Справа № 283/2319/20
провадження №2/283/754/2020
(заочне)
17 грудня 2020 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Пух Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін.
29.10.2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Дашко В.М. звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 15.06.2012 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (з 21.05.2018 року - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_2 (надалі - відповідач) було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку". У подальшому розмір кредитного ліміту відповідача змінювався.
ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 21.09.2020 року заборгованість перед позивачем становить 41150,55 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася судом належно, відзив на позовну заяву з доказами до нього та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подала.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд за одночасним існуванням зазначених обставин ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив позивач.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Встановлено, що між сторонами 15.06.2012 року укладено кредитний договір б/н, за яким банк зобов'язувався надати грошовий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків на умовах та в строки визначених в умовах та правилах надання банківських послуг, а ОСОБА_2 - погашати заборгованість за кредитом, зі сплатою відсотків, комісій, передбачених договором (а.с.14).
Відповідно до довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_2 15.06.2012 року був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 (термін дії картки 06/15), 15.08.2014 року № НОМЕР_2 (термін дії картки 08/18), 02.08.2015 року № НОМЕР_2 (термін дії картки 08/18) (а.с.13).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу 15.06.2012 року було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт та в подальшому 15.06.2012 року, 28.10.2014 року, 15.12.2014 року, 20.01.2015 року, 05.04.2016 року, 04.12.2016 року кредитний ліміт змінювався (а.с.12).
З виписки, наданої Банком по рахунку клієнта вбачається що за період з 15.06.2012 року по 01.03.2020 року, відповідач користувалася вказаними картками, знімала кошти з банкоматів, здійснювала оплату в торгівельних точках, поповнювала мобільний телефон, здійснювала переказ картки тощо (а.с.49-52).
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
За такого, з наданої Банком виписки по картковому рахунку чітко прослідковується користування кредитними коштами.
Свої зобов'язання за договором відповідач виконувала неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 21.09.2020 року утворилась заборгованість, що згідно розрахунку позивача, становить 41150,55 грн., а саме:
- заборгованість за тілом кредиту - 2635,41 грн.;
- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 947,28 грн.;
- пеня - 37567,86 грн. (а.с.7-11).
Мотиви та застосовані норми права.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, у анкеті-заяві позичальника від 15.06.2012 року процентна ставка, умови щодо відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань, не зазначені.
До позовної заяви додано роздруківку витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ним, укладаючи кредитний договір.
Відсутні також і докази того, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та саме у зазначеному в цьому документі розмірах і способу нарахування, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У зв'язку з викладеним, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування пені у даному випадку є безпідставним.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Крім того, суд також не погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.
Згідно тексту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість саме за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у сумі 947,28 грн. При цьому, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує наявність заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у вказаній сумі тим, що були впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд».
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті - заяві позичальника процентна ставка у розмірі 84% відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов'язання за кредитним договором не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємної частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема, що в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.2.12 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи і які не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, шляхом підписання відповідачем заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 947,28 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.
У зв'язку із тим, що відповідач отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 2635,41 грн., а вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за пенею та за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України,
Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_1
на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_4 , МФО 305299, код 14360570) -
2635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 41 копійку заборгованості за кредитним договором б/н від 15.06.2012 року та сплачений судовий збір по справі у розмірі 134,61 грн., а всього 2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 02 копійки.
В решті вимог позову відмовити.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя