Справа № 132/1484/20
Провадження № 2/132/410/20
Іменем України
10.12.2020р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарях судового засідання - ПІДГЕРСЬКІЙ О.В., КУЛИК Т.С., за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката БЕЗДІТНОГО І.І., представників відповідача ОСОБА_2 - адвоката ТАРАСЮК Н.Г. та ГОРУК М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу №132/1484/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сальницька сільська рада Калинівського району Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
20.05.2020р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Сальницька сільрада Калинівського району Вінницької області, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою, прощею 0,1179га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521687503:01:005:0109, шляхом демонтажу за власні кошти самовільно встановленої огорожі (металевого секційного паркану) на земельній ділянці, яка є землею загального користування (проїздом), що за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що 23.06.2011р. на підставі рішення Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, їй надано у власність земельну ділянку, площею 0,1179га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521687503:01:005:0109, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 від 04.08.2012р. Як вбачається із вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку, частина її земельної ділянки на відрізку поворотних точок з точки Е до точки Є межує з землями загального користування (проїздом), що забезпечує під'їзд до належної їй земельної ділянки, а з точки Є до точки А з землями ОСОБА_4 . Згідно відповіді Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, земельна ділянка площею 0,14га., що за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 передана ОСОБА_2 У 2019 році відповідач ОСОБА_2 огороджуючи вказану земельну ділянку площею 0,14га., безпідставно та самовільно встановив на землі загального користування (проїзді), яка межує з їхніми земельними ділянками та забезпечувала єдиний підхід і проїзд до її земельної ділянки, огорожу (секційний металевий паркан), чим унеможливив підхід й проїзд до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, що підтверджується фотознімками, зображенням з публічної кадастрової карти та зображеннями з карти « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Через дані дії, їй чиняться перешкоди в належному користуванні її земельною ділянкою, оскільки встановлена огорожа на земельній ділянці, яка є землею загального користування (проїздом), унеможливлює проїзд сільськогосподарської техніки для оброблювання її земельної ділянки та значним чином ускладнює навіть піший підхід до неї, в зв'язку із чим вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020р. вказаний позов переданий на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 02.06.2020р. відкрив за ним провадження за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі виходячи з наступного. 21.06.2013р. на підставі рішення №321 Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів та встановлення меж ділянки в натурі, що посвідчують право власності на земельну ділянку. ФОП ОСОБА_5 була розроблена технічна документація, яка в 2019 році була погоджена сільським головою, однак через зміни, які відбулись в законодавстві, документи були повернуті у зв'язку із необхідністю розробки нової проектної документації. Після повторного звернення, рішенням 44 сесії 7 скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 29.05.2020р., йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах села Сальник Калинівського району Вінницької області. На підставі договірних відносин з ЦРФ ДП «Укр ДАГП», розробляється відповідна технічна документація, з якої встановлено, що згідно даних з геодезії щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зазначено суміжні землекористувачі та землевласники, з яких слідує, що земельна ділянка позивача межує з наступними земельними ділянками: поворотні точки від А до Б землі ОСОБА_4 ; поворотні точки від Б до В землі ОСОБА_6 ; поворотні точки від В до Г землі ОСОБА_3 (кадастровий номер 0521687503:01:005:0109); поворотні точки від Г до Д землі ОСОБА_7 (кадастровий номер 0521687503:01:005:0115); поворотні точки від Д до Е землі ОСОБА_8 ; поворотні точки від Е до А землі комунальної власності (вулиця Залізнична). Твердження позивача про встановлення огорожі на землі земельного користування (проїзді) є невірним, оскільки відповідно до карти геодезії, землі загального користування не межують із його земельною ділянкою, а тому паркан встановлений у відповідності із зазначеними та виділеними землеміром межами. Відповідно до довідки Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, згідно з генеральним планом на землю, проїжджа частина (дорога) між його земельною ділянкою та земельною ділянкою позивача відсутня, та не передбачена для транспортних засобів. Отже, посилання позивача щодо наявності проїжджої частини до її земельної ділянки, є помилковими та спростовуються генеральним планом села, де відсутня дорога. Позивач фактично посягає на його земельну ділянку, оскільки має намір здійснювати проїзд транспортним засобом через його подвір'я, що є протиправним, а відтак підстав для задоволення позовних вимог не існує.
