ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2020Справа № 910/16346/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу №910/16346/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське
підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 210 145,02 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» звернулося до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 210 145,02 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завдання йому відповідачем збитків на суму 210 145,02 грн., внаслідок втрати частини вантажу під час надання послуг перевезення згідно з умовами Договору № 99-4001366/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
16.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому останній проти позову заперечує, стверджуючи, що перевізник несе відповідальність за зберігання вантажу до його видачі одержувачу; що ним дотримано ст. 52 Статуту залізниць України; позивачем не дотримано п. 23 Правил видачі вантажів; вантаж прийнятий позивачем без зауважень, що підтверджується пам'ятка про подання вагонів; Акти експертизи не є належним доказом по справі та заперечує проти покладення н нього витрат на проведення експертизи.
24.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.12.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
08.12.2020 від позивача - відповідь на заперечення на відповідь на відзив.
18.12.2020 від відповідача надійшла відповідь на відповідь позивача щодо заперечень на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.03.2020 року між AT «Укрзалізниця» та ТОВ «ТЕП «Вертикаль» укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-40001366/2020-001.
Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.3. договору зазначено, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
Згідно з п. 1.4. Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5. Договору, Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з п. 1.10. Договору, останній є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
У даному випадку, Договір укладений між Позивачем та Відповідачем 24.03.2020, про що свідчить Повідомлення Відповідача від 24.03.2020. Договір вводиться в дію з 01.07.2020.
Згідно з п. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до договорів перевезення, оформлених залізничними накладними №40838575, №40805699 від 10.09.2020, відправник ТОВ «ТЕП «Вертикаль» (позивач) передав відповідачу до перевезення зі станції відправлення Драбово-Барятинська на станцію призначення Миколаїв-Вантажний вантаж пшениця, зокрема, у вагонах №9500238, №95001574, №95002408. №95000121. Одержувачем вантажу є ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Перевезення вантажу здійснювалось у вагонах власності відповідача.
Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку залізниці при його прийняті до перевезення та укладені зазначеного договору перевезення не було. Залізниця не скористалася своїм правом, визначеним п. 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та погодилася із масою вантажу, визначеною відправником.
13.09.2020 по прибутті вантажу на станцію призначення Миколаїв Вантажний та після його отримання від залізниці одержувач здійснив первинне переваження вказаних вище вагонів на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу):
вагон № 95000238 - різниця в сторону зменшення на 5800 кг;
вагон № 95001574 - різниця в сторону зменшення на 9200 кг;
вагон № 95002408 - різниця в сторону зменшення на 5050 кг;
вагон № 95000121 - різниця в сторону зменшення на 13700 кг.
Пунктом 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до графи 20 залізничних накладних №40838575, №40805699 вантаж пшениця перевозився відповідачем насипом.
Після встановлення вказаних обставин недостачі вантажу та керуючись п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України, на станцію призначення Миколаїв-Вантажний подано вимоги одержувача № 763, 764 від 15.09.2020 з проханням провести комісійну видачу вантажу у вказаних вагонах та скласти комерційний акт.
Листом № 558/м від 15.09.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посилання на п. 52 Статуту залізниць України.
Тобто, відповідач в порушення п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України комісійну перевірку та видачу вантажу не зробив, комерційний акт про недостачу вантажу у вагонах №9500238, № 95001574, №95002408. №95000121 не склав, про що свідчить його лист-відповідь № 558/м від 15.09.2020.
Станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила заявника про те, що спірні вагони були прийняті від залізниці без зауважень. Відповідач у своїх запереченнях проти позову також зазначає про те, що спірні вагони були прийняті від залізниці без зауважень, про що свідчить підпис відповідальної особи одержувача в пам'ятках про подавання вагонів.
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, не передбачено, ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, про стан ЗПП тощо.
Тобто, пам'ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством України не передбачено обов'язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.
Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам'ятках не спростовує жодних обставин справи.
У зв'язку з відмовою залізниці здійснити комісійну видачу вантажу у зазначених вагонах, позивач замовив Регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи.
За результатами проведення експертизи щодо вагона № 95000121 складений Акт експертизи № 120-0845 від 16.08.2020, відповідно до п. 6 цього акта завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлені наступні обставини:
1) при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено: у вагоні №95000121 зі сторони штурвалів, на третьому розвантажувальному бункері від сходів в нижній частині кута в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 45 см, який частково затиснутий пучками трави, на середньому розвантажувальному бункері в нижній частині кутів в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазори: з однієї сторони довжиною 40 см, який частково затиснутий кусками екструдованого полістиролу помаранчевого кольору, з другої сторони довжиною 35 см, який задутий монтажною піною свіжого походження, в щілинах видно зерна пшениці;
2) при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: у вагоні на довжині близько 9,0 м є конусоподібне поглиблення вантажу, між II (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 2,00 м від поверхні вантажу, між III (третім) та IV (четвертим) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 0,50 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього та третього розвантажувальних люків (зі сторони штурвалів), які мають механічні впливи та зазори з зернами пшениці.
3) візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;
4) після зважування вагона фактично виявилось: маса нетто вантажу у вагоні № 95000121 склала 50250 кг, що на 13600 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 40805699.
За результатами проведення експертизи щодо вагонів № 95002408, № 95001574, №95000238 складений Акт експертизи № 120-0845/1 від 16.08.2020, відповідно до п. 6 цього акта завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів. Експертизою встановлені наступні обставини:
1) при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено:
- у вагоні № 95002408 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального бункера, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 65 см, який частково затиснутий пучками трави, гумовий ущільнювач пошкоджений, в щілинах видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці;
- у вагоні № 95001574 зі сторони штурвалів, на середньому та третьому розвантажувальних бункерах від сходів в нижній частині в місці прилягання кришки до корпусу бункерів виявлено зазори на довжині кожен 30 см, які частково затиснуті пучками трави, та кусками щільного паперу, в щілинах видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці;
- у вагоні № 95000238 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині третього розвантажувального бункера від сходів, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 50 см, який частково затиснутий кусками ганчір'я, гумовий ущільнювач пошкоджений, в щілинах видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці;
2) при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено:
- у вагоні № 95002408 на довжині близько 3,0 м є конусоподібне поглиблення вантажу, між подругим) та ІІ (третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 0,60 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люку (з протилежної сторони від штурвалів), який має механічний вплив, зазор з затиснутими пучками трави та зернами пшениці;
- у вагоні № 95001574 на довжині близько 4,5 м є конусоподібне поглиблення вантажу, між подругим) та ІШ (третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 1,20 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люку (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами пшениці, та механічний вплив.
- у вагоні № 95000238 на довжині близько 3,5 м є конусоподібне поглиблення вантажу, між ІШ (третім) та IV (четвертим) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 0,70 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік третього розвантажувального люку (з протилежної сторони від штурвалів), який має механічний вплив, зазор з затиснутими кусками ганчір'я та зернами пшениці;
3) візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу; 4) після зважування вагонів фактично виявилось: - маса нетто вантажу у вагоні № 95002408 склала 58450 кг, що на 4950 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 40838575; - маса нетто вантажу у вагоні № 95001574 склала 54750 кг, що на 8950 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 40838575;
- маса нетто вантажу у вагоні № 95000238 склала 58700 кг, що 5700 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 40838575.
Зважування вказаних вагонів проводилось представником одержувача в присутності експерта регіональної Торгово-промисловою палатою Миколаївської області, представників відправника. При проведені експертизи представники станції Миколаїв Вантажний присутні не були.
Згідно висновку експерта, недостача вантажу у вагонах №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 склала 33 200 кг., дані вагони мають сліди механічного впливу на розвантажувальні люки, щільність закриття розвантажувальних люків не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
З наведених вище обставин вбачається, що вагони №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 прибули на станцію призначення Миколаїв Вантажний технічно несправними, що призвело до недостачі вантажу у загальному розмірі 33200 кг.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Крім того, у відповідності до абз. 3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Встановлені Актами експертизи № 120-0845 від 16.08.2020 та № 120-0845/1 від 16.08.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів № 9500238, № 95001574, № 95002408, № 95000121 під час їх перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.
У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Поряд з цим, пп. «А» п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (31111), без перевірки вантажу.
Як вбачається з доданих до позовної заяви Актів експертизи, на станцію призначення Миколаїв-Вантажний спірні вагони №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 прибули технічно несправним (пошкодженим). Технічна несправність даних вагонів полягає у механічному пошкодженні (вплив на розвантажувальні люка) та розжиманні розвантажувальних люків вагонів, наявність зазорів, через які проглядається затиснуте зерно пшениці і через які можлива втрата вантажу. І ці пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення Драбове-Барятинське дані вагони були у всіх відношеннях справні, підстав для відмови у користуванні цим вагонами та їх не допуску до перевезення не було.
Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Більш того, сам відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах власності відповідача без будь-яких зауважень до їх технічного чи комерційного стану. Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, а спірні вагони на станції відправлення Драбово-Барятинська були у технічно справному стані, проте на станцію призначення Миколаїв-Вантажний прибули з вантажем вже в технічно несправному стані.
Відповідно до п. 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності, у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.
Друга частина пп. "А" п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до правовідносин, що описані у даному позові, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зерновий вантаж, зокрема пшениця, який перевозився за накладною № 40805699 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Позивач також направив запит № 785 від 11.10.2019 р. до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про надання інформації чи допускається наявність щілин у розвантажувальних люках вагонів-зерновозів та ін.
Згідно листа-відповіді ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» від 06.11.2019 №50.1-36/1203 зазначено, що даний завод має декілька моделей вагонів для зерна у своїй номенклатурі - 19-752 (знятий з виробництва), 19-7016, 19-7053-02 та їх модифікації. Згідно вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ГОСТ 30243.3-99) «Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови», всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не мають допускатися в експлуатацію.
Отже, встановлені Актами експертизи № 120-0845 від 16.08.2020 та № 120-0845/1 від 16.08.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 під час перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України, що унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.
Щодо тверджень відповідача про те, що Акти експертизи РТПП Миколаївської області є неналежним та недопустимим доказом, суд вказує наступне.
Повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному веб-порталі регіональної Торгово- промислової палати Миколаївської області (інтернет-посилання https://rtpp.com.ua/uslugi/usi-vydy-ekspertvz/), відділом експертиз проводяться товарознавчі експертизи та надаються послуги з контролю за переваженням вагонів.
Позивач звернувся до РТПП Миколаївської області з проведенням експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до ч. 1 ст. 11 якого торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.
Суд зазначає, що в даному випадку предметом експертного дослідження РТПП Миколаївської області було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів, у яких було виявлено недостачу вантажу. Жодних висновків про якісні показники чи причини недостачі наданий позивачем Акт експертизи не містить.
Враховуючи зазначене вище та з урахуванням інституту належності та допустимості доказів, Акти експертизи РТПП Миколаївської області є належними та допустимими доказами, на підставі яких є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірних вагонів, оскільки як вже зазначалось діюче законодавство України не встановлює певного виду доказів, виключно на підставі яких є можливим встановлення технічного стану вагону.
Також, відповідачем не надано жодного доказу, який би ставив під сумнів досвід та кваліфікацію експерта Гончаренко С.В.
Крім того, суд зазначає, що відповідач в порушення підпункту «а» п. 129 Статуту залізниць України комерційний акт не склав, що свідчить про його небажання здійснювати перевірку вантажу у спірних вагонах. Чинним законодавством України не передбачено обов'язкову участь представника залізниці при проведенні експертиз регіональними Торгово-промисловими палатами. Отже, дані обставини виключають обов'язкову участь представника залізниці у проведенні експертизи регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області на замовлення відправника або одержувача вантажу.
Щодо посилання Відповідача на ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", суд вказує наступне.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, посилання відповідача на ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", яка визначає, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу, є помилковими, оскільки в цій нормі йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час перевезення залізницею.
Також, суд зазначає, що згідно з п. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до п. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, залізниця не зобов'язана перевіряти кількість та масу вантажу, що передається їй до перевезення згідно залізничної накладної. У той же час, здійснення такої перевірки - в інтересах самої залізниці як перевізника по договору перевезення, що несе майнову відповідальність за схоронність зданої до перевезення кількості вантажу.
До моменту прибуття спірних вагонів №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Відповідачем також не надано будь-яких доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантажені у спірні вагони.
Між тим, п. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу. Проте, відповідач вказаним правом не скористався та підписав залізничні накладні №40838575, №40805699 без будь-яких зауважень та заперечень, а технічна несправність спірних вагонів підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Щодо посилання відповідача на п. 52, 129 Статуту залізниць України суд відзначає наступне.
Пунктом 52 Статуту залізниць України передбачені окремі самостійні випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його
перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в
рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до графи 20 залізничних накладних №40838575, №40805699, вантаж пшениця у спірних вагонах перевозився відповідачем насипом.
По прибутті спірних вагонів № 95000238, № 95001574, № 95002408, № 95000121 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний та після їх отримання від залізниці одержувач вантажу ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» здійснив огляд цих вагонів та первинне їх переваження по брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу): вагон № 95000238 - різниця в сторону зменшення на 5800 кг; вагон №95001574 - різниця в сторону зменшення на 9200 кг; вагон № 95002408 - різниця в сторону зменшення на 5050 кг; вагон № 95000121 - різниця в сторону зменшення на 13700 кг.
При цьому, виявити недостачу маси вантажу у спірних вагонах, які опломбовані запірно-пломбувальними пристроями (надалі - ЗПП), можливо здійснити тільки шляхом зважування вагонів на вагонних вагах, а не при візуальному огляді вагонів під час їх прийняття від залізниці одержувачем. Виявити стан вантажу всередині даних вагонів можливо здійснити тільки після зняття з вагонів ЗПП та розкриття вагонів з наступним оглядом поверхні вантажу.
Пунктом 23 Правил видачі вантажів передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.
Згідно з підпунктом «а» п. 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Виходячи з системного аналізу положень Статуту залізниць України та вищезазначених Правил видачі вантажів, отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону.
Відповідно до обставин справи, одержувач після виявлення недостачі вантажу та керуючись п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України 15.09.2020 звернувся на станцію призначення Миколаїв-Вантажний із заявами щодо проведення комісійної перевірки та видачі вантажу у спірних вагонах.
При цьому, подання одержувачем на станцію призначення Миколаїв-Вантажний заяв з вимогою щодо комісійної перевірки вантажу здійснено 15.09.2020, тобто після прибуття вантажу на станцію, що не є порушенням Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів, оскільки здійснене до початку вивантаження вагонів, що спростовує заперечення Відповідача у цій частині.
Однак, Відповідач в порушення п. 52 та пп. "а11 п. 129 Статуту залізниць України комісійну перевірку та видачу вантажу не зробив, комерційний акт про недостачу вантажу у вагонах №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 не склав.
При цьому, п. 52 Статуту залізниць України чітко зобов'язує залізницю здійснити перевірку маси та стану вантажу у разі прибуття вагонів навалом і насипом за наявності вимоги одержувача вантажу, як сторони договору перевезення. Дана імперативна норма не допускає будь-яких відхилень та відступів від вказаного обов'язку залізниці.
Отже, отримання вимоги одержувача є достатньою підставою для залізниці здійснити перевірку вантажу незалежно від часу отримання вагонів.
Матеріалами справи підтверджується, що вантажоодержувачем неодноразово направлялись листи з вимогами провести комісійну видачу вантажу, що прибув у вагонах №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 насипом.
Приймаючи до уваги вище встановлені обставини у даній справі в їх сукупності, Позивачем та одержувачем в порядку визначеному чинним законодавством України було вжито необхідних заходів задля повідомлення залізниці про необхідність засвідчення обставин невідповідності маси вантажу комерційним актом, складення якого на вимогу вантажоодержувача (вантажовідправника), згідно приписів підпункту «а» п. 129 Статуту залізниць України, є обов'язком залізниці.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або спірні вагони зі сторони позивача, одержувача чи інших осіб з часу подавання вагонів до моменту проведення експертизи, відтак відсутні підстави стверджувати, що нестача вантажу сталась на території одержувача.
Отже, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується несправність спірних вагонів №9500238, № 95001574, №95002408, №95000121 у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу, відповідальність за недостачу вантажу, який перевозився згідно залізничними накладними №40838575, №40805699, покладається саме на Відповідача як перевізника.
Загальна вартість недостачі вантажу становить 205 375,02 грн.
Оскільки Відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки у загальному розмірі 205 375,02 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, позовні вимоги в частині стягнення 205 375,02 грн вартості недостачі вантажу підлягає задоволенню судом.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи щодо встановлення кількості вантажу шляхом зважування та стану спірних вагонів, позивач надав заявку на проведення експертизи № 457 від 15.09.2020, рахунок на оплату № 120-0845 від 16.09.2020, платіжне доручення про оплату послуг № 13428 від 21.09.2020, Акт приймання-передачі наданих послуг № 120-0845 від 21.09.2020.
Оскільки витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, витрати в сумі 4 770,00 грн. згідно з приписами ст.ст. 123, 127, 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а вказана вимога підлягає задоволенню судом.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8, корпус 6, код ЄДРПОУ 40001366) 205 375 грн 02 коп. вартості недостачі вантажу, 4 770,00 грн витрат, пов'язаних з залученням експерта та проведенням експертизи, 3 152 грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2020.
Суддя А.І. Привалов