склала 247,82грн.
Згідно п.п. 2.4, 2.5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2016 №455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення побутових відходів», всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб'єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення. Вартість послуг з захоронення побутових відходів розраховується через ділення загальної місячної вартості цих послуг на загальні місячні обсяги захоронення побутових відходів, зафіксовані в актах приймання-передачі послуг з захоронення побутових відходів, підписаних перевізниками побутових відходів та суб'єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення.
До позовної заяви долучено довідки ТОВ «Грінера Україна» про вартість захоронення твердих побутових відходів на підставі договорів позивача з відповідними спеціалізованими суб'єктами господарювання за період з квітня 2019 року по березень 2020 року.
У п.п. 4.1 - 4.3 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі застосування попередньої оплати послуг платежі вносяться поквартально у розмірі, що розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Послуги оплачуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
З наданої позивачем картки рахунку 361 контрагента ФОП Боднар Л.М. вбачається, що за період з 02.10.2018 по 31.03.2020 відповідачу надано послуги на загальну суму 4877,89грн. та частково оплачено на суму 835,91грн., що додатково підтверджується меморіальними ордерами №10043905 від 16.11.2018, №10024251 від 13.02.2019 та №10003534 від 15.04.2019.
Згідно з п.4.7 Договору, підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється лише на письмову вимогу споживача.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався із відповідною вимогою до позивача. Попри це, останнім долучено до позовної заяви підготовані до підписання акти наданих послуг за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно на суму 4041,98грн.
За відсутності у вказаних актах підписів споживача суд звертає увагу на те, що згідно з п.4.8 Договору, враховуючи повноваження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із забезпечення контролю за вивезенням ТПВ у Галицькому районі міста Львова, вона може підтверджувати факт надання послуг із вивезення ТПВ виконавцем. В листі Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №31-вих-44675 від 16.06.2020 підтверджується, що ТОВ «Грінера Україна» здійснює свою діяльність з вивезення ТПВ на території Галицького району.
Окрім того, згідно з п.8.2 Договору, у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, споживач викликає представника виконавця для складення акта-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних і якісних показників тощо. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача із відповідними вимогами чи претензіями до позивача.
Попри відсутність встановленого Договором обов'язку, ТОВ «Грінера Україна» систематично щомісяця виставляло та надсилало відповідачу за місцем провадження господарської діяльності рахунки на оплату послуг, на підтвердження чого до позовної заяви долучено рахунки на оплату за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно, а також договір позивача з АТ «Укрпошта» та акти наданих послуг за відповідний період.
Таким чином, на виконання умов Договору ТОВ «Грінера Україна» надано ФОП Боднар Л.М. за період з квітня 2019 року по березень 2020 року послуги на суму 4041,98грн., які відповідачем не оплачено. Попри наявність заборгованості, позивач не скористався правом на припинення надання послуг, передбаченим п.6.3 Договору.
Згідно з п.7.1 Договору, споживач несе відповідальність згідно із законом і цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги - шляхом сплати пені в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань із оплати наданих послуг, ТОВ «Грінера Україна» зверталась до Господарського суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення відповідної заборгованості. Проте такі судові накази скасовано за заявою ФОП Боднар Лесі Михайлівни.
Беручи до уваги вищенаведене, ТОВ «Грінера Україна» звернулось до суду з позовом, в якому окрім 4041,98грн. основного боргу, до стягнення також заявлено 4041,98грн. пені, та 86,36грн. інфляційних втрат і 81,53грн. 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.
Водночас відповідач (позивач за зустрічним позовом) звертає увагу на те, що між Фізичною особою-підприємцем Боднар Лесею Михайлівною та Львівським комунальним підприємством «Княже місто» 01.12.2019 укладено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а договір №КП/295/18к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів від 02.10.2018 між ФОП Боднар Л.М. та ТОВ «Грінера Україна» вважає таким, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про відходи», оскільки договори про надання послуг з поводженням з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб'єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів, а також не містить всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема передбачених законом вимог до якості послуг.
Зазначене зумовило звернення до суду із зустрічною позовною заявою про визнання такого договору недійсним.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2. ст. 35-1 Закону України «Про відходи», власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Згідно зі ст.1 вказаного Закону, джерело утворення побутових відходів це об'єкт, на якому утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).
Відповідно до п.3 Порядку надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2018, власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Відповідно до п.7.1.4.1 Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, юридичні особи зобов'язані у встановленому порядку укладати угоди, проводити оплату за користування послугами підприємств та організацій, які здійснюють операції збирання, зберігання, перевезення, утилізації, оброблення та захоронення відходів. Згідно п.п. 3.1.2, 3.2.2 рішення Львівської міської ради від 17.10.2003 №890 «Про затвердження Правил збирання, зберігання, перевезення, утилізації та захоронення відходів у місті Львові», фізичні та юридичні особи у сфері поводження з відходами зобов'язані: у встановленому порядку укладати угоди, проводити оплату за користування послугами підприємств та організацій, які здійснюють операції збирання, зберігання, перевезення, утилізації, оброблення та захоронення відходів.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №КП/295/18к від 02.10.2018 є договором про надання послуг.
Суд відхиляє твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про те, що при підписанні зазначеного Договору сторони не досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» вимог до якості послуг, з огляду на таке.
Згідно з ч.3 ст.16 вказаного Закону, якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором.
Із комплексного аналізу положень Договору вбачається, що сторонами встановлено вимоги щодо якості послуг, зокрема в п.п. 6.2.1 - 6.2.4, в яких визначено обов'язки виконавця, серед яких надання послуг відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, забезпечення утримання контейнерів у належному санітарно-технічному стані тощо. У п.6.2.6 Договору сторони також передбачили обов'язок виконавця усувати факти порушення вимог щодо забезпечення належної якості послуг.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не зазначено, які інші вимоги до якості послуг мали б бути визначені у договорі, який підписаний ФОП Боднар Л.М. без застережень.
Таким чином договір №КП/295/18к від 02.10.2018 вважається судом укладеним в порядку, визначеному ст.ст. 638, 639 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що сторони діяли на його виконання - позивачем надавались послуги, а відповідачем - проведено їх часткову оплату.
Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно позивачем надано відповідачу послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів на суму 4041,98грн. Зазначене підтверджується листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №31-вих-44675 від 16.06.2020, актами надання послуг та відсутністю актів-претензій зі сторони відповідача щодо порушення кількісних і якісних показників наданих послуг в порядку п.8.6 Договору.
Суд також звертає увагу на те, що укладений Фізичною особою-підприємцем Боднар Лесею Михайлівною з Львівським комунальним підприємством «Княже місто» 01.12.2019 типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачає надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідні послуги надавались відповідачу інших суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати послуг, наданих відповідачу ТОВ «Грінера Україна» за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно на суму 4041,98грн.
Відтак, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати наданих послуг.
Суд звертає увагу на те, що передбачена п.6.3 Договору можливість припинення надання послуг у випадку порушення строків оплати наданих послуг більше, ніж на 1 місяць, є правом, а не обов'язком позивача.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договором №КП/295/18к від 02.10.2018 встановлено, що споживач несе відповідальність згідно із законом і цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги - шляхом сплати пені в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.1).
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням ФОП Боднар Л.М. зобов'язань із оплати вартості наданих послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів за період з липня 2019 року по березень 2020 року, позивачем, відповідно до п.7.1 Договору та з врахуванням встановлених чинним законодавством обмежень, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4041,98грн.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, а тому вимога ТОВ «Грінера Україна» про стягнення з відповідача 4041,98грн. пені є обґрунтованою.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням ФОП Боднар Л.М. зобов'язань із оплати за послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 81,53грн. та 86,36грн. інфляційних втрат за період 21.05.2019 по 28.07.2020 з використанням індексів інфляції встановлених з червня 2019 року по червень 2020 року.
Перевіривши підстави, строки та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, тому вимога ТОВ «Грінера Україна» про стягнення з відповідача 86,36грн. інфляційних втрат та 81,53грн. 3% річних є обґрунтованою.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що ТОВ «Грінера Україна» раніше зверталась до суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення боргу з ФОП Боднар Л.М. за вказаним Договором, які в подальшому були скасовані, оскільки згідно з п.7 ч.1 ст.155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. У відповідності до ч. 3 ст.158 ГПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, а заявник (стягувачу) має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо вимог за зустрічною позовною заявою, суд звертає увагу на таке.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Беручи до уваги визначені ФОП Боднар Л.М. підстави позову - обставини, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір не відповідає Закону України «Про відходи», зокрема не містить передбаченої ч.3 ст.35 вказаного Закону інформації про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб'єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.
Суд звертає увагу на те, що у п.6.2.4 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний перевозити відходи тільки в спеціально відведені місця чи на об'єкти поводження з побутовими відходами. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Грінера Україна» щомісяця формує довідки про суб'єктів здійснення захоронення твердих побутових відходів із зазначенням відповідних договорів, обсягів та ціни.
Таким чином відповідач (позивач) за зустрічним позовом посилається на формальне порушення вимог закону, не обґрунтовуючи яким чином це порушило охоронювані законом права та інтереси ФОП Боднар Л.М.
За загальним правилом ст.217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.
Суд також звертає увагу на те, що відсутність у договорі істотних умов сама по собі не є підставою для визнання його недійсним, а може свідчити про факт його неукладення. Водночас, судом встановлено, що договір №КП/295/18к від 02.10.2018 укладено у встановленому законом порядку.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» до Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни про стягнення заборгованості в сумі 8251,85грн., з яких 4041,98грн. основного боргу, 4041,98грн. пені, 86,36грн. інфляційних втрат та 81,53грн. 3% річних, обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі, водночас вимоги зустрічного позову про визнання договору №КП/295/18к від 02.10.2018 недійсним спростовані матеріалами справи, відтак, у його задоволенні слід відмовити повністю, зважаючи на недоведеність.
Судовий збір за розгляд первісного та зустрічного позовів слід покласти на відповідача в повному обсязі в порядку ч.1 ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 180, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боднар Лесі Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 22; ідентифікаційний код 35429502) 4041,98грн. основного боргу, 4041,98грн. пені, 86,36грн. інфляційних втрат, 81,53грн. 3% річних та 2102,00грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею, зважаючи на перебування у відпустці в зв'язку із самоізоляцією, 21.12.2020.
Суддя О.І. Щигельська