Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 752/22606/18-ц
провадження № 61-5655св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суд від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2017 року між ним та ПрАТ «СК «Уніка» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 826003/4605/0000012 автомобіля «Maserