ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2020Справа № 910/16362/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу №910/16362/20
за позовом Управління поліції охорони в м. Києві
до Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий
комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"
про стягнення 282 012,83 грн
Управління поліції охорони в м. Києві звернулося до Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" про стягнення 273 451,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку № 183/29/21/ФО-2019 від 11.11.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 273 451,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
30.10.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Управління поліції охорони в м. Києві надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов'язань за Договором на надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку № 183/29/21/ФО-2019 від 11.11.2019 пеню в розмірі 8561,31 грн. До заяви позивачем додано докази сплати судового збору та відправлення копії заяви на адресу відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 прийнято заяву Управлінню поліції охорони в м. Києві про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Позовні вимоги ухвалено розглядати в межах нової ціни позову - в розмірі 282 012,83 грн.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27.
Відповідач ухвали суду отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (замовник) та Управлінням поліції охорони в м. Києві (охорона) було укладено договір № 183/29/21/ФО-2019 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку (далі - договір), відповідно до умов якого охорона зобов'язується надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території об'єкту замовника, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27 (Приватне акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"), що вказані в дислокації (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору, заходи охорони на об'єкті здійснюється у дні і години, вказані у локації. Система здійснення охоронних заходів щодо об'єкта визначається замовником та погоджується з охороною.
За умовами п. 2.1. договору, ціна послуг за цим договором на 2020 рік становить: 1 656 486, 72 гривень (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 72 копійки) у тому числі ПДВ в вартості: 276 081,12 гривень (двісті сімдесят шість тисяч вісімдесят одна гривня 12 копійок).
Згідно п. 2.3. договору, ціна охоронних послуг за договором на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки 1, 2 до Договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг у кожному окремому місяці та їх вартості.
Додатком №3 до договору сторони погодили, що договірна ціна за здійснення заходів охорони становить 188,58 грн за одну годину охорони одним працівником поліції.
Згідно з п. 2.5. договору, оплата за надання послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони. Усі наступні платежі за договором здійснюються Замовником не пізніше 5 числа кожного місяця за цей місяць за реквізитами, вказаними у рахунку на оплату за поточний місяць.
Пунктом 2.6. договору визначено, що датою оплати (датою виконання замовником зобов'язань) є дата перерахування грошей на рахунок охорони.
У п. 6.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, позивачем надано відповідачу охоронні послуги, в підтвердження чого позивачем надано підписані сторонами та скріплені печатками Акти здачі-приймання виконаних послуг №ШВФ-000133 від 30.06.2020 на суму 135 777,60 грн, №ШВФ-000162 від 31.07.2020 на суму 140 303,52 грн, №ШВФ-000190 від 31.08.2020 на суму 113 148,00 грн.
Позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення договірних відносин №565/43/29/21/01-2020 від 20.08.2020 та про сплату заборгованості за договором.
Як стверджує позивач, відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконано не в повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 183/29/21/ФО-2019 від 11.11.2019 становить 273 451,52 грн.
Також позивачем на прострочену суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення 8 561,31 грн пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач в підтвердження факту надання послуг за договором надав підписані сторонами та скріплені печатками Акти здачі-приймання виконаних послуг №ШВФ-000133 від 30.06.2020 на суму 135 777,60 грн, №ШВФ-000162 від 31.07.2020 на суму 140 303,52 грн, №ШВФ-000190 від 31.08.2020 на суму 113 148,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем у період з червня по серпень 2020 року охоронних послуг згідно із наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання виконаних послуг та наявності у нього заборгованості з оплати послуг за вказаним Актами в сумі 273 451,52 грн.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 273 451,52 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов ні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 273 451,52 грн.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 5.1.2. договору, за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору, враховуючи наведені приписи законодавства, судом встановлено, що за прострочення оплати послуг сторонами погоджено відповідальність у вигляді пені.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначені позивачем періоди за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, сума пені є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8 561,31 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний код 32557330) на користь Управління поліції охорони в м. Києва (04050, м. Київ, вул. Студентська. 9, ідентифікаційний код 40109147) заборгованість у розмірі 273 451 грн 52 коп., 8 561 грн 31 коп. пені та та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 23 грн 19 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 21.12.2020.
Суддя А.І. Привалов