Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" грудня 2020 р. Справа № 922/1081/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Радіонова О.О.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача- Антипова С.Л., довіреність №01-46/10837 від 25.09.2020, Квіцінська А.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ХВ №000442 від 27.09.2017; довіреність №01-50/5019 від 22.05.2020,
відповідача- Щербак Є.С., посвідчення №715 від 02.07.2018; довіреність №145 від 04.02.2020, Чернов К.Г., посвідчення №959 від 30.09.2020; довіреність №1284 від 21.10.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2713) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 (суддя Хотенець П.В., повний текст складено 17.09.2020) у справі №922/1081/20
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків
про стягнення 2851689,44 грн.
Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", в якому просило суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.05.2020, а.с.50 т.2) стягнути з відповідача 1413801,17 грн. за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, пеню в сумі 1125829,28 грн., 3% річних в сумі 225504,31 грн., інфляційні втрати в сумі 86554,58 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012, не виконав свої зобов'язання з оплати наданих позивачем в період з червня 2019 по січень 2020 послуг з перетікання реактивної електричної енергії, у зв'язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1413801,17 грн. (з урахуванням ПДВ).
Крім того, як зазначає позивач, за спожиту у період з жовтня по грудень 2018 активну електричну енергію відповідач розрахувався з порушенням строків, визначених умовами договору, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1081/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії з ПДВ - 1413801,17 грн., пеню в сумі 562914,64 грн., 3% річних в сумі 225504,31 грн., інфляційні втрати в сумі 86554,68 грн. за порушення зобов'язання з оплати за поставлену електричну енергію.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 562914,64 грн. пені.
Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 217528,92 грн. інфляційних.
В наведеному рішенні суд першої інстанції встановив, що позивачем в період з червня 2019 по січень 2020 надано відповідачу послуги з перетікання реактивної електричної енергії на загальну суму 1413801,17 грн., проте, відповідач, в порушення п.2.3.4 договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012, не виконав свій обов'язок з оплати наданих позивачем послуг.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 225504,31 грн. за період з червня 2019 по січень 2020 та інфляційних втрат в розмірі 86554,68 грн. за період з червня 2019 по грудень 2019 (нарахованих на заборгованість за зобов'язаннями жовтня - грудня 2018) задоволені судом першої інстанції повністю, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку.
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути інфляційні втрати в розмірі 86554,68 грн., а не 304083,60 грн., як було заявлено в позові, Господарський суд Харківської області закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 217528,92 грн. інфляційних на підставі ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 125829,28 грн. за період з червня по серпень 2019 (нараховану на заборгованість за зобов'язаннями листопада та грудня 2018), місцевий господарський суд зазначив про обґрунтованість розрахунку позивача.
Разом із тим, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, частково задовольнив заяву відповідача та зменшив розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача пеню в сумі 562914,64 грн.
Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення вартості наданих послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії в сумі 1413 801,17 грн.; пені в розмірі 55 166,67 грн. за червень -серпень 2019; 3% річних в розмірі 18301,28 грн. за червень 2019-січень 2020; інфляційних втрат в розмірі 86554,68 грн. за червень-грудень 2019.
Також відповідач просить зменшити пеню в загальному розмірі 1070 662,61 грн. на 50%, тобто, до 535 331, 31 грн.
В апеляційній скарзі він посилається на те, що договір про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість з оплати послуг за перетікання реактивної електричної енергії припинив свою дію з 01.01.2019, оскільки між сторонами укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та у позивача анульована ліцензія, що надає право на здійснення діяльності з постачання електричної енергії.
Відповідач зазначає, що нарахування плати за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з червня 2019 по січень 2020 здійснено позивачем на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами №19 від 17.01.2002, яка втратила чинність 28.04.2018.
