16.12.2020 Справа №914/2699/15
За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід», Львівська обл., Бродівський р-н, с. Смільне
про:визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування постанов у ВП №52078220
у справі:№914/2699/15
за первісним позовом:Споживчого кооперативу «Степана Бандери», м. Тернопіль
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід», Львівська обл., Бродівський р-н, с. Смільне
про:стягнення заборгованості
за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід», Львівська обл., Бродівський р-н, с. Смільне
до відповідача:Споживчого кооперативу «Степана Бандери», м. Тернопіль
про:розірвання договору будівельного підряду від 17.07.2012р. № 29а/12 Т та стягнення збитків у розмірі 396318,93 грн.
Головуючий суддя - Р.В. Крупник Судді - М.В. Юркевич, Б.І. Яворський
Представники сторін:
від ТОВ «Будова-Захід»:Притула О.Б. - представник
від СК «Степана Бандери»:Калужна С.Р. - представник
від Західного міжрегіонального управління юстиції: Семен І.Р. - головний державний виконавець
від Бродівського районного РВ ДВС: Мазурик Н.М. - в.о. начальника відділу
29.10.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області від ТОВ «Будова-Захід» надійшла скарга на дії державного виконавця, у якій скаржник просить суд:
1) визнати неправомірними дії заступника начальника Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Бассараб Т.Ю. щодо проведення перевірки та винесення постанови від 12.10.2020р. №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження;
2) визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Бассараб Т.Ю. від 12.10.2020р. №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження;
3) визнати неправомірною та скасувати постанову в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. від 19.10.2020р. у межах виконавчого провадження №52078220 про скасування процесуального документа;
4) визнати незаконними дії в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. щодо відновлення виконавчого провадження №52078220;
5) визнати неправомірною та скасувати постанову в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. від 27.10.2020р. у межах виконавчого провадження №52078220 про відкриття виконавчого провадження;
6) визнати неправомірною та скасувати постанову в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. від 27.10.2020р. у межах виконавчого провадження №52078220 про повернення виконавчого провадження стягувачу;
7) визнати незаконними дії в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. щодо встановлення строку повторного пред'явлення для виконання виконавчого листа в строк до 27.10.2023р.
30.10.2020р. Господарським судом Львівської області прийнято скаргу до розгляду, її розгляд призначено на 16.11.2020р. В подальшому розгляд скарги відкладався на 02.12.2020р. та 16.12.2020р., що відображено в протоколах суду та ухвалах про виклик сторін.
Представниця скаржника в судове засідання 16.12.2020р. з'явилася, доводи викладені в скарзі підтримала, просила її задовольнити.
Представниця СК «Степана Бандери» в судове засідання 16.12.2020р. з'явилася, проти задоволення скарги заперечила.
Представник Західного міжрегіонального управління юстиції в судове засідання 16.12.2020р. з'явився, проти задоволення скарги заперечив.
Представниця Бродівського районного ВДВС в судове засідання 16.12.2020р. з'явилася, проти задоволення скарги заперечила.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи скаржника.
Як зазначає скаржник, 12.10.2020р. заступником начальника Західного міжрегіонального управління юстиції - начальником управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області винесено постанову №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження, якою дії заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визнано такими, що вчинені із порушенням норм пункту 5 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а також зобов'язано заступника начальника Бродівського ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».
Надалі в.о. начальника відділу Бродівського ВДВС винесено постанову про скасування процесуального документа від 19.10.2020р., якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2017р. Крім цього, 27.10.2020р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження №52078220 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Будова-Захід» заборгованості в сумі 2327261,56 грн. та штраф у розмірі 100% від несплаченої суми. Всього заборгованість на загальну суму 4654523,12 грн. Також в цей же день, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в котрій зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27.10.20203р.
На думку скаржника, постанова заступника начальника Західного міжрегіонального управління юстиції - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області №52078220/11 від 12.10.2020р., а також постанови державного виконавця Бродівського ВДВС є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Оскільки виконавче провадження було закінчено 27.03.2017р., то вчинення дій 22.09.2020р., 12.10.2020р., 19.10.2020р. та 27.10.2020р., тобто більш як через 3 роки, коли строк оскарження дій становить 10 робочих днів, є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім цього, скаржник зазначає, що вчинення державними виконавцями дій щодо винесення оскаржуваних постанов через 4 роки після відкриття виконавчого провадження порушує принципи законності, рівності сторін, розумності строків виконавчого провадження, а також такі дії свідчать про упередженість та необ'єктивність державного виконавця. Окрім того, ці дії порушують вимоги ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», якою встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. У цій справі виконавчим документом є ухвала Господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/2699/15, трирічний строк пред'явлення до виконання по котрій закінчився 23.03.2019р.
