21.12.2020
Справа № 263/3208/20
Провадження № 2-а/263/169/2020
21 грудня 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючої судді Ікорської Є.С.,
за участю секретаря Шпичак Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кравченко Тетяна Володимирівна, до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кравченко Тетяна Володимирівна, до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2020 року № 345 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, провадження у справі закрито.
Під час розгляду указаного позову судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали адміністративної справи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, відповідачем суду надано: постанову № 345 від 27 лютого 2020 року; протокол від 17 січня 2020 року серії АПР18 № 423315, складений капралом поліції Центрального ВП Грейнерт-Жуковою В.В. у присутності двох понятих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; пояснення неповнолітньої ОСОБА_4 , які надані за участі її матері, однак прізвища та будь-яких даних, що дають можливість встановити особу, такі не містять; рапорт рядового поліції ОСОБА_5 , протокол огляду та вилучення від 17 січня 2020 року; фотознімок жінки із пачкою цигарок.
Очевидним видається той факт, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фігурує як свідок в багатьох протоколах про адміністративні правопорушення, складених працівниками Центрального ВП ГУНП в Донецькій області за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
У справах, де предметом оскарження були постанови Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про притягнення до адміністративної відповідальності продавців цигарок/алкогольних напоїв, неодноразово покупцем виступала неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Тільки за останній рік судами м. Маріуполя ухвалено низку рішень, опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень, з тексту яких видно, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виступала покупцем у справах:
№ 263/5940/20 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2020 року;
№ 266/778/20 рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 22 липня 2020 року;
№ 263/1162/20 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 червня 2020 року;
№ 263/12582/20 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 червня 2020 року;
№ 263/2809/20 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 червня 2020 року;
№ 263/17528/19 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 лютого 2020 року;
№ 263/12802/20 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2020 року;
№ 263/8583/19 рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13 вересня 2019 року.
У справах № 263/3208/20, № 263/2809/20, що були у провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя, протокол складався однією й тією ж поліцейською - капралом поліції Центрального ВП Грейнерт-Жуковою В.В.
У справах № 263/3208/20, № 263/5940/20, що були у провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя, адміністративні матеріали складалися також ДОП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 .
У наступних справах фігурують співробітники Центрального ВП ГУНП в Донецькій області - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , інші рішення не містять зазначення прізвищ працівників поліції, які складали адміністративні матеріали.
Питання притягнення до адміністративної відповідальності за своїм змістом аналогічно відповідає питанню притягнення до кримінальної відповідальності, однак має різні ступені відповідальності.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) адміністративне провадження ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Провокація (підбурювання) до вчинення злочину з боку правоохоронців є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Європейський суд з прав людини виключає відповідальність особи за злочин, вчинений через провокацію зі сторони правоохоронних органів.
Так, у справі «Тейшейро де Кастро проти Португалії» Європейський суд з прав людини провів межу між неналежними діями працівників поліції в ході контрольованої закупки та діями звичайних агентів, які діють під прикриттям з метою отримання доказів щодо вивчення особою злочину без активного підбурювання до його вчинення. Заборона підбурювання поширюється як на працівників поліції, так і на осіб, які діють за їх вказівкою. Перед проведенням контролю за вчиненням злочину працівники правоохоронних органів повинні: володіти достатнім обсягом інформації про причетність особи до вчинення злочину, вступати у злочин лише на етапі його підготовки або вчинення; поведінка агента повинна бути пасивною.
Загалом про активну поведінку, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи, повторні пропозиції після відмови особи, наполягання (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви»).
У справі «Баннікова проти Російської Федерації» заявниця у своїй скарзі в ЄСПЛ стверджувала, що її визнали винною у вчиненні злочину, спровокованого правоохоронними органами через агента - провокатора й що вона не вчинила би злочину без їхнього втручання.
Європейський Суд ухвалив, що використання особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - не може саме по собі порушити право на справедливий розгляд. Ризик підбурювання з боку співробітників міліції, викликаний зазначеними методами, означає, що їхнє використання має бути строго регламентованим (Постанова ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви», п. 51). У частині розгляду заяви про провокаційні дії, спрямовані на спонукання вчинення злочину з метою його викриття, Європейський Суд звертає увагу на те, чи був би вчинений злочин без втручання органів влади. Визначення підбурювання в справі «Раманаускас проти Литви» (п. 55) ЄСПЛ надає наступне: «Підбурювання з боку поліції має місце там, де задіяні посадові особи - співробітники служб безпеки або особи, що діють за їх розпорядженням - не обмежувані фактично необхідною пасивною слідчою діяльністю, а такі, що здійснюють такий вплив на особу, як підбурювання до вчинення злочину, що в іншому випадку не був би вчинений, з метою забезпечити докази й почати карне переслідування».
З огляду на вищезазначене та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, Рішення: «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» слід дійти висновку, що притягнення продавців алкогольної продукції та тютюнових виробів до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, можливо було спровоковано працівниками Національної поліції, що виразилося у підбурюванні неповнолітньої особи - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до придбання цигарок чи алкогольних напоїв.
Окрім того, слід також зауважити, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 травня 2020 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (палила тютюнові вироби на дитячому майданчику).
Указане свідчить про залежність неповнолітньої від притягнення її до відповідальності, а тому наслідком може бути її згода на певну «співпрацю» зі співробітниками поліції і залучення до протиправної діяльності, та відсутність належного контролю за правомірною поведінкою неповнолітньої з боку її батьків.
Втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх.
Згідно з частиною першою статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Керуючись ст. ст. 248, 249, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Довести до відома начальника Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради та Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради з метою усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та попередження їх у майбутньому.
Про вжиті заходи повідомити суд протягом місяця з дня отримання копії цієї ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Є.С. Ікорська