Крім того, на його думку, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження обов'язку відповідача з оплати послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
Стосовно здійснених позивачем нарахувань 3% річних, пені та інфляційних втрат на заборгованість за поставлену активну електроенергію, відповідач в апеляційній скарзі зазначає наступне:
-за листопад 2018 відповідач розрахувався вчасно та не має заборгованості;
-прострочення з оплати боргу за жовтень 2018 в сумі 73170,26 грн. (відповідач помилково відносить на листопад 2018) та 138849,11 грн. відбулось з причини несвоєчасного виставлення рахунків позивачем;
-при розрахунку інфляційних втрат позивачем не включено до періоду нарахування індекс інфляції за грудень 2019;
-при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано заборгованість за грудень 2018 в сумі 739385,53 грн., тоді як, при розрахунку 3% річних та пені ця сума врахована.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує та зазначає, зокрема, про те, що він не укладав з відповідачем договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а тому, відповідно до абз.3 п.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, правовідносини сторін регулюють договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012. Позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 у справі №922/2112/19 щодо наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем та отримання останнім реактивної електричної енергії у 2018 році. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
19.03.2012 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (у червні 2018 року змінила назву на Акціонерне товариство "Харківобленерго") (постачальник) та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (далі-договір) (а.с.13-17 т.1).
Відповідно до п.2.2.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділу 6 договору, відповідно до додатку 1 "Договірні величини споживання".
За положеннями п.2.3.2 договору споживач зобов'язується, зокрема, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток №9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").
Згідно п.2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 “Порядок розрахунків” до договору.
Умовами п.2.3.4. договору передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно додатком 4А “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.”
Зі змісту додатку 4А “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.” (а.с.23 т.1) вбачається, що нарахування вартості перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між елетропередавальною організацією та її споживачами (затверджена наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002).
Відповідно до п.7 додатку №2, нарахування за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ відображуються в окремому рахунку, який споживач електроенергії повинен отримати у відповідному розрахунковому відділ компанії та сплатити його в порядку, передбаченому п.5 цього додатку.
Згідно з абз.1, 2 п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".
Відповідно до п.9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи, що жодною із сторін договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір був продовжений на 2019 рік.
02.06.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою абз.3 п.5 додатку № 2 “Порядок розрахунків” виклали в наступній редакції: «Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами “Харківенергозбуту” рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 25 операційних днів з дня його отримання».
Позивачем надано суду розрахунок боргу за послуги з перетікання реактивної електричної енергії, надані відповідачу в період з червня 2019 по січень 2020 (а.с.154-241 т.1), відповідно до яких:
-за червень 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 66350 кВт/год на суму 223423,27 грн.;
-за липень 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 65099 кВт/год на суму 206128,72 грн.;
-а серпень 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 63390 кВт/год на суму 201790,66 грн.;
-за вересень 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 59986 кВт/год на суму 207283,99 грн.;
-за жовтень 2019 року відповідачем спожито реактивної енергії у кількості 63648 кВт/год на суму 200063,78 грн.;
-за листопад 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 65069 кВт/год на суму 166851,79 грн.;
-за грудень 2019 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 68913 кВт/год на суму 147903,25 грн.;
-за січень 2020 року відповідачем спожито реактивної електричної енергії у кількості 68550 кВт/год на суму 135326,11 грн.
Всього: 1 488 771,57 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату реактивної електроенергії, спожитої у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 та у січні 2020, в яких відображено засоби та типи вимірювання, попередні та поточні показники, а також зазначено, що рахунок є вимогою про сплату реактивної електроенергії (а.с.113-149 т.1).
Позивачем надано суду книги реєстрації видачі рахунків на оплату реактивної електричної енергії (а.с.150-153, 256-259 т.1), з яких вбачається, що: рахунок за червень 2019 відповідач отримав 04.07.2019; за липень 2019 - 16.08.2019; за серпень 2019- 04.09.2019; за вересень 2019 - 03.10.2019; за жовтень 2019 - 05.11.2019; за листопад 2019 - 04.12.2019; за грудень 2019 - 05.01.2020; за січень 2020 - 05.02.2020, що підтверджується підписами представників відповідача про отримання.
До матеріалів справи додано підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2020, в якому міститься інформація про наявність у відповідача заборгованості за реактивну електричну енергію за червень 2019 -січень 2020 (а.с.87 т.1).
Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за червень 2019 на суму 74970,40 грн., тобто, заборгованість за червень 2019 складає 148452,87 грн. (в тому числі ПДВ); заборгованість за надані послуги в період з липня 2019 по січень 2020 відповідач не оплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 1413801,17 грн. за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за червень 2019-січень 2020..
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено перерахунок за спожиту відповідачем у жовтні 2018 активну електричну енергію та виставлено відповідачу рахунок №0037 на суму 138849,11 грн., який він отримав 05.06.2019 (а.с.76,77 т.1).
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.47 т.1, 57 т.2), позивач нарахував відповідачу на вказану суму 3% річних за період з 13.07.2019 по 31.07.2019, а також інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2019.
Крім того, позивач в позові посилається на те, що у листопаді 2018 відповідачем було спожито активну електричну енергію на суму 19315913,71 грн., що підтверджується рахунком №0037 (а.с.60 т.1).
Вказаний рахунок отриманий відповідачем 05.12.2018, що підтверджується підписом представника відповідача в книзі реєстрації видачі рахунків за спожиту електричну енергію (а.с.70 т.1).
Як зазначає позивач, відповідач рахунок за листопад 2018 повністю не оплатив, у зв'язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 73170,26 грн.
На зазначену суму боргу позивач нарахував 3% річних за період з 01.06.2019 по 31.01.2020 та інфляційні втрати за період з червня по грудень 2019.
Позивач в позові зазначає про те, що у грудні 2018 відповідачем спожито активну електричну енергію на суму 21 280 433,24 грн., що підтверджується рахунком №0037 (а.с.58 т.1).
Вказаний рахунок відповідач отримав 09.01.2019, що підтверджується підписом представника відповідача в книзі реєстрації видачі рахунків за спожиту електричну енергію (а.с.71 т.1).
Крім того, за результатами проведеної позивачем технічної перевірки розрахункових засобів обліку позивача складено акт технічної перевірки №621 від 04.01.2019, яким зафіксовано порушення п.6.1.2 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії (а.с.74 т.1)
На підставі зазначеного акту, позивачем здійснено донарахування відповідачу обсягу спожитої у грудні 2018 активної електричної енергії та виставлено рахунок №0037 на суму 739385,53 грн., який вручено відповідачу 04.04.2019, про що свідчить підпис його представника на рахунку (а.с.72 т.1).
Позивач посилається на те, що рахунки за грудень 2018 відповідач не оплатив, що стало підставою для нарахування йому пені за період з 01.06.2019 по 13.08.2019, 3% річних за період з 01.06.2019 по 31.01.2020, а також інфляційних втрат за період з червня по грудень 2019.
Позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, що підтверджується фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта», списками згрупованих поштових відправлень (а.с.79-86 т.1).
Відповідач вказані рахунки не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Судова колегія враховує наступне.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п.п.5, 7 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012, сторони погодили, що обов'язок з оплати компенсації перетікання реактивної енергії настає у відповідача після пред'явлення позивачем виставленого у відповідності до положень договору рахунку.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату реактивної електроенергії, спожитої у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 та у січні 2020, в яких відображено засоби та типи вимірювання, попередні та поточні показники, а також зазначено, що рахунок є вимогою про сплату реактивної електроенергії (а.с.113-149 т.1).
Позивачем надано суду книги реєстрації видачі рахунків на оплату реактивної електричної енергії (а.с.150-153, 256-259), з яких вбачається, що: рахунок за червень 2019 відповідач отримав 04.07.2019; за липень 2019 - 16.08.2019; за серпень 2019- 04.09.2019; за вересень 2019 - 03.10.2019; за жовтень 2019 - 05.11.2019; за листопад 2019 - 04.12.2019; за грудень 2019 - 05.01.2020; за січень 2020 - 05.02.2020, що підтверджується підписами представників відповідача про отримання.
До матеріалів справи додано підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2020, в якому міститься інформація про наявність у відповідача заборгованості за надані у період з червня 2019 по січень 2020 послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (а.с.87 т.1).
Крім того, позивачем надано суду розрахунок боргу за послуги з перетікання реактивної електричної енергії, надані відповідачу в період з червня 2019 по січень 2020 (а.с.154-241 т.1).
Відповідно до наданих позивачем документів, заборгованість відповідача з оплати послуг за перетікання реактивної електричної енергії в період з червня 2019 по січень 2020 складає 1 413 801,17 грн.
Відповідач розрахунки позивача не спростував, будь-яких зауважень з приводу об'єму та вартості наданих послуг не надав.
Сума боргу підтверджується наданими позивачем матеріалами (договором, додатками до нього, рахунками на оплату, книгами реєстрації видачі рахунків, актом звіряння розрахунків).
Докази сплати заборгованості відповідач суду не надав.
Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1413801,17 грн. вартості наданих у період з червня 2019 по січень 2020 послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що договір про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість з оплати послуг за перетікання реактивної електричної енергії припинив свою дію з 01.01.2019, оскільки між сторонами укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та у позивача анульована ліцензія, що надає право на здійснення діяльності з постачання електричної енергії.
Відповідач заперечує факт отримання послуг та існування у нього обов'язку з їх оплати.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до абз.3 п.6 вказаної постанови, до укладення договору про надання послуг з перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил, відносини між власником мереж та/або ОСР/ОСП та споживачем щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії.
Договір про надання послуг з перетікань реактивної електричної енергії між сторонами не укладено, а тому, правовідносини сторін щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії регулюються договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012.
Правовідносини з цього питання між сторонами врегульовано в п.2.3.4 договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 та додатку №4А до нього.
За поясненнями позивача у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач отримував рахунки та оплачував послуги з перетікання реактивної електричної енергії у період з січня по червень 2019.
Так, за червень 2019 відповідач здійснив часткову оплату на суму 74970,40 грн.
Також слід зазначити, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 у справі №922/2112/19, стягнуто з КП «Міськелектротранс» на користь АТ «Харківобленерго» заборгованість за надані в період з вересня по грудень 2018 послуги з перетікання реактивної електричної енергії.
При цьому, із вказаного рішення суду вбачається, що КП «Міськлектротранс» частково сплачував за отримані послуги з перетікання реактивної електричної енергії та не заперечував проти позовних вимог в частині стягнення боргу за вказані послуги за період з вересня по листопад 2018.
Судовим рішенням у справі №922/2112/19, яке набрало законної сили встановлено правомірність покладення на відповідача обов'язку з оплати за перетікання реактивної енергії відповідно до умов договору №37 від 19.03.2012 та додатку №4А «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».
Крім того, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2020, підписаний обома сторонами, відповідач визнає існування заборгованості з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії в червні 2019-січні 2020.
Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що нарахування плати за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з червня 2019 по січень 2020 здійснено позивачем на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами №19 від 17.01.2002, яка втратила чинність 28.04.2018.
Судова колегія приймає до уваги, що Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між елетропередавальною організацією та її споживачами (затверджена наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002) втратила чинність 28.04.2018.
Позивач зазначає, що при розрахунку ним було використано Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затверджену наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості України №87 від 06.02.2018.
Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що формули, які застосовувалися при нарахуваннях за послуги з перетікання реактивної електричної енергії по Методиці №19 від 17.01.2002 та Методиці №87 від 06.02.2018 є однаковими, різняться тільки економічні еквіваленти, які зазначаються в додатку №4А до договору.
Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що нарахування здійснено на підставі нормативно-правового акту, який втратив чинність - є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних втрат на заборгованість за поставлену активну електричну енергію, судова колегія зазначає наступне.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.
В п.6 додатку № 2 “Порядок розрахунків” сторони узгодили наступне: «У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором рахунків постачальник проводить споживачу нарахування 3% річних за весь час прострочення, у тому числі за день оплати. При цьому, сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції».
Матеріалами справи підтверджується, що за жовтень 2018 позивачем нараховано відповідачу 138849,11 грн. за спожиту активну електричну енергію та виставлено відповідачу відповідний рахунок №0037 (а.с.76 т.1) (внаслідок перерахунку боргу у зв"язку із "некоректною роботою ПО", а.с.76;77 т.1).
Вказаний рахунок отримано відповідачем 05.06.2019, про що свідчить розписка його представника на рахунку.
З урахуванням п.5 додатку №2 «Порядок розрахунків» в редакції додаткової угоди від 02.06.2015, відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок протягом 25 операційних днів з дня його отримання, тобто, до 12.07.2019 включно.
Відповідач оплатив рахунок 06.11.2019, що підтверджується платіжним дорученням №3614 (а.с.243 т.1).
Отже, в період з 13.07.2019 по 06.11.2019 тривало прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати.
Враховуючи наведене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних за період з 13.07.2019 по 06.11.2019 в сумі 1334,97 грн. (за зобов'язаннями жовтня 2018 на суму 138849,11 грн.).
На заборгованість жовтня 2018 позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з вересня 2019 по листопад 2019.
При перевірці правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, судова колегія враховує наступні правові висновки, а також формули розрахунків, наведені в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19:
«При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду».
Позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних втрат, оскільки при проведенні помісячних розрахунків інфляції бралася до уваги сума основного боргу без урахування інфляційної складової попередніх періодів, чим було порушено принцип безперервної послідовності індексів інфляції.
Крім того, судова колегія враховує, що, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати становить неповний місяць, то інфляційна зміна нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці. Так, сума внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця індексується з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
І за аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем нараховано інфляційні втрати за листопад 2019 (на вказану заборгованість жовтня 2018 - 138849,11 грн.), проте, погашення заборгованості відбулось 06.11.2019 за платіжним дорученням №3614 на суму 138849,11 грн. (а.с.243 т.1).
Отже, сума боргу не повинна індексуватися в цьому місяці.
Таким чином, інфляційні втрати в розмірі 971,94 грн. за листопад 2019 на суму боргу 138849,11 грн. нараховані позивачем безпідставно.
Враховуючи дату погашення боргу за жовтень місяць - 06.11.2019, слід прийти до висновку, що інфляційні нарахування у вересні і жовтні 2019, що також були заявлені позивачем, є обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок за формулою, вказаною вище, дійшла висновку про те, що інфляційні втрати за заявлений позивачем період -вересень та жовтень 2019 (нараховані на заборгованість жовтня 2018 на суму 138849,11 грн.) складають 152,14 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, судова колегія врахувала період виникнення боргу відповідно до умов договору, дату отримання і оплати відповідачем рахунку, а також дефляційні процеси у липні, серпні 2019.
Позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 01.06.2019 по 31.01.2020 та інфляційні втрати за період з червня по грудень 2019 на заборгованість в розмірі 73170,26 грн., яка, як зазначає позивач, виникла у зв'язку із неповною оплатою відповідачем спожитої у листопаді 2018 активної електричної енергії.
На підтвердження факту споживання відповідачем у листопаді 2019 активної електричної енергії, позивач надав суду звіт про обсяги спожитої електричної енергії, складений відповідачем (а.с.95-99 т.1), а також підписаний обома сторонами акт про використану електричну енергію (а.с.100-106 т.1).
В матеріалах справи міститься рахунок №0037 за листопад 2018 за спожиту електричну енергію на загальну суму 19315913,71 грн., який отримано відповідачем 05.12.2018 (а.с.60 т.1). Отже, строк його оплати - 17.01.2019.
Вказана сума боргу була повністю оплачена відповідачем 15.05.2019, що підтверджується платіжними дорученнями №170 від 12.12.2018, №2102 від 13.03.2019, №2392 від 06.05.2019, №2424 від 15.05.2019 (а.с.242-243 т.1).
Позивачем не заявлено вимог про нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за період до 15.05.2019.
Як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, сума боргу в розмірі 73170,26 грн. є заборгованістю відповідача за жовтень 2018, а не листопад 2018, як про це помилково зазначає позивач.
Ці доводи підтверджуються матеріалами справи.
Так, вимога про сплату 60975,22 грн. без ПДВ, а з урахуванням 20% ПДВ - 73170,26 грн. була пред'явлена відповідачу за рахунком №0037 за грудень 2018, в якому і міститься посилання на те, що ця сума є заборгованістю за спожиту активну електричну енергію у жовтні 2018 (а.с.58 т.1).
Отже, рахунок за грудень 2018 містить вимогу про сплату спожитої, в тому числі, у жовтні 2018 електричної енергії на суму 73170,26 грн., а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму боргу повинно здійснюватися з дня прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати рахунку №0037 за грудень 2018 вцілому.
До матеріалів справи надано звіт про обсяги спожитої активної електричної енергії у грудні 2018, складений відповідачем (а.с.89-94 т.1), а також підписаний обома сторонами акт про використану електричну енергію (а.с.107-112 т.1).
Відповідно до рахунку №0037 за грудень 2018 (а.с.58 т.1), відповідачу нараховано 21 280 433,24 грн. за спожиту у грудні 2018 активну електричну енергію та 73170,26 грн. за спожиту у жовтні 2018 активну електричну енергію. Всього: 21353603,40 грн.
Вказаний рахунок відповідач отримав 09.01.2019, що підтверджується підписом представника відповідача в книзі реєстрації видачі рахунків за спожиту електричну енергію (а.с.71 т.1).
З урахуванням п.5 додатку №2 «Порядок розрахунків» в редакції додаткової угоди від 02.06.2015, відповідач повинен був оплатити рахунок за грудень 2018 протягом 25 операційних днів з дня його отримання, тобто, до 13.02.2019 включно.
Відповідач поступово погашав заборгованість, а саме, 15.05.2019 сплатив 2584963, 20 грн., 10.06.2019 - 4000000 грн., 02.09.2019- 4000 000 грн., 06.11.2019 - 1861150,89 грн., 10.12.2019 - 4000000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.242-244).
Остаточне погашення заборгованості відбулось 03.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням №2 на суму 5000000 грн. (а.с.244 т.1).
Залишок грошових коштів за платіжним дорученням №2 від 03.01.2020 склав 92510,59 грн.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01.06.2019 по 13.08.2019, 3% річних за період з 01.06.2019 по 31.01.2020, а також інфляційні втрати за період з червня по грудень 2019 на заборгованість за грудень 2018, без урахування суми 73170,26 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично неправильними, оскільки борг за жовтень 2018 в розмірі 73170,26 грн. був включений до рахунку №0037 за грудень 2018, тобто прострочка почалася з 14.02.2019 на загальну суму - 21353603,40 грн.
Тобто, розрахунок повинен здійснюватися на загальну суму боргу в розмірі 21353603,50 грн. (яка включає суму 73170,26 грн.).
Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, встановила, що прострочення виконання зобов'язання з оплати рахунку за грудень 2018 на суму 21353603,50 грн. розпочалося 14.02.2019.
Позивачем заявлено 3% річних за період з 01.06.2019 по 31.01.2020.
Судова колегія, здійснивши свій розрахунок 3% річних за цей період, встановила, що їх загальний розмір складає 207 949,53 грн.:
- за період з 01.06.2019 по 09.06.2019 складають 13883,65 грн. (нараховані на суму боргу 18 768 640,30 грн. з урахування часткової оплати 15.05.2019);
-за період з 10.06.2019 по 01.09.2019 - 101964,31 грн. (нараховані на суму боргу 14 768 640,30 грн. з урахуванням оплати 10.06.2019);
-за період з 02.09.2019 по 05.11.2019 - 57531,09 грн. (нараховані на суму боргу 10 768 640,30 грн. з урахуванням оплати 02.09.2019);
-за період з 06.11.2019 по 09.12.2019 - 24892,16 грн. (нараховані на суму боргу 8907489,41 грн. з урахуванням оплати 06.11.2019);
-за період з 10.12.2019 по 02.01.2020 - 9678,32 грн. (нараховані на суму боргу 4907489,41 грн.).
При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судова колегія застосовувала формулу, наведену в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19:
«При зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося)».
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за шість місяців (з червня по грудень 2019), із яких, в чотирьох (в червні, липні, серпні, грудні 2019) відбувалися дефляційні процеси.
За здійсненими судом розрахунками, сума боргу за заявлений позивачем період зменшилася на 59010,04 грн. внаслідок дефляції, у зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з червня по грудень 2019, нарахованих на заборгованість грудня 2018 на суму 21353603,50 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При перевірці розрахунку пені судом аналогічно враховано, що розрахунок повинен здійснюватися виходячи із суми рахунку, пред'явленого позивачем- 21353603,50 грн., яка включає борг за жовтень 2018 в розмірі 73170,26 грн.
Таким чином, пеня за період з 01.06.2019 по 13.08.2019 складає 161975,94 грн. (нарахована на суму боргу 18 768 640,30 з урахування оплати 15.05.2019); за період з 10.06.2019 по 13.08.2019 пеня складає 909 991,01 грн. (нарахована на суму боргу в розмірі 14 768 640,30 грн. з урахуванням оплати 10.06.2019).
Отже, всього за рахунком №0037 за грудень 2018 на суму 21353603,50 грн. правомірним є нарахування пені в розмірі 1 071 966,95 грн.
На підставі акту технічної перевірки №621 від 04.01.2019 позивачем здійснено донарахування відповідачу обсягу спожитої у грудні 2018 активної електричної енергії та виставлено рахунок №0037 на суму 739385,53 грн., який вручено відповідачу 04.04.2019, про що свідчить підпис його представника на рахунку (а.с.72 т.1).
З урахуванням умов договору, відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок до 14.05.2020 включно.
03.01.2020 відбулась часткова оплата в сумі 92510,59 грн. шляхом зарахування залишку коштів за платіжним дорученням №2 від 03.01.2020.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, встановила, що пеня за період з 01.06.2019 по 13.08.2019, нарахована на суму боргу 739 385,53 грн., складає 51939,30 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
3% річних за період з 01.06.2019 по 02.01.2020 складають 13126,29 грн. (нараховані на суму боргу в розмірі 739385,53 грн.), а за період з 03.01.2020 по 31.01.2020 - 1537,65 грн. (нарахованих на суму боргу 646874,94 грн. з урахуванням часткової оплати 03.01.2020). Всього - 14663,94 грн.
Інфляційні втрати на донараховану у грудні 2018 заборгованість в розмірі 739385,53 грн. - позивачем до стягнення не заявлено.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача всього нарахувань на суму боргу за активну електричну енергію за жовтень- грудень 2018: 3% річних в розмірі 223 948,44 грн., інфляційних втрат в розмірі 152,14 грн. та пені в розмірі 1123906,25 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач у відзиві на просив суд зменшити розмір пені на 90%.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що причиною несвоєчасної сплати заборгованості за електричну енергію Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" є неперерахування з місцевого бюджету коштів на погашення вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19 березня 2012 року в повному обсязі. Всі кошти, які перераховуються з місцевого бюджету на погашення заборгованості підприємство-відповідач негайно перераховує на рахунки Акціонерного товариства "Харківобленерго". Таким чином, погашення боргу за поставлену електричну енергію за договором відбувається за рахунок надходжень з місцевого бюджету з призначенням платежу за використану електричну енергію, відповідач не має право використовувати кошти не за цільовим призначенням.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За положеннями частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Судова колегія враховує ступінь виконання відповідачем свого зобов'язання, в тому числі те, що станом на час звернення до суду з цим позовом зобов'язання в частині сплати основного боргу за грудень 2018 в розмірі 21353603,50 грн. виконано відповідачем повністю.
Строк прострочення виконання зобов'язання з оплати є незначним.
Відповідач постійно перераховував кошти в рахунок погашення заборгованості.
Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за електроенергію, слід прийняти до уваги, відповідач є підприємством комунальної форми власності; фінансується за рахунок місцевого бюджету; прострочення виконання зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства.
Оплата за спожиту електроенергію здійснюється відповідачем виключно за рахунок перерахувань з місцевого бюджету з відповідним призначенням платежу, тобто, відповідач повинен використовувати грошові кошти лише за цільовим призначенням.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин.
Судова колегія також приймає до уваги, що відповідач забезпечує електропостачання всього міського електротранспорту Харкова та надає послуги з перевезення населенню, тобто, є соціально значущим підприємством.
Таким чином, сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення.
Колегія суддів, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання ним умов договору в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію, ступінь виконання зобов'язання та особливості бюджетного фінансування, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов'язань, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 561953,13 грн. (за зобов'язаннями грудня 2018 в розмірі 21353603,50 грн.).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що прострочення з оплати боргу за жовтень 2018 в сумі 73170,26 грн. та 138849,11 грн. відбулось з причини несвоєчасного виставлення рахунків позивачем, а тому, відсутні підстави нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, оскільки обов'язок з оплати та відповідно період прострочення виконання зобов'язання з оплати відповідно до умов договору ставиться в залежність від дати отримання відповідачем рахунку.
Посилання відповідача на те, що до розрахунків позивачем не включено до періоду нарахування індекс інфляції за грудень 2019 є помилковим, оскільки інфляційні втрати на заборгованість за зобов'язаннями грудня 2018 в розмірі 21353603,40 та жовтня 2018 в розмірі 73170,26 нараховано позивачем за період з червня по грудень 2019 включно.
Відповідач посилається на те, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано заборгованість за грудень 2018 в сумі 739385,53 грн., тоді як, при розрахунку 3% річних та пені ця сума врахована.
Судова колегія зазначає, що вимога про сплату донарахованих 739385,53 грн. була виставлена відповідачу окремим рахунком і нарахування інфляційних втрат на це зобов"язання є диспозитивним правом позивача.
Отже, доводи відповідача є необгрунтованими.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020 року у справі №922/1081/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. З відповідача на користь позивача слід стягнути 1 413 801, 17 грн. за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, 152,14 грн. інфляційних втрат, 561953,13 грн. пені, 223948,44 грн. - 3% річних. В іншій частині - в позові слід відмовити.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 217528,92 грн., з огляду на наступне.
Відповідач відповідно до ст.46 ГПК України скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки в позовній заяві здійснив неправильний розрахунок інфляційних втрат.
Вказана заява була прийнята Господарським судом Харківської області і подальший розгляд справи здійснювався з її урахуванням, про що зазначено в ухвалі від 13.07.2020 (а.с.87 т.2).
Таким чином, процесуальні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 217528,92 грн. - відсутні.
З урахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст.277, ст. 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 року у справі №922/1081/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Міськелектротранс» (61001, м.Харків. вул.Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 1 413 801,17 грн. основного боргу за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, 152,14 грн. інфляційних втрат, 561 953,13 грн. пені, 223 948,44 грн. - 3% річних, 33001,18 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Комунального підприємства «Міськелектротранс» (61001, м.Харків. вул.Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8091,43 грн.
Господарському суду Харківської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.12.2020р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.О. Радіонова