Аргументи СК «Степана Бандери».
СК «Степана Бандери» письмових заперечень на скаргу не подало.
В судовому засіданні 16.12.2020р. представниця СК «Степана Бандери» усно заперечила проти доводів, викладених у скарзі з тих мотивів, що вона подавала 17.09.2020р. до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області не скаргу на постанову виконавця від 27.03.2017р. передбачену ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» (вказане підтверджується тим, що у відповідній заяві відсутні посилання на згаданий закон), а заяву на проведення перевірки як це передбачено ЗУ «Про звернення громадян», строк подачі котрої цим законом не обмежено. А тому, керівник управління, витребовуючи матеріали виконавчого провадження та проводячи перевірку діяв не на підставі її скарги, а з власної ініціативи. Відтак дії останнього та постанова від 12.10.2020р. є правомірними.
Крім цього, як зазначила представниця СК «Степана Бандери», кооператив, отримавши 30.03.2017р. постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52078220 від 27.03.2017р. разом із виконавчим документом, до квітня 2020 року не звертався із повторним пред'явленням виконавчого листа до виконання, а також не звертався із скаргою на постанову від 27.03.2017р., оскільки спочатку між СК «Степана Бандери» та ТОВ «Будова-Захід» продовжувалися вести переговори щодо добровільної сплати коштів, передбачених мировою угодою, а в подальшому, кооператив був зайнятий питаннями закінчення будівництва недобудованого ТОВ «Будова-Захід» багатоквартирного будинку, котре закінчив в 2020 році.
Аргументи Західного міжрегіонального управління юстиції.
У відзиві на скаргу представник управління просить відмовити в її задоволенні повністю, мотивуючи це тим, що відповідно до абз. 1 п. 2 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Тобто законодавець не обмежує начальника управління у підставах проведення перевірки законності виконавчого провадження виключно скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця поданою в межах строків передбачених ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, контроль за дотриманням законодавства є обов'язком начальника управління про що безпосередньо зазначається в посадовій інструкції. Також законодавство не визначає строків проведення перевірки з власної ініціативи.
Оскільки перевірка матеріалів виконавчого провадження №52078220 була проведена в.о. начальника Управління з власної ініціативи на підставі повноважень наданих йому ЗУ «Про виконавче провадження» та Розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження від 12.10.2020р. є законною та винесеною в межах повноважень, а тому не підлягає скасуванню.
Аргументи Бродівського ВДВС.
У відзиві на скаргу Бродівське ВДВС просить залишити її без задоволення, оскільки в межах виконавчого провадження №52078220 було проведено перевірку за результатами якої винесено постанову №52078220/11 від 12.10.2020р., котрою дії заступника начальника Бродівського ВДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визнано такими, що вчинено із порушенням застосування норм п. 5 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобов'язано заступника начальника Бродівського ВДВС провести виконавчі дії в порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження». А тому всі постанови, які є предметом оскарження, державний виконавець приймав на виконання постанови №52078220/11 від 12.10.2020р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/2699/15 за позовом СК «Степана Бандери» до ТОВ «Будова-Захід» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Будова-Захід» до СК «Степана Бандери» про розірвання договору будівельного підряду від 17.07.2012р. № 29а/12-Т та стягнення збитків у розмірі 396318,93 грн. затверджено мирову угоду від 23.03.2016р., укладену між СК «Степана Бандери» та ТОВ «Будова-Захід», провадження у справі припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно умов п. 3 Мирової угоди ТОВ «Будова-Захід» зобов'язується перерахувати до 23.04.2016р. включно на розрахунковий рахунок СК «Степана Бандери», вказаний у даній угоді, кошти одержані від членів СК «Степана Бандери» в сумі 2327261,56 грн. (два мільйони триста двадцять сім тисяч двісті шістдесят одна грн. 56 коп.), які сплачені на виконання вищевказаного договору будівельного підряду № 29а/12-Т від 17.07.2012 р. та тристоронніх угод укладених між членами СК «Степана Бандери», СК «Степана Бандери» та ТОВ «Будова-Захід». Датою виконання зобов'язання ТОВ «Будова-Захід» вважається дата відправлення коштів. У разі ненадання СК «Степана Бандери» копій вказаних договорів про відступлення права вимоги у встановлений строк, строк оплати коштів на користь СК «Степана Бандери» відтерміновується до надання таких копій. У разі не оплати ТОВ «Будова-Захід» коштів у повному обсязі на користь СК «Степана Бандери» в установлені терміни передбачені даною угодою, ТОВ «Будова-Захід» оплачує на користь СК «Степана Бандери» штраф у розмірі 100% від несплаченої суми до 23 травня 2016 року.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Будова-Захід» умов мирової угоди, 31.08.2016р. СК «Степана Бандери» звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою про примусове виконання ухвали.
05.09.2016р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52078220 щодо стягнення з ТОВ «Будова-Захід» заборгованості в сумі 2327261,67 грн. та штрафу у розмірі 100% від несплаченої суми, а всього заборгованості на загальну суму 4654523,12 грн., боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання виконавчого документу. Оскільки у строк, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження боржником виконавчий документ виконаний не був, 22.09.2016р. головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та 27.09.2016р. постанови про арешт коштів боржника.
09.03.2017р. Львівським апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №914/2699/15 за скаргою ТОВ «Будова-Захід» на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби котрою, зокрема, визнано недійсними постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2016, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2016, арешт коштів боржника від 22.09.2016, арешт коштів боржника від 27.09.2016 у межах ВП № 52078220.
Вказана постанова Львівського апеляційного господарського суду залишена без змін згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №914/2699/15 від 14.08.2018р.
Як вбачається з постанови №914/2699/15 від 09.03.2017р. суд апеляційної інстанції дійшов, зокрема, наступних висновків:
1) Погодився з висновком місцевого суду щодо спростування доводів ТОВ «Будова-Захід» про невиконання СК «Степана Бандери» п. 3 мирової угоди, в частині передачі договорів, складених із суттєвими порушеннями, оскільки факт одержання належним чином оформлених договорів боржником підтверджується підписом представника ТОВ «Будова-Захід» на актах передачі документів від 28.03.2016 та від 18.04.2016. Більше того, за п. 3 мирової угоди, обов'язок щодо перерахування грошових коштів ТОВ «Будова-Захід» виник в останнього з моменту передачі СК «Степана Бандери» договорів та, водночас, не ставився в залежність від оформлення договорів;
2) Дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення 4654523,12 грн. та, як наслідок, винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт коштів боржника є незаконними, оскільки державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність стягнення штрафу, передбаченого п. 3 мирової угоди та самостійно визначати суму штрафу. На думку суду, підставність та розмір нарахування штрафу повинен бути підтверджений, зокрема, рішенням суду. Суд також відмітив, що вказаний штраф не входив до предмету позовних вимог, щодо яких було укладено мирову угоду.
Враховуючи наявність постанови Львівського апеляційного господарського суду №914/2699/15 від 09.03.2017р., заступником начальника Бродівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52078220 від 27.03.2017р., згідно котрої постановлено закінчити виконавче провадження щодо стягнення з ТОВ «Будова-Захід» заборгованості та штрафу на загальну суму 4654523,12 грн. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а також припинити чинність арештів майна боржника та скасувати постанови державного виконавця про арешт коштів боржника.
07.07.2020р. СК «Степана Бандери» звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №914/2699/15 в котрій зазначив, зокрема, наступне:
1) визнав факт того, що постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52078220 від 27.03.2017р., разом із виконавчим документом СК «Степана Бандери» отримав 30.03.2017р. (Т.8 а.с. 1 (на зворотній стороні));
2) враховуючи те, що сплив трирічного строку для повторного пред'явлення виконавчого документу з дати його повернення припав на 30.03.2020р., а постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020р. на всій території України запроваджено карантин, відтак СК «Степана Бандери» просив визнати поважними причини пропуску строків для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
За результатами розгляду вказаної заяви, господарським судом постановлено ухвалу №914/2699/15 від 29.07.2020р., котрою відмовлено в її задоволенні. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд дійшов висновку, що згідно ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження, у випадку винесення постанови про його «закінчення», не може бути розпочате знову (крім випадків, встановлених Законом). Тобто, факт «закінчення» виконавчого провадження унеможливлює повторне відкриття відповідного виконавчого провадження. Тому, після «закінчення» виконавчого провадження строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання не розпочинається спочатку.
Як встановлено судом, ухвала Господарського суду Львівської області №914/2699/15 від 29.07.2020р. набрала законної сили та є чинною.
З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2020р. СК «Степана Бандери» звернувся до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області із заявою про проведення перевірки (вх. № 225/0/6-20/03.2-17 від 17.09.2020р.) в котрій просив здійснити перевірку законності винесення документів та здійснення виконавчого провадження та скасувати постанову начальника відділу Бродівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 27.03.2017р. про закінчення виконавчого провадження №52078220, оскільки наведена постанова порушує право стягувача на повторне пред'явлення чинного виконавчого документа до виконання.
25.09.2020р. в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області з метою належної перевірки інформації вказаної у зверненні в.о. голови СК «Степана Бандери», щодо неправомірних дій заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову №52078220/11 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів.
12.10.2020р., розглянувши звернення в.о. голови СК «Степана Бандери» від 15.09.2020р. на дії заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М., щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 52078220, в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області винесено постанову №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження, згідно котрої, зокрема, дії заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М., щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визнано такими, що вчинені із порушенням застосування норм пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також зобов'язано заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
19.10.2020р., розглянувши постанову №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження від 12.10.2020р. в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову ВП № 52078220 про скасування процесуального документу, котрою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2017р.
27.10.2020р. в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52078220 про стягнення з ТОВ «Будова-Захід» заборгованості в сумі 2327261,67 грн. та штрафу у розмірі 100% від несплаченої суми, а всього заборгованості на загальну суму 4654523,12 грн.
Крім цього, 27.10.2020р. в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову ВП № 52078220 про повернення виконавчого документа стягувачу, котрою вирішено повернути виконавчий документ СК «Степана Бандери» на підставі його заяви від 26.10.2020р. та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27.10.2023р.
З матеріалів справи вбачається, що боржник - ТОВ «Будова-Захід» оскаржило дії та постанову в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області від 12.10.2020р. та дії і постанови в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 19.10.2020р. та 27.10.2020р. до суду, вважаючи їх незаконними та такими, що порушують права скаржника.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Так, приписами ст. 129-1 Конституції України визначено, зокрема, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Положеннями п. 1 ч. 1, п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Положеннями ст. ст. 339, 341 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 52078220 вбачається, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області направило оскаржувану Постанову про результати перевірки виконавчого провадження №52078220/11 від 12.10.2020р. лише Бродівському районному відділу ДВС та СК «Степана Бандери». Цю постанову Управління не направляло скаржнику ТОВ «Будова-Захід». Вказана обставина підтверджується як супровідним листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області №225/0/6-20/03.2-17 від 12.10.2020р., так і відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів вручення ТОВ «Будова-Захід» постанови №52078220/11 від 12.10.2020р. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази направлення ТОВ «Будова-Захід» оскаржуваних постанов Бродівського районного відділу ДВС від 19.10.2020р. та від 27.10.2020р. Як зазначено скаржником, про оскаржувані дії та постанови державних виконавців йому стало відомо лише 28.10.2020р. через сайт Автоматизована система виконавчого провадження, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією про виконавче провадження дата отримання котрої зазначена: 28.10.2020р. 10:24 год. З наявного в матеріалах справи поштового конверту прослідковується, що в цей же день (28.10.2020р.) скаржником здано на пошту скаргу, що розглядається. Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що скаржником не було пропущено строків на оскарження дій державних виконавців та процесуальних документів.
1. Щодо правомірності дій в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області з приводу проведення перевірки виконавчого провадження ВП № 52078220 та законності винесеної постанови №52078220/11 від 12.10.2020р.
Як зазначає скаржник, дії в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області з приводу проведення перевірки виконавчого провадження ВП № 52078220 та постанова №52078220/11 від 12.10.2020р. є незаконними, оскільки перевірка проводилася на підставі скарги СК «Степана Бандери» строки подання котрої пройшли ще в квітні 2017 року. Заперечуючи ці доводи, представниця СК «Степана Бандери» зазначила, що вона подавала 17.09.2020р. не скаргу на постанову виконавця від 27.03.2017р. передбачену ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» (вказане підтверджується тим, що у відповідній заяві відсутні посилання на згаданий закон), а заяву на проведення перевірки як це передбачено ЗУ «Про звернення громадян» строк подачі котрої цим законом не обмежено. В цей же час, представник Управління зазначає, що законодавець не обмежує начальника управління у підставах проведення перевірки законності виконавчого провадження виключно скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця поданою в межах строків передбачених ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». Оскільки заява СК «Степана Бандери» не відповідала вимогам ст. 74 Закону, то перевірка матеріалів виконавчого провадження №52078220 була проведена не на підставі цієї заяви, а з власної ініціативи на підставі повноважень наданих йому ЗУ «Про виконавче провадження» та Розділом ХІІ. Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому постанова №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження від 12.10.2020р. є законною та винесеною в межах повноважень.
З цього приводу суд зазначає таке.
За змістом ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові №920/149/18 від 13.03.2019р. положення ст. 74 Закону застосовуються до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції №512/5 від 02.04.2012р. (у редакції Наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.) перевірити законність виконавчого провадження має право, зокрема, начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.
Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) (пункт 2 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень).
Відповідно до приписів пунктів 3 та 7 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень в постановах про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та про результати перевірки законності виконавчого провадження зазначається, зокрема, підстави витребування цього виконавчого провадження, а також підстави перевірки виконавчого провадження.
Крім цього, при вирішенні даної справи, до застосування також підлягають положення Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2004р. №136/5 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2008р. №258/5), не зважаючи на те, що вказаний порядок розроблено відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР від 24.03.1998р. та «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р., які на момент виникнення спірних відносин втратили чинність. Право суду на застосування цих положень доводиться наступним.
Як вбачається з преамбули зазначеного Порядку його прийнято з метою встановлення єдиного механізму витребування і перевірки виконавчих проваджень, забезпечення належного контролю за виконанням рішень судів та інших органів. Тобто положення цього Порядку містять самостійний предмет регулювання та регулюють правовідносини не лише ті, які існували під час дії Законів України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР та «Про виконавче провадження» №606-XIV, але які існують під час дії ЗУ «Про виконавче провадження» в чинній редакції.
З прикінцевих положень Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження не вбачається, що його прийнято на тимчасовий строк (або те, що строк цього Порядку обмежується строком чинності Законів України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР від 24.03.1998р. та «Про виконавче провадження» №606-XIVвід 21.04.1999р.), а відтак він є актом із невизначеним строком дії. Тому положення цього Порядку припиняють свою дію у випадку його скасування іншим актом (дана підстава включає як пряме скасування Порядку, так і його фактичну заміну внаслідок прийняття іншого акта, що регулює ту саму групу суспільних відносин) або у разі визнання судом його неконституційним, незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
Слід зазначити, що в суду відсутня інформація щодо визнання Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження незаконним чи неконституційним в судовому порядку. Крім цього, відсутня також інформація, що цей Порядок було скасовано іншим нормативно-правовим актом. Як вбачається з наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» №512/5 від 02.04.2012р., ним визнано такими, що втратили чинність два накази Міністерства юстиції України від 17.05.2004р. № 37/5 та №38/5. Однак, в ньому не зазначено, що у зв'язку з прийняттям цієї Інструкції втрачає чинність Порядок витребування та проведення перевірки виконавчого провадження.
Крім цього, відсутні підстави стверджувати, що Інструкція з організації примусового виконання рішень, Розділ ХІІ котрої регулює порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження фактично замінює собою механізм витребування і перевірки виконавчих проваджень встановлений Порядком №136/5 від 01.12.2004р. Зокрема, цілий ряд суспільних відносин, котрі встановлені в Порядку №136/5 не врегульовані в Розділі ХІІ Інструкції. До таких відносин, в першу чергу, слід віднести відносини щодо порядку та строків витребування матеріалів виконавчого провадження з власної ініціативи, а також щодо підстав витребування матеріалів по завершених виконавчих провадженнях (що мало місце в справі, яка розглядається).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що положення Порядку №136/5 від 01.12.2004р. є чинними, станом на момент розгляду справи, та підлягають застосуванню в частині, яка не суперечить Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Зокрема, за змістом п. 2.1 Порядку №136/5 від 01.12.2004р. перевірка законності виконавчого провадження може проводитися (як і у випадку передбаченому Інструкцією):
- за дорученням вищестоящої посадової особи (п.п. 2.1.1.);
- з власної ініціативи (п.п. 2.1.2.);
- під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу ДВС, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб ДВС (п.п. 2.1.3.);
- при оскарженні у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», постанов про перевірку, проведення чи результати перевірки виконавчого провадження, винесених посадовими особами, визначеними пунктом 3.1 цього Порядку (п.п. 2.1.4.)
Відповідно до п. 3.2 Порядку №136/5 від 01.12.2004р. при прийнятті рішення про доцільність проведення перевірки виконавчого провадження з власної ініціативи в постанові про проведення перевірки обгрунтовується необхідність здійснення такої перевірки з обов'язковим зазначенням об'єктивності можливих негативних наслідків її не проведення, які можуть суттєво вплинути на хід виконання або мати резонансне значення.
Суд критично оцінює твердження як представниці СК «Степана Бандери», що заява про проведення перевірки від 15.09.2020р. не є скаргою, передбаченою ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», так і твердження представника Управління забезпечення примусового виконання рішень, що оскільки вказана заява не відповідала вимогам ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», то начальник Управління проводив перевірку і витребовував матеріали з власної ініціативи. Мотиви цього наступні.
В судовому засіданні представник Управління зазначив, що заява СК «Степана Бандери» про проведення перевірки від 15.09.2020р. (подана 17.09.2020р.) не відповідає вимогам ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в її найменуванні не зазначено, що це скарга у виконавчому провадженні.
Вказані доводи представника Управління суд відхиляє з підстав того, що ч. 4 ст. 74 Закону встановлено 6 вимог, котрі повинна містити скарга у виконавчому провадженні (вказані вимоги наведені вище). Серед цих вимог відсутня вказівка на те, що скарга у виконавчому провадженні в найменуванні повинна містити слово «скарга». Як вбачається зі змісту заяви про проведення перевірки від 15.09.2020р., вказана заява відповідає всім вимогам, встановленим для скарги. Зокрема, зміст цієї заяви свідчить про те, що в ній, поміж іншого, зазначено виклад обставин, якими СК «Степана Бандери» обгрунтовує свої вимоги, зазначено зміст оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №52078220, а також вказано те, що ця постанова суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та порушує права стягувача на повторне пред'явлення чинного виконавчого документу до виконання. А тому СК «Степана Бандери» в прохальній частині просить здійснити перевірку законності винесення документів та здійснення виконавчого провадження та скасувати постанову начальника відділу Бродівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 27.03.2017р. про закінчення виконавчого провадження №52078220.
Суд зазначає, що чинне законодавство України допускає оскарження рішень та постанов державних виконавців або посадових осіб органів державної виконавчої служби до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня лише в порядку, передбаченому ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». А тому відхиляє доводи представниці СК «Степана Бандери», що вказана скарга нею подавалася не в порядку передбаченому ст. 74 Закону.
Як вбачається з постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів №52078220/11 від 25.09.2020р., в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області виніс таку з метою належної перевірки інформації вказаної у зверненні в.о. голови СК «Степана Бандери», щодо неправомірних дій заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Крім цього, як прослідковується з оскаржуваної постанови про результати перевірки виконавчого провадження №52078220/11 від 12.10.2020р. її було винесено у зв'язку з розглядом звернення в.о. голови СК «Степана Бандери» від 15.09.2020р. на дії заступника начальника Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М., щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 52078220.
Слід зазначити, що ні в постанові №52078220/11 від 25.09.2020р., ні в постанові №52078220/11 від 12.10.2020р. не вказано, що підставою для винесення цих постанов була власна ініціатива в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області. Також в цих постановах не обгрунтовано необхідності здійснення перевірки з власної ініціативи з обов'язковим зазначенням об'єктивності можливих негативних наслідків непроведення перевірки, які можуть вплинути на хід виконання або мати резонансне значення, як цього вимагають положення п. 3.2 Порядку №136/5 від 01.12.2004р. для перевірок з власної ініціативи.
А тому, з огляду на викладені вище обставини та зміст постанов №52078220/11 від 25.09.2020р. та від 12.10.2020р. суд доходить висновку, що перевірку виконавчого провадження ВП № 52078220 начальник управління забезпечення примусового виконання рішень здійснював на підставі скарги СК «Степана Бандери», а не з власної ініціативи. Відтак, протилежні доводи представника не заслуговують на увагу.
Крім цього, зміст положень пунктів 2.2 та 3.2 Порядку №136/5 від 01.12.2004р. свідчить про те, що з власної ініціативи можна проводити перевірку матеріалів виконавчого провадження лише протягом часу коли відповідне провадження знаходиться на виконанні. Додатково це підтверджується пунктом п. 2.3 Порядку №136/5 від 01.12.2004р., котрий регулює підстави витребування завершених виконавчих проваджень та проведення по них перевірки (суд зазначає, що в даній справі виконавче провадження №52078220 було завершене ще 27.03.2017р.). А тому, вказане повністю спростовує доводи викладені представником Управління у відзиві на скаргу, що законодавство не визначає строків проведення перевірки з власної ініціативи.
Зокрема, відповідно до п. 2.3 Порядку №136/5, матеріали по завершених виконавчих провадженнях підлягають витребуванню у разі:
- надходження у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», скарги на постанову начальника підпорядкованого органу ДВС, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб ДВС;
- оскарження у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа;
- оскарження у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», постанов про проведення перевірки, витребування та результати перевірки виконавчих проваджень.
Враховуючи викладене, чинне законодавство України не передбачає можливості проводити з власної ініціативи перевірку матеріалів завершеного виконавчого провадження та встановлює, що єдиною підставою для витребування матеріалів завершеного виконавчого провадження та проведення по ньому перевірки є надходження у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» скарг, зокрема, на постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа.
З приводу важливості дотримання стягувачем (СК «Степана Бандери») строків для подання скарги на дії та рішення органів виконавчої служби, суд наголошує на такому.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України», а також у рішенні від 26.07.2012р. у справі «Савіцький проти України» ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
З однієї сторони, в даній справі має місце та обставина, що ухвала Господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/2699/15 про затвердження мирової угоди, станом на момент розгляду скарги, залишилася невиконаною зі сторони ТОВ «Будова-Захід». Більше того, виконавче провадження ВП № 52078220 було закінчено з підстави, котра є відсутньою - скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.
Водночас, з іншої сторони, у своїй практиці ЄСПЛ також неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (рішення від 12.07.2001р. у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).
У рішенні від 04.12.1995р. у справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 28.03.2006р. у справі «Мельник проти України» ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Таким чином, з наведеної практики ЄСПЛ вбачається, що право на доступ до суду (в т.ч. в аспекті виконання судового рішення) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані як інститутом позовної давності, так і строками оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб, метою котрих є встановлення юридичної визначеності та надання можливості зацікавленим особам розраховувати на те, що ці строки будуть застосовані. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові №920/149/18 від 13.03.2019р. процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.
В справі, що розглядається, СК «Степана Бандери» з моменту отримання 30.03.2017р. постанови про закінчення виконавчого провадження №52078220 від 27.03.2017р. достеменно було відомо про підстави її винесення, оскільки такі вказані в самій постанові, а також про правові наслідки винесення цієї постанови, передбачені ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (неможливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання). Крім цього, СК «Степана Бандери» не міг не знати, що строк для подання скарги до органу ДВС вищого рівня на вказану постанову становить 10 робочих днів, так як положення ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», котрий є основним нормативним актом, який визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами в адміністративному порядку є відкритими та загальнодоступними. Однак, із вказаною скаргою споживчий кооператив звернувся аж 15.09.2020р., тобто більш ніж через 3 роки і 5 місяців з моменту її отримання. Відтак пропуск останнім строків на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження є істотним.
В рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України», а також в рішенні від 29.10.2015р. у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтовані підстави. Разом з тим, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Необхідно зазначити, що на відміну від положень ст. 341 ГПК України, які надають суду право поновляти строки для подання скарги на постанови у виконавчому провадженні, пропущені з поважних причин, норми ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачають можливості органу ДВС вищого рівня поновлювати ці строки при розгляді аналогічних скарг. Вказане підтверджує лише те, що поновлення строку на оскарження рішень чи дій посадових осіб органів ДВС перебуває в межах дискреційних повноважень суду, а не органів ДВС.
Відтак, своїми діями щодо розгляду скарги СК «Степана Бандери» та здійснення перевірки матеріалів виконавчого провадження №52078220, за результатами якої винесено оскаржувану постанову №52078220/11 від 12.10.2020р. Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області не лише фактично поновило істотно пропущені строки на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №52078220 від 27.03.2017р., за відсутності для цього відповідних повноважень, воно також поновило строки і за відсутності для цього обгрунтованих підстав.
Зокрема, як вбачається із заяви про проведення перевірки від 15.09.2020р. СК «Степана Бандери» не долучив до неї жодних доказів, які б підтверджували поважність причин істотного пропуску строків на оскарження постанови від 27.03.2017р. Необхідно зазначити, що під час розгляду справи в суді, кооперативом також не долучено будь-яких переконливих доказів, які б доводили, що йому чинилися перешкоди в своєчасному поданні скарги. Покликання представниці кооперативу на те, що пропуск строків подання скарги був зумовлений спочатку веденням переговорів із ТОВ «Будова-Захід» щодо добровільної сплати коштів, а в подальшому закінченням будівництва багатоквартирного будинку не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що своїми діями щодо розгляду скарги СК «Степана Бандери», витребування матеріалів виконавчого провадження та винесення постанови №52078220/11 від 12.10.2020р. в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області порушив не лише ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», але і принцип юридичної визначеності передбачений ст. 6 Конвенції. А тому погоджується з доводами скаржника, що дії в.о. начальника Управління при витребуванні матеріалів та проведенні перевірки є неправомірними, а постанова №52078220/11 від 12.10.2020р. - незаконною.
Крім цього, вказана постанова порушує права скаржника, оскільки містить вказівки щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, законодавчі строки на здійснення котрих пройшли.
2. Щодо правомірності дій в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з приводу скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2017р., відкриття виконавчого провадження №52078220 та повернення виконавчого документу стягувачі, а також законності винесених постанов від 19.10.2020р. та 27.10.2020р. у виконавчому провадженні ВП №52078220.
Враховуючи те, що в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасовувала постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2017р., та вчиняла дії щодо відновлення виконавчого провадження ВП №52078220 на виконання незаконної постанови №52078220/11 від 12.10.2020р., то вказані дії, а також відповідні постанови теж підлягають визнанню неправомірними та скасуванню. З огляду на неправомірне відкриття виконавчого провадження ВП №52078220 незаконною також є постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.10.2020р. із зазначенням в ній того, що виконавчий документ може бути пред'явленим до виконання в строк до 27.10.2023р.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що доводи, викладені у скарзі є правомірними, а тому підлягають задоволенню повністю. При цьому, вимога скаржника про скасування оскаржуваних постанов підлягає задоволенню, з огляду на приписи ст. 343 ГПК України, шляхом зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби скасувати відповідні постанови.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 222, 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу ТОВ «Будова-Захід» на дії державного виконавця задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії заступника начальника Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Бассараб Т.Ю. щодо проведення перевірки та винесення постанови від 12.10.2020р. №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження.
3. Визнати неправомірною та зобов'язати заступника начальника Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Бассараб Т.Ю. скасувати постанову від 12.10.2020р. №52078220/11 про результати перевірки виконавчого провадження ВП №52078220.
4. Визнати неправомірною та зобов'язати в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. скасувати постанову №52078220 від 19.10.2020р. про скасування процесуального документа.
5. Визнати незаконними дії в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. вчинені 27.10.2020р. щодо відновлення виконавчого провадження №52078220.
6. Визнати неправомірною та зобов'язати в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. скасувати постанову №52078220 від 27.10.2020р. про відкриття виконавчого провадження.
7. Визнати неправомірною та зобов'язати в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. скасувати постанову №52078220 від 27.10.2020р. про повернення виконавчого документа стягувачу.
8. Визнати неправомірними дії в.о. начальника відділу Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мазурик Н.М. щодо встановлення строку повторного пред'явлення для виконання виконавчого листа в строк до 27.10.2023р.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.12.2020р.
Головуючий суддя Р.В. Крупник
Суддя М.В. Юркевич
Суддя Б.І. Яворський