1-кп/130/110/2020
130/2403/19
Іменем України
18.12.2020 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020130000573 від 14.10.2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з базовою вищою освітою, працівника ТОВ "Укрбудякість", неодруженого, військовозобов'язаного, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.286 КК України,
Близько 21 години 00 хвилин 13.10.2018 року водій ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Т-0218 сполученням Лука-Барська - Біликівці - Ямпіль, з боку с.Рів Жмеринського району, у напрямку м.Жмеринка, в районі кафе "Козацька мрія", під час виконання маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де з необережності допустив зіткнення з автомобілем "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку з боку м.Жмеринка. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.08.2019 року №55 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота у вигляді розриву тонкого кишківника, що ускладнились тазовим серозно-фібрінозним перитонітом, а також забитих ран обох колінних суглобів, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки розрив тонкого кишківника є ушкодженням, що небезпечне для життя в момент заподіяння, і котрий без надання медичної допомоги закінчується чи може закінчитися смертю; пасажир автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , неповнолітня ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.08.2019 року №57 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забиття головного мозку, закритого багатоуламкового перелому скуло-орбітального комплексу зліва із зміщенням, крововиливу в ліву гайморову пазуху, множинних забоїв м'яких тканин обличчя, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я; пасажир автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.08.2019 року №53 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в нижній третині зі зміщенням, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, однак, ОСОБА_11 відмовилась від залучення її до учасників кримінального провадження як потерпілої. Відповідно до висновку комплексної судово-автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи від 05.11.2019 року №555 у дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 перебуває у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерплому тяжке тілесне ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_6 під час підготовчого провадження подав до суду цивільний позов із вимогами стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_8 завданих злочином майнової шкоди в сумі 92842,97 грн, з яких 86916,60 грн складають матеріальні збитки, заподіяні внаслідок пошкодження автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , яким він, ОСОБА_6 керував, та 5926,37 грн - витрати на його лікування; а також стягнення моральної шкоди в сумі 300000 грн. Окрім того, просив стягнути на його користь з вказаного цивільного відповідача 2000 грн витрат на виготовлення звіту з незалежної оцінки пошкодженого автомобіля та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу (т.1 а.с.23-27).
Потерпіла ОСОБА_10 до початку судового розгляду пред'явила цивільний позов щодо стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_8 завданих злочином матеріальної шкоди в сумі 34255,25 грн, з яких 25144,10 грн складають витрати на лікування, 5249,16 грн - відшкодування вартості придбаного мобільного телефона, 3420 грн - відшкодування вартості придбаної електричної м'ясорубки, 411 грн - транспортні витрати; а також стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн. Окрім того, просила стягнути на її користь з вказаного цивільного відповідача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу (т.1 а.с.130-135).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю. Пояснив, Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю. Пояснив, що вказаного дня близько 19 години 00 хвилин він їхав в одне із сіл Шаргородського району Вінницької області, так як за місяць до того померла його баба, коли його не було в Україні, тож про приїзду ходів навідати її могилу. Дорогою на автовокзалі в м.Вінниця підібрав у якості пасажирів потерпілу ОСОБА_10 та ще одну дівчину, ім'я якої не пам'ятає. У автомобілі з ним також їхала його матір. Рухаючись по маршруту побачив, що на задньому сидінні, де сиділи дівчата, засвітився ліхтарик мобільного телефону та пасажирки розглядали якісь документи. Оскільки світло того ліхтарика відбивалося у лобове скло та заважало йому, він зробив їм зауваження. У той час в районі с.Рів по трасі до м.Жмеринка він пригальмував, пропустив автобус і почав повертати ліворуч на з'їзд до АЗС, перетнувши розділову смугу, де раптово сталося зіткнення з автомобілем "Daewoo Lanos" під керуванням потерпілого ОСОБА_6 . Фактичної відстані до вказаного автомобіля йому видно не було, наближення автомобіля назустріч він визначив лише по світлу його фар і за цим відблиском вважав дистанцію достатньою для виконання свого маневру. Усвідомивши, що відбулось зіткнення автомобілів, він знайшов ганчір'я і витер обличчя, яке було все в крові, підійшов до матері аби з'ясувати, чи все з нею гаразд, звернувся до своїх пасажирів. Дівчина, ім'я якої не пам'ятає, повідомила, що з ОСОБА_10 є якась проблема, викликали швидку медичну допомогу, яка по приїзду надала першу медичну допомогу і забрала потерпілих та його матір до лікарні. Його самого було доставлено до відділу поліції для з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди. В теперішній час він відшкодував потерпілим ОСОБА_10 . ОСОБА_6 в сумі по 14000 грн кожному. Згоден і надалі відшкодовувати їм завдані збитки, нездійснення чого до останнього часу пояснив відсутністю регулярного доходу в період запровадження карантину в державі Україна. Уточнив, що не повідомляв страхову компанію про подію даного ДТП, оскільки на той час щодо його автомобіля не був укладений договір обов'язкової цивільної відповідальності власника транспортного засобу. Просив суд його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, посилаючись на потребу використання ним власного автомобіля за місцем своєї роботи. Арешт, накладений на його автомобіль, просив скасувати та повернути йому транспортний засіб. Заявлені щодо нього цивільні позови про відшкодування моральної шкоди визнав частково, вважаючи достатнім відшкодування її кожному з потерпілих в розмірі по 10000 грн. Не заперечуючи оспорюваний розмір майнових витрат, пов'язаних з пошкодженням автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував потерпілий ОСОБА_6 , вважає, що ці збитки підлягають відшкодуванню власнику даного транспортного засобу, яким потерпілий ОСОБА_6 не є, а тому з цих підстав у задоволенні даних вимог цивільного позову останнього просив відмовити. Також не визнав вимоги цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 в частині відшкодування витрат на придбання мобільного телефону та електричної м'ясорубки, вважаючи їх недоведеними цивільним позивачем стосовно необхідності їх придбання. Решту вимог цивільних позовів щодо відшкодування витрат на лікування обох потерпілих визнав в межах заявлених позовних вимог за вирахуванням вже сплачених ним сум в порядку добровільного відшкодування збитків.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що вечері 13.10.2018 року із своїм знайомим ОСОБА_12 їхали додому. Наближаючись на автомобілі, яким керував з дозволу батька, дорогою до кафе "Козацька мрія", побачив, що автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_8 при виконанні повороту ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху, тому він, потерпілий, почав екстрено гальмувати, але відстань між ними була занадто мала і він не зміг уникнути зіткнення, що відбулось на смузі його руху. Внаслідок цього зіткнення отримав розрив кишківника та пошкодження колінних суглобів. На місце ДТП приїхала швидка медична допомога та забрала його в реанімацію. Підтвердив, що обвинуваченим ОСОБА_8 було відшкодовано йому 14000 грн. завданих збитків. Підтримав вимоги свого цивільного позову та просив стягнути з останнього заявлені суми моральної та матеріальної шкоди, оскільки після операційного втручання він досі відчуває дискомфорт при швидкій ході, дотепер обмежений у певному харчуванні, витрачає значні кошти на ліки для суглобів, кишкового тракту, приймає заспокійливі препарати, є непридатним для проходження військової служби, має потребу у подальшій медичній реабілітації за наслідками ДТП. Вважає обвинуваченого винним у вчиненні даного злочину, просив призначити ОСОБА_8 суворе покарання.
Законний представник потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 13.10.2018 року її дочка ОСОБА_10 повідомила, що в намірі приїхати з навчання додому спізнилась на автобус і з подругою домовились про приїзд додому службою "BlaBlaCar". О 20:00 годині дочка повідомила, що вони сідають до машини. У м.Шаргороді їх мав забрати знайомий і довезти до с.Хоменки, який згодом передзвонив їй та сказав збиратись в м.Жмеринку, оскільки її дочка ОСОБА_10 потрапила в аварію. Перетелефонувала до матері подруги своєї доньки, однак та відповіла, що теж нічого не знає та виявила намір поїхати до лікарні з нею. Подруга дочки повідомила по телефону, що остання в жахливому стані. Поблизу реанімації в м.Жмеринка лікар сказав, що у її доньки черепно-мозкова травма та було порізано обличчя. Наступного дня зробили комп'ютерну томографію й діагностували струс мозку. Згодом донька розповіла, що в лікарні її навідувала мати обвинуваченого ОСОБА_8 та говорила не їхати у лікарню в м.Вінниці. Пізніше її доньку перевезли до лікарню в м.Вінниці, й там через деякий час прооперували, оскільки її обличчя було опухлим. Через три місяці повинна була бути ще одна планова операція, але застосовані пластини не прижилися, тому оперувати довелося значно скоріше. Донька досі себе дуже погано почуває, у неї постійні болі у верхній частині хребта. Психологічний стан її дочки ОСОБА_10 також вразливий, внаслідок цього ДТП остання почала дуже боятись автомобілів. З'ясували, що сліди пошкоджень на обличчі її доньки ОСОБА_10 можливо прибрати проведенням косметичної операції, але за браком коштів такої операції вони наразі не змогли провести. Також потерпіла ОСОБА_10 не відвідувала психолога. Кошти для лікування дочки обвинувачений ОСОБА_8 відшкодував в загальній сумі 13000 грн, чого не вважає достатнім для компенсації понесених витрат на лікування навіть у тому розмірі, на підтвердження якого у них збереглись документи. Просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 заявлені суми моральної та матеріальної шкоди, вважає, що страждання, які перенесли вона та дочка у зв'язку із спричиненням останній тілесних ушкоджень, не можна порівняти ні з чим. Остаточно просила призначити ОСОБА_8 суворе покарання.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 в обґрунтування вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 матеріальної шкоди та моральної шкоди, вказала, що після ДТП 13.10.2018 року ОСОБА_10 у тяжкому стані була доставлена в реанімаційне відділення ЦРЛ м.Жмеринка з діагнозом: забій головного мозку, множинні забої тканин обличчя, множинні переломи кісток лицьового черепа, де перебувала на лікуванні до 17.10.2018 року, що підтверджується витягом з медичної карти стаціонарного хворого. На придбання ліків витрачалися власні кошти. За погодженням з лікарем-хірургом ОСОБА_13 була переведена до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, де вона знаходилась з 17.10.2018 року до 22.10.2018 року. Під час лікування був використаний бандаж на шийний відділ хребта, який був придбаний за власні кошти, вартість якого складає 221 грн., тривалий період часу зберігався набряк обличчя, внаслідок чого лікарі не могли здійснити оперативне втручання, якого потерпіла потребувала. У Вінницькому центрі МРТ-діагностики "Нейромед" було проведено обстеження хребта, вартість якого складає 2150 грн та 550 грн, що підтверджується фіскальними чеками. З 29.11.2018 року до 03.12.2018 року потерпіла ОСОБА_10 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, де 30.11.2018 року була прооперована. Під час цієї операції встановлено дві пластини, якими було зафіксовано переломи кісток зі зміщенням на обличчі. Після лікування в стаціонарному відділенні \ подальше лікування проходила в амбулаторному режимі за місцем проживання. 12.09.2019 року потерпіла ОСОБА_10 була знову направлена в хірургічне відділення Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, під час лікування було проведено ще одне оперативне втручання. Внаслідок ДТП відчуває головні болі, болі в кістках обличчя та шиї, тому з 24.04.2019 року до 02.05.2019 року знову проходила курс лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні. Поза межами стаціонарного лікування проходила амбулаторне лікування у лікаря невропатолога Шаргородської районної центральної лікарні. За весь період лікування нею на придбання ліків та медикаментів витрачено загалом 25644, 10 грн. Із врахуванням характеру отриманих ушкоджень потерпіла могла приймати їжу лише у перемеленому вигляді, у зв'язку з чим було придбано електричну м'ясорубку, ціна якої складає 3420 грн., що підтверджується фіскальними чеками. За наслідком ДТП був розтрощений мобільний телефон потерпілої ОСОБА_10 , тому довелось купити новий, вартість якого становить 5240 грн. Транспортні витрати на доставку до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні складають 411 грн. Загальна сума всіх матеріальних витрат складає 34255,26 грн., з урахуванням часткового відшкодування шкоди обвинуваченим ОСОБА_8 становить 20255,26 грн., також потерпілою ОСОБА_10 сплачено 6000 грн. гонорару за надання професійної правничої допомоги. Потерпілій ОСОБА_10 була завдана значна моральна шкода, що полягає у тривалому відчутті сильного фізичного болю та глибокого нервового потрясіння і розпачу, які вона перенесла, оскільки вказаного дня після ДТП у неповнолітньому віці була доставлена в реанімацію без участі батьків та близьких, без коштів на лікування, обличчя було залите кров'ю, спотворене рваними ранами, переймалась тим, що оперативне втручання неможливе через відсутність фахівців у галузі лицьової хірургії. При собі не мала коштів аби забезпечити себе та придбати необхідні ліки. Подальше лікування було дуже болісним і тривалим, потерпіла ОСОБА_10 неодноразово оперувалася під загальним наркозом, у неї залишився шрам на обличчі, який вона мусить щодня гримувати та прикривати волоссям, оскільки одна щока відрізняється припухлістю від іншої. Через тривале лікування вимушена була покинути стаціонарне навчання на 3 курсі коледжу економіки і права та перевестись на індивідуальне навчання з вільним відвідуванням. Наявність черепно-мозкової травми призвела до порушень психіки, почала боятись їздити в транспорті, самостійно переходити дорогу по проїзній частині, погіршився сон, потребує консультації невропатолога, приймає заспокійливі засоби. Через травму обличчя тривалий час не виходила з дому, була порушена мова, кожний прийом їжі був пов'язаний з больовим відчуттям. До потрапляння в ДТП займалась танцями у будинку культури, однак, через отримані травми позбавлена такої можливості, що викликає у неї гіркі розчарування з даного приводу. Завдану обвинуваченим ОСОБА_8 моральну шкоду потерпіла ОСОБА_10 оцінює в розмірі 200000 грн.
В обґрунтуванння цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 його представник ОСОБА_7 вказала, що внаслідок зіткнення 13.10.2018 року з автомобілем під керуванням ОСОБА_8 автомобілю, яким керував потерпілий ОСОБА_6 , було завдано механічні пошкодження, розмір матеріального збитку внаслідок яких відповідно до висновку оцінювача складає 86916,60 грн. У зв'язку з завданими йому тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_6 вимушений був проходити стаціонарне лікування з 13.10.2018 року до 22.10.2018 року в реанімаційному та хірургічному відділеннях КНП "Жмеринська ЦРЛ", про що свідчить виписка із медичної карти стаціонарного хворого. З 24.10.2018 року до 16.11.2018 року він продовжував амбулаторне лікування, що підтверджується повідомленням КНП "Жмеринська ЦРЛ" на адвокатський запит та записами в медичній картці амбулаторного хворого, фіскальними чеками на придбання ліків. Загальна сума витрат на лікування становить 5926,37 грн. Загалом сума матеріальної шкоди з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим завданих збитків складає 78842,97 грн., й також потерпілий ОСОБА_6 сплатив гонорар в розмірі 5000 грн. за надання йому професійної правничої допомоги, та 2000 грн ним сплачено оцінювачу за виготовлення звіту з незалежної оцінки пошкодженого автомобіля. Крім того, потерпілому ОСОБА_6 спричинена моральна шкода, яка полягає у перенесених ним фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої була спричинена закрита тупа травма живота у виді розриву тонкого кишківника, що ускладнилось тазовим серозно-фібрінозним перитонітом, забитих ран обох колінних суглобів, а також під час проведення операції по вшиванню розриву кишківника та подальшого лікування наслідків отриманих травм. Йому були спричинені тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких, згідно висновку судово-медичного експерта віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, які суттєво підірвали його здоров'я. Через характер отриманих травм та неможливість самостійно пересуватись був позбавлений звичного способу життя, потребував сторонньої допомоги. Наряду з фізичним болем пережив психічну травму, страх за своє життя та здоров'я, а також за майбутнє, оскільки розумів, що наслідки травмування залишаться на все життя. Зауважила, що згідно представленого стороною захисту акту дослідження стану здоров'я потерпілого ОСОБА_6 останнього визнано непридатним до військової служби. В теперішній час потерпілий вимушений продовжувати амбулаторне лікування, оскільки його переслідують кошмари, супроводжує почуття тривоги, не може спокійно спати, чим викликана необхідність приймати заспокійливі ліки. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в розмірі 300000 грн.
Додатково представник потерпілих просила суд не скасовувати накладений під час досудового розслідування арешт на тимчасово вилучений автомобіль "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , яий належить обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на потребу в теперішній час забезпечення цивільних позовів, пред'явлених до нього потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Потерпіла ОСОБА_10 за її належним викликом в судове засідання не з'явилась, попередньо подавши до суду заяву щодо здійснення розгляду справи у її відсутність, проти чого не заперечували інші учасники провадження. Також вказала, що підтримує в повному обсязі вимоги свого цивільного позову. Зауважила, що наполягатиме на найсуворішому покаранні обвинуваченого в разі незадоволення ним його до закінчення розгляду справи в суді (т.1 а.с.247).
Свідок ОСОБА_11 , здоров'ю якої даним кримінальним правопорушенням завдано шкоди, проте, яка відмовилась щодо залучення її у якості потерпілої в порядку, передбаченому положеннями ст.55 КПК України, за її належним повідомленням, в судове засідання не з'явилась. Попередньо подала до суду заяву, за змістом якої підтвердила власну відмову стосовно визнання її потерпілою в даній справі, а також вказала про повне відшкодування їй обвинуваченим ОСОБА_8 завданих збитків, здійснення за рахунок останнього її лікування та подальшої реабілітації. Просила розгляд справи проводити без її участі, та не застосовувати суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , жодних претензій до якого вона не має (т.1 а.с.240).
Допит свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 сторонами кримінального провадження визначено недоцільним.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за встановлених судом обставин, також підтверджується відомостями, що містяться у досліджених в судовому засіданні письмових доказах:
постановою слідчого СВ Жмеринського відділу поліції ОСОБА_18 від 14.10.2018 року, якою вилучені під час огляду місця подій автомобіль "KIA Magentis" чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_8 , та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; автомобіль "Daewoo Lanos" сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_19 , та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_5 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (т.2 а.с.2);
висновком судової автотехнічної експертизи від 26.11.2018 року №720, відповідно до якого встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходилася у технічно несправному стані через несправності, зумовлені деформацією та руйнуванням її складових, а саме зриву з місця свого конструктивного кріплення та руйнування живильного бачка головного гальмівного циліндру, деформації педального вузла, пошкодження яких носять аварійний характер та не могло виникнути при експлуатації досліджуваного автомобіля, а утворилося в процесі розвитку дорожньо-транспортної пригоди внаслідок дії значних ударних навантажень. На момент експертного огляду рульове обладнання автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходилося у технічно несправному, проте працездатному стані через несправності, зумовлені деформацією рульової колонки, яке виникло під час розвитку події ДТП і не могло статися під час експлуатації автомобіля. У вузлах та деталях робочої гальмівної системи і рульового керування даного автомобіля експлуатаційних несправностей, які б могли стати причиною вчинення ДТП, не виявлено. За невиявлення на час експертного огляду у вузлах та агрегатах гальмівної системи, рульового керування автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, вирішення питання: "Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил експлуатації транспортного засобу?" втрачає технічний зміст і не досліджувалось експертом (т.2 а.с.7-11);
висновком судової автотехнічної експертизи від 26.11.2018 року №721, відповідно до якого встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходилися у технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що впливають на їх вихідні параметри. За невиявлення на час експертного огляду у вузлах та агрегатах гальмівної системи, рульового керування автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, вирішення питання: "Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил експлуатації транспортного засобу?" втрачає технічний зміст і не досліджувалось експертом (т.2 а.с.13-16);
висновком комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи від 22.05.2019 року №202, відповідно до якого встановлено, що зіткнення автомобіля "KIA", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 з автомобілем "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 сталося на автодорозі Т-0218 на смузі руху в напрямку м.Бар, тобто на смузі руху автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , в районі розташування подряпин на дорожньому покритті та початку розливу технічних рідин. Найбільш ймовірно виявлені під час огляду місця події сліди гальмування були залишені автомобілем "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 . Мінімальна швидкість руху автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент початку гальмування становить 68,5-71,5 км/год. У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля "KIA", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем "KIA", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 шляхом термінового гальмування. У дорожній ситуації, що склалася, технічна можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля "KIA", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 забезпечувалась відповідністю його дій вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися б у причинному зв'язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. У дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля "KIA", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.21-29);
висновком повторної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи від 05.11.2019 року №555, відповідно до якого встановлено, що зіткнення автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , сталося на проїзній частині автодороги Т-0218 на смузі руху в напрямку м.Бар в районі закінчення слідів гальмування голіс транспортного засобу та початку подряпин асфальтового покриття. Виявлені та зафіксовані під час огляду місця події сліди гальмування коліс транспортного засобу, з технічної точки зору найбільш ймовірно були залишені колесами автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 . Мінімальна швидкість руху автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , яка відповідає довжині видимих зафіксованих слідів гальмування коліс, при умові, що вони залишені колесами автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , визначається рівною близько 68,6-71,6 км/год. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України. В ситуації, яка склалася, водій автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем "KIA Magentis" шляхом термінового гальмування, із зупинкою автомобіля "Daewoo Lanos" до смуги руху автомобіля "KIA Magentis". В ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля "KIA Magentis" ОСОБА_8 з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися б у причинному зв'язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля "KIA Magentis" ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Показання водія ОСОБА_8 , надані ним при проведенні слідчого експерименту, щодо розташування місця зіткнення транспортних засобів, технічно недостовірні. Показання водія ОСОБА_6 , надані ним при проведенні слідчого експерименту, щодо розташування місця зіткнення транспортних засобів, технічно достовірні (т.2 а.с.31-43).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному, ніким не заперечуються, містять об'єктивні відомості щодо обставин кримінального правопорушення, яке є предметом судового розгляду, відтак є належними та допустимими.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Сторонами заявлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин; їх позиція є істинною та добровільною.
Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, за наслідком чого не отримано їх заперечень проти вказаного порядку та обсягу дослідження доказів.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши сталу думку учасників судового розгляду, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та потерпілих, із дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 . При цьому суд виходить з того, що вчинений злочин не є складним, обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред'явленого обвинувачення та зміст фактичних обставин справи, які ним визнано добровільно, усвідомлюючи неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що він із своїм захисником та потерпілий, законний представник потерпілого і представник потерпілих заявили в судовому засіданні, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції сторін з вказаних питань.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 своїми необережними діями вчинив порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, потерпіла ОСОБА_10 та особа, яка відмовилась від визнання її потерпілою, - ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а тому обвинувачений ОСОБА_8 повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст.286 КК України за кваліфікуючою ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_8 за вказаною частиною статті закону про кримінальну відповідальність, суд враховує відповідні роз'яснення за змістом п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", що порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст.286 КК України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, враховує думки потерпілих.
Судом при призначенні покарання також враховуються вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 є громадянином України та має повнолітній вік; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т.2 а.с.19); за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно (т.2 а.с.17,18); на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував (т.2 а.с.54,55), має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_11 , яка є пенсіонеркою та удовою, із якою проживає разом, обставини чого вбачаються за змістом досудової доповіді (т.1 а.с.169).
Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому та наявність на його утриманні непрацездатної матері суд визнає такими, що пом'якшують його покарання. Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , окрім визнання ним факту скоєння злочинних дій, виявляє ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання власної провини у вчиненому злочині, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що виражаються у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілих осіб, дієвому посильному намаганні відшкодувати завдані злочином збитки та бажанні виправити наслідки ним скоєного, сукупність чого характеризує розкаяння. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року в справі №166/1065/18. Також судом враховується правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі №298/95/16-к, що закон не надає юридичного значення моменту, коли особа щиро розкаялась у вчиненому, і тому у вказаній справі апеляційний суд був вправі визнати дійсним щире каяття засудженого, навіть якщо воно відбулося під час апеляційного розгляду. З огляду на таке, можливість врахування судом першої інстанції щирого каяття обвинуваченого, що відбулося на стадії судового розгляду, яке вочевидь передує стадії апеляційного провадження, у даній справі також не виключається.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд відносить вчинення останнім кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, тобто щодо своєї матері ОСОБА_11 . При цьому суд враховує роз'яснення, надані у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2013 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", стосовно того, що рішення щодо встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Натомість тяжкі наслідки, завдані даним злочином, у виді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, не підлягають врахуванню при призначенні покарання як обставина, що його обтяжують, оскільки вони охоплюються диспозицією ч.2 ст.286 КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію.
Згідно висновків досудової доповіді, складеної Святошинським районним відділом філії ДУ "Центр пробації" у м.Києві та Київській області 27.02.2020 року, оцінено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_8 та низький ризик небезпеки для суспільства, визначено за можливе виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на останнього додаткового обов'язку відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (т.1 а.с.65-67).
Відтак, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, встановлення в ході судового розгляду обставин, що пом'якшують покарання, та обставини, яка обтяжує покарання, з урахуванням особи ОСОБА_8 і думки потерпілих, судом визначається необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових правопорушень призначення обвинуваченому ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі, безальтернативно передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України та додаткового покарання, передбаченого даною частиною статті закону про кримінальну відповідальність, - у виді позбавлення права керування транспортними засобами; не вбачаючи підстав застосування щодо ОСОБА_8 вимог ст.69, 69-1 КК України. Необхідність призначення вказаного додаткового покарання судом визначається з підстав того, що порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху з його власної недбалості призвело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень значній кількості людей та зумовили потребу їх лікування для відновлення здоров'я, невідкладне відшкодування витрат на яке було обмежено нездійсненням заздалегідь у встановленому порядку обвинуваченим передбаченого законом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. При цьому використання обвинуваченим власного автомобіля не є джерелом його постійного доходу, він здатен пересуватись самостійно і не повідомив про неможливість самостійного пересування його матері, з якою мешкає разом, постійно проживає у столичному місті з розвиненою інфраструктурою, відтак для переміщення на значні відстані не позбавлений можливості використовувати громадський транспорт, або винаймати транспортні засоби для індивідуальних потреб перевезень. Твердження сторони захисту включно із представленою довідкою ТОВ "Укрбудякість" від 28.09.2020 року щодо необхідності використання свого автомобіля обвинуваченим ОСОБА_8 за місцем його роботи суд визнає необгрунтованими, оскільки модель автомобіля "KIA Magentis", що перебуває у власності останнього, не належить до типу комерційних транспортних засобів, а тому можливість його використання саме для виконання робочих обов'язків у відповідності до займаної обвинуваченим посади техніка-електрика не є очевидною, а безпосередня потреба використання транспортного засобу за технічними умовами праці передбачає обов'язок роботодавця забезпечити робітника службовим транспортом, закріплення якого за обвинуваченим ОСОБА_8 не підтверджене жодними доказами.
Водночас, ураховуючи конкретні обставини справи, а саме те, що дане кримінальне правопорушення вчинене з необережності, протиправні дії ОСОБА_8 не призвели до загибелі людей, а спричинені його діями тілесні ушкодження потерпілим не є заздалегідь незворотніми з огляду на відсутність наразі відомостей щодо встановлення їм групи інвалідності чи визначення певного ступеня втрати працездатності, та що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому і добровільно вживає посильних заходів щодо відшкодування потерпілим завданих збитків; приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, виключно позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, має на утриманні непрацездатну матір; а також з огляду на відповідний висновок уповноваженого органу з питань пробації суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без відбування покарання шляхом звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням на нього певних обов'язків на період іспитового строку.
При цьому суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі № 298/95/16-к, стосовно того, що у ч.2 ст.65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Касаційний суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
Так, суд вважає, що в ході судового розгляду прокурором не представлено вагомих доказів того, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням є недостатнім для досягнення мети покарання та виправлення останнього і попередження вчинення ним нових правопорушень. Більш того, судом встановлено, що можливість саме такого порядку відбування покарання визначена висновком досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, який не є заінтересованим учасником кримінального провадження. Натомість думка потерпілих достатньо врахована судом щодо призначення обвинуваченому найтяжчих видів основного та додаткового покарання, втім їх думка не є заздалегідь визначальною, надто з огляду на непослідовність власних вимог, лише остаточно сформованих потерпілими у заключній стадії судового розгляду щодо призначення обвинуваченому реального відбування покарання у виді позбавлення волі з підстав незабезпечення невідкладного відшкодування у повному обсязі завданих збитків, безпосередні вимоги про що не заявлялись під час досудового розслідування та можливість здійснення такого відшкодування не є безумовною за відсутності належних підтверджень високого рівня власного доходу обвинуваченого ОСОБА_8 чи особисто його значних статків, надто за встановленої наявності на його утриманні непрацездатної матері, обов'язок повнолітніх сина та дочки із надання ними якій необхідного утримання передбачений законом, та яка теж є особою, постраждалою внаслідок даного злочину, й за відповідними ствердженнями якої обвинуваченим їй також відшкодовано завдані збитки.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_10 , суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Так, суд визнає аргументованими позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_19 щодо відшкодування завданих йому протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_8 майнових збитків, які складаються з витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 5926,37 грн, що доводяться доданими до цивільного позову копіями виписок з медичної карти потерпілого ОСОБА_6 та фіскальних чеків на придбання медичних препаратів та обладнання (т.1 а.с.35-39,40-45), і ці обставини визнано цивільним відповідачем ОСОБА_8 , а також стосовно відшкодування матеріального збитку в сумі 86916,60 грн, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , яким він, потерпілий ОСОБА_6 , керував з дозволу власника цього транспортного засобу за відсутності будь-яких відомостей про незаконне їм заволодіння, в момент зіткнення з автомобілем "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідний розмір якого підтверджується звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від 25.09.2019 року №09-19-М189 (т.1 а.с.46-77) та безпосередня його сума не оспорюється цивільним відповідачем.
При цьому заперечення сторони захисту щодо відсутності на їх думку права цивільного позивача ОСОБА_6 на відшкодування завданого внаслідок пошкодження автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , майнового збитку у зв'язку з тим, що він не є власником цього транспортного засобу, суд визнає безпідставними, оскільки якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Отже, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.12.2014 року в справі №6-183цс14. Встановивши, що з вини одноособово цивільного відповідача, обставини чого підтверджуються висновками завдано шкоди, майну, яким правомірно володів цивільний позивач, суд в даному випадку доходить висновку про підстави задоволення цивільного позову також в частині відшкодування оспорюваної потерпілим ОСОБА_6 майнової шкоди в загальній сумі 86916,60 грн за рахунок цивільного відповідача ОСОБА_8 .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №200/21325/15-ц.
Тому з урахуванням добровільного відшкодування збитків наразі обвинуваченим ОСОБА_8 в розмірі 14000 грн потерпілому ОСОБА_6 , цивільний позов останнього в частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню щодо стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_8 на користь цивільного позивача ОСОБА_6 завданих матеріальних збитків в сумі 78842,97 грн (86916,60 + 5926,37 - 14000).
Суд визнає недоведеними позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 про вішкодування майнової шкоди в частині витрат на придбання мобільного телефону в розмірі 5249,16 грн взамін пошкодженого внаслідок даного злочину під час ДТП, оскільки суду не представлено належних та допустимих доказів щодо власне пошкодження належного раніше потерпілій мобільного телефону, неможливості його відновлення або очевидної недоцільності проведення ремонту через перевищення необхідних витрат над його номінальної вартістю, а також відповідності попередньому марки і моделі нового придбаного мобільного телефону, у зв'язку з чим за невизнання цивільним позивачем цих обставин цивільний позов у даній частині вимог підлягає залишенню без задоволення.
Суд визнає необгрунтованими заперечення сторони захисту в частині безпідставності на їх думку вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 в частині витрат на придбання нової електричної м'ясорубки, оскільки з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин стосовно отриманих нею тілесних ушкоджень у виді закритого перелому скуло-орбітального комплексу зліва (т.1 а.с.141,142,143), що за загальновідомих фізіологічних особливостей будови черепу людини у відповідний період часу до її одужання унеможливлювало самостійне пережовування їжі потерпілою ОСОБА_10 та цілком логічно потребувало застосування допоміжного засобу у виді м'ясорубки задля подрібнення готової їжі для неї, і з метою чого не підлягала використанню м'ясорубка, що використовується для приготування їжі, а відтак становило потребу придбання саме нової м'ясорубки, надто з огляду на численні періоди перебування потерпілої ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.
З урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги належне підтвердження доданими до цивільного позову копіями виписок з медичної карти потерпілої ОСОБА_10 та фіскальних і товарних чеків витрат на придбання медичних препаратів, обладнання та послуг, транспортних витрат тощо, сукупно зумовлених потребами лікування ОСОБА_10 (т.1 а.с.139-147,149,155-160), обставини чого визнані цивільним відповідачем, суд визначає наявність підстав часткового задоволення цивільного позову щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 майнової шкоди остаточно в сумі 14975,10 грн, з яких 25144,10 грн складають витрати на лікування, 3420 грн - відшкодування вартості придбаної електричної м'ясорубки, 411 грн - транспортні витрати, за відповідним вирахуванням добровільного відшкодування збитків потерпілій наразі обвинуваченим в розмірі 14000 грн (25144,10 + 3420 + 411 - 14000).
Враховуючи обставини справи, суд також вважає, що неправомірними діями обвинуваченого цивільним позивачам була заподіяна моральна шкода, яка полягає у відчуттях ними фізичного болю, душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження їх здоров'я, порушенні на час лікування звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його відновлення, факти чого частково визнано також цивільним відповідачем.
У п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).
Суд вважає необґрунтованими доводи цивільного позивача ОСОБА_6 щодо продовження ним в теперішній час лікування внаслідок того, що його супроводжує почуття тривоги та переслідують кошмари, неможливості спати спокійно, що викликає необхідність приймати заспокійливі ліки, вживати спеціальну їжу, обставини чого не доведені належними та допустимими доказами як щодо системної тривалості вказаних розладів здоров'я, так й щодо причинно-наслідкового зв'язку між ними та подією даного злочину.
Тому з урахуванням встановлених обставин, при яких з вини обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, ступеня їх тяжкості за належністю до тяжких тілесних ушкоджень і глибини його страждань внаслідок фізичного болю, психологічних переживань за власне життя та здоров'я, втім за обмеження їх тривалістю лікування в періоди з 13.10.2018 року до 22.10.2018 року, коли йому були проведені операції в області колінних суглобів та органів черевної порожнини для лікування наслідків отриманих під час ДТП травм, та з 24.10.2018 року до 16.11.2018 року (т.1 а.с.33-36). При цьому судом встановлено відсутність підстав для подальшого занепокоєння станом власного здоров'я з боку потерпілого ОСОБА_6 з огляду на те, що за результатом одноразового проведення вказаних операційних втручань не зафіксовано подальшого критичного стану пацієнта, якому було призначено суто медикаментозне лікування із проходженням найтривалішого з вказаних періодів у формі амбулаторного лікування. Недостатність застосованого медичного лікування на подальший період часу та незворотність наслідків отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень стороною цивільного позивача не доведена ні в який спосіб, у тому числі з огляду на діагностування за результатом його обстеження травматологом Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова за змістом додатково представленого стороною захисту акту дослідження стану здоров'я від 10.04.2019 року №908 у потерпілого ОСОБА_6 правобічного медіального гоноартрозу правого колінного суглобу першого (тобто найнижчого) ступеня, колоїдних рубців передньої поверхні правого колінного суглобу із остаточною вказівкою без порушення функції (т.2 а.с.60). Зазначений акт не становить висновку військово-лікарської експертної комісії, лише до повноважень якої належить визначення у встановленому порядку придатності за станом здоров'я до військової служби серед інших призовників, відтак не становить підтвердження запевнень цивільного позивача ОСОБА_6 щодо його непридатності до військової служби з цих підстав. Жодних відомостей про визначення йому групи інвалідності або певного відсотка втрати працездатності суду не надано. За таких обставин, приймаючи до уваги також непредставлення потерпілим ОСОБА_6 ніяких доказів щодо попереднього здійснення ним, окрім власне особистого існування, будь-яких суспільно корисних занять, можливість виконання яких на подальший після проведеного його медичного лікування термін суттєво обмежувалось наслідковими явищами завданих йому тілесних ушкоджень, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши згідно встановленої доведеності заявлених позовних вимог на його користь з обвинуваченого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. В решті позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_6 суд визнає необхідним відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Суд також вважає необґрунтованими твердження сторони цивільного позивача ОСОБА_10 щодо виникнення у неї внаслідок даного кримінального правопорушення порушень психіки, зумовлених боязкістю поїздок у транспорті та переходу проїзної частини автодоріг, а також порушення сну, з приводу чого вона дотепер потребує консультацій невропатолога та вживає заспокійливі засоби, оскільки у визначені періоди її лікування згідно представлених виписок з її медичних карт (т.1 а.с.139-143) амбулаторний нагляд серед інших у лікаря невропатолога був рекомендований потерпілій ОСОБА_10 вибірково за наслідком її стаціонарного лікування в періоди з 13 до 22 жовтня 2018 року та з 24.04.2019 року до 02.05.2019 року. Відомостей стосовно перебування ОСОБА_10 під наглядом невропатолога у інші періоди часу, а надто щодо лікарських рекомендацій із вживання заспокійливих засобів суду не представлено, й до таких суд не відносить долучену до цивільного позову виписку з медичної картки хворого на ім'я ОСОБА_10 від 29.01.2020 року (т.1 а.с.147), оскільки викладені в ній довільні вказівки про отримування певних лікарських препаратів у 2018 році та у 2019 році не виключає їх охоплення вказаними вище відомостями, у тому числі за збігом відповідного посилання на номер згадуваної виписки 12253 (т.1 а.с.143).
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин, при яких з вини обвинуваченого ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, ступеня їх тяжкості за належністю до середньої тяжкості тілесних ушкоджень і глибини її страждань внаслідок фізичного болю, психологічних переживань за власне здоров'я упродовж значної тривалості лікування в періоди з 13.10.2018 року до 22.10.2018 року, з 29.11.2018 року до 03.12.2018 року, з 12.02.2019 року до 18.02.2019 року та з 24.04.2019 року до 02.05.2019 року, коли їй неодноразово були проведені операції в ділянках лицьової частини голови із застосуванням загального наркозу для лікування наслідків отриманих під час ДТП травм, що у післяопераційний період вочевидь також потребувало відновлювального лікування, упродовж тривалості якого вона не могла виходити з дому без небажаного привернення до себе уваги інших людей внаслідок пошкодження обличчя та порушення мови, відчувала біль при кожному харчуванні, а забезпечення можливості необхідного кожній людині прийому їжі потребувало її додаткового перемелювання спеціальними засобами, зокрема за допомогою м'ясорубки (т.1 а.с.139-142). Значна загальна тривалість вказаного лікування потерпілої ОСОБА_10 достатньо переконливо доводить відповідні обмеження її у праві на вільне здобуття освіти, потребуючи вжиття нею додаткових заходів для індивідуального здійснення продовження свого навчання, що окрім власне медичного лікування становило додаткові зміни звичного способу її життя. Суд також вважає арґументованими посилання сторони цивільного позивача ОСОБА_10 на значну тривалість її психологічного стресу внаслідок певного спотворення обличчя в результаті травмування під час ДТП, яке окрім того, що має істотне значення для особи жіночої статі та регулярно потребує додаткових заходів його ретушування косметичними засобами, також не виключає зневажливе ставлення її однолітків, які в силу несформованої остаточно свідомості у неповнолітньому віці в переважній своїй більшості не вирізняються розвиненим співчуттям чи нейтралітету в спілкування із людиною, яка має фізичні вади. Також судом визначається за необхідне додатково врахувати при вирішенні розміру завданої протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди потерпілій ОСОБА_10 вимушеної неможливості внаслідок отриманих тілесних ушкоджень займатися танцями, яким присвячувала раніше відповідний досуг у самодіяльному хореографічному ансамблі (т.1 а.с.162-165). За наведених обставин суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 щодо відшкодування моральної шкоди слід задоволити частково, стягнувши згідно встановленої доведеності заявлених позовних вимог на її користь з обвинуваченого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 125000 грн. В решті позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_10 суд визнає необхідним відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Позиція цивільного відповідача ОСОБА_8 щодо часткового визнання ним позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі по 10000 гривень кожному з потерпілих не відповідає вимогам закону про розумність і справедливість за очевидної недостатності такого розміру відшкодування немайнових втрат встановленому розміру відповідних моральних збитків потерпілих осіб, відтак не спростовує наведених вище висновків суду.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, тривалості участі представника потерпілих у судовому провадженні, з додержанням принципів співмірності понесених сторонами процесуальних витрат, враховуючи значення даної справи для її сторін, а також їх фінансовий стан, суд вважає, що в межах сплачених потерпілими та документально підтверджених сум гонорарів адвокату ОСОБА_7 за договорами про надання правової допомоги (т.1 а.с.82-84,165-166) з цивільного відповідача ОСОБА_8 на користь цивільного позивача ОСОБА_6 слід стягнути 2000 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а також на користь цивільного позивача ОСОБА_10 - 4000 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Також відповідно задоволеним майновим вимогам цивільного позову на користь цивільного позивача ОСОБА_6 з цивільного відповідача ОСОБА_8 належить до стягнення 2000 грн судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, стосовно виготовлення звіту з незалежної оцінки пошкодженого автомобіля (т.1 а.с.81).
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 4200,14 грн (1001 + 1001 + 1099,07 + 1099,07) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави (т.2 а.с.6,12,20,30).
Речові докази, а саме автомобіль "Daewoo Lanos" сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , які зберігаються у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, слід повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6 , як володільцю даного транспортного засобу, фактично у якого його було вилучено; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , яке зберігається у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, підлягає поверненню за належністю обвинуваченому ОСОБА_8 , як володільцю відповідного транспортного засобу, відтак арешт, накладений на вказане тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.10.2018 року, підлягає скасуванню судом (т.2 а.с.2-3,4-5).
З урахуванням вирішення судом по суті цивільних позовів у даному кримінальному провадженні із присудженням стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_10 певних сум моральної та матеріальної шкоди, які наразі залишаються невідшкодованими, з огляду на їх достатню співмірність залишковій вартості належного на праві власності цивільному відповідачу ОСОБА_8 автомобіля "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , суд за заявленим стороною цивільних позивачів клопотанням щодо потреби забезпечення їх цивільних позовів, доходить висновку про необхідність накладення з цих підстав арешту на вказаний транспортний засіб до набрання вироком суду законної сили у відповідності до положень ч.6 ст.170 КК України, оскільки саме таких заходів не було вжито раніше з огляду на те, що застосування арешту на вказаний автомобіль в порядку забезпечення кримінального провадження ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.10.2018 року здійснено з метою забезпечення збереження речових доказів (т.2 а.с.4-5).
Про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ніким не заявлено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 128, 129, 169, 170, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на три роки.
Відповідно до вимог ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 78842 гривні 97 копійок матеріальної шкоди, 20000 гривень моральної шкоди та 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а також 2000 грн судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, стосовно виготовлення звіту з незалежної оцінки пошкодженого майна.
У задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 - відмовити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 14975 гривень 10 копійок матеріальної шкоди, 125000 гривень моральної шкоди та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_10 - відмовити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави 4200 гривень 14 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.10.2018 року на автомобіль "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Речові докази: автомобіль "Daewoo Lanos" сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , які зберігаються у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , яке зберігається у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_8 .
Накласти арешт на автомобіль "KIA Magentis", державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , який зберігається у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, - до набрання цим вироком суду законної сили.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1