На даний відзив, надана відповідь, в якій позивач ОСОБА_3 посилається на те, що згідно схематичного плану земельної ділянки, зазначеному в Державному акті на право власності на земельну ділянку № 033749 від 04.08.2012р., єдиний під'їзд до належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,1179га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521687503:01:005:0109, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, забезпечувався через землі загального користування (проїзд) на відрізку поворотних точок з точки Е до точки Є. У 2019 році відповідач ОСОБА_2 самовільно та безпідставно перекрив вказані землі загального користування (проїзд), встановивши секційний металевий паркан, чим унеможливив підхід й проїзд до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_2 ніколи власником самовільно зайнятої ним земельної ділянки не був і бути не може, оскільки ЗК України заборонено передавати у приватну власність землі загального користування. Отримання відповідачем ОСОБА_2 рішення Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області про розробку проекту відведення земельної ділянки, не є юридично значимою дією для оформлення документів на право власності на землі загального користування (проїзд), оскільки в даному рішенні не йдеться про надання відповідачеві у власність землі загального користування, який забезпечує проїзд до належної їй земельної ділянки, а відтак аргументи, викладені у відзиві на позов, є надуманими, безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 28.10.2020р. закрите підготовче провадження у справі, її призначено до судового розгляду.
Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат БЕЗДІТНИЙ І.І. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у поданому позові, з урахуванням аргументів, вказаних у відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку.
Представники відповідача ОСОБА_2 - адвокат ТАРАСЮК Н.Г. та ГОРУК М.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог позивача та просили їх залишити без задоволення з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Третя особа - голова Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області ВОВК А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог через їх безпідставність.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову позивачу необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав:
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України, власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Статтею 152 ЗК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач відповідно до вимог процесуального закону зобов'язаний надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували існування земель загального користування (проїзду) між земельними ділянками сторін.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1179га. у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 0521687503:01:005:0109, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 033749, виданим 06 вересня 2012 року за підписом голови Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області Вовка М.З. на підставі рішення 5-ої сесії 6-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 23 червня 2011 року, та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052168751002086, кадастровий номер земельної ділянки 0521687503:01:005:0109.
У свою чергу, відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення 44-ої сесії 7-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 29 травня 2020 року, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту комунальної власності Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Між сторонами виник спір щодо огорожі, яку встановив відповідач на земельній ділянці площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , на яку йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, та яка на момент розгляду цієї справим перебуває в комунальній власності Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Згідно із частиною 1 статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
При цьому, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (частина 4 статті 83 ЗК України).
У Законі України «Про автомобільні дороги» наведено визначення таких термінів: вулиця, дорожнє покриття, земляне полотно, проїзна частина, смуга руху, технічні засоби, штучні споруди.
Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги», складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.
Згідно з положеннями статей 8,16, 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Питання вулиць і доріг населених пунктів на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися також ДБН В.2.3-5-2001.
Відповідно до довідки Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 27 жовтня 2020 року за вих.№ 2103, на даний час дійсним є генеральний план села Сальник Калинівського району Вінницької області, розроблений в 1969 році Республіканським проектним інститутом по землеустрою «Укрземпроект» і актуалізований згідно рішення 15-ої сесії 6-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області № 285 від 29 березня 2013 року.
Згідно довідки виконавчого комітету Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 07 травня 2020 року за вих.№ 438, відповідно до генерального плану за адресою: АДРЕСА_1 , дорога відсутня.
За актом обстеження, складеним 27 жовтня 2020 року комісією Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області у складі: депутата сільської ради Громового В.В., секретаря сільської ради Лукіянчук Л.М., землеміра сільської ради ОСОБА_10 , а також висновку узгоджувальної комісії Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 27 жовтня 2020 року, проїзд від земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , на вулицю Залізнична, не встановлений та на даний час відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 99 ЗК України, право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (пункт «в» частини 1 статті 99 ЗК України).
Згідно з правилами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено, зокрема, щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Таким чином, право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки в певних цілях.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , щодо якої відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення 44-ої сесії 7-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 29 травня 2020 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення, не обтяжена земельним сервітутом для проїзду (проходу) до земельної ділянки, яка належить позивачу ОСОБА_3 .
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували на наявність проїзду (проходу) від АДРЕСА_1 до земельної ділянки позивача, розміри цього проїзду (проходу) та конкретне розташування («червоні лінії»).
Таких доказів сторона позивача не подала та в судовому засіданні їх не здобуто.
Допитані в судовому засіданні свідки не володіють інформацією щодо вказаних обставин, а тому їх свідчення не мають доказової цінності в даній справі.
До посилання позивача про те, що наявність проїзду (проходу), а так само дороги на землі загального користування, підтверджується Абрисом земельної ділянки землевласника (землекористувача) викладеним в Протоколі погодження (становлення) та закріплення меж земельної ділянки від 14 березня 2011 року та Планом меж земельної ділянки викладеним в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №033749 від 06 вересня 2012 року, суд відноситься критично, оскільки наявність проїзду (проходу), дороги та землі загального користування має бути підтверджено генеральним планом села Сальник Калинівського району Вінницької області, викопіювання з якого, що міститься в матеріалах справи, не містить відомостей щодо наявності проїзду (проходу), дороги або землі загального користування між земельними ділянками сторін.
Крім цього, дане твердження позивача спростовується листом виконавчого комітету Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 18 листопада 2019 року № 1782, та рішенням 16-ої сесії 6-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області №328 від 21 червня 2013 року «Про припинення права користування земельною ділянкою в зв'язку із добровільною відмовою», згідно яких земельна ділянка площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , щодо якої відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення 44-ої сесії 7-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 29 травня 2020 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для її відведення, раніше перебувала в користуванні ОСОБА_4 , яка добровільно відмовилась від її користування на користь свого сина - відповідача у справі ОСОБА_2 , а отже даним документом спростовано, що дана земельна ділянка відносилась до земель загального користування.
Слід також зауважити, що Абрис земельної ділянки землевласника (землекористувача) викладений в Протоколі погодження (становлення) та закріплення меж земельної ділянки від 14 березня 2011 року та План меж земельної ділянки викладений в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 033749 від 06 вересня 2012 року, в силу своєї правової природи може засвідчувати виключно межі земельної ділянки позивача, і ніяким чином не може визначати категорію земель суміжних земельних ділянок.
Підсумовуючи викладене, позов не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довела належними доказами те, що між земельними ділянками сторін розміщені землі загального користування - проїзд від АДРЕСА_1 до її земельної ділянки, розміри такого проїзду, його конкретне місце розташування.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що права позивача як землевласника є порушеними, а тому вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власні кошти самовільно встановленої огорожі (металевого секційного паркану) на земельній ділянці, яка є землею загального користування (проїздом), є безпідставною.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1, 4 і 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
ОСОБА_3 звернулася до суду з цивільним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власні кошти самовільно встановленої огорожі (металевого секційного паркану) на земельній ділянці, яка є землею загального користування (проїздом), безпосереднього до громадянина ОСОБА_2 , якому на підставі рішення 44-ої сесії 7-го скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 29 травня 2020 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до вимог ст.125 ЗК України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Виходячи з обставин у справі та вимог чинного законодавства, земельна ділянка площею 0,14га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , щодо якої відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для її відведення, на даний час перебуває в комунальній власності Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.
З урахуванням зазначеного, належними відповідачами у справі, що розглядається, є Сальницька сільська рада Калинівського району Вінницької області та громадянин ОСОБА_2 .
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Отже, суд не наділений самостійним правом, без відповідного клопотання позивача, замінювати первісного відповідача на належного відповідача та/або залучати в якості співвідповідача іншу особу.
У випадку, коли належний відповідач не був залучений до участі у справі, суд зобов'язаний закінчити розгляд справи та відмовити у позові.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 1, 4. частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
На підтвердження понесених витрат, сторона відповідача надала суду розрахунок витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та розгляду справи в суді в загальному розмірі 5000грн.00коп., в якому наведені детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відомості, які підтверджують факт оплати за надану правову допомогу.
Згідно частин 1-2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Відтак, суд вважає стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_11 , документально підтвердженні витрати на правову допомогу в розмірі 5000грн.00коп.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сальницька сільська рада Калинівського району Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_11 , документально підтвердженні витрати на правову допомогу в розмірі 5000грн.00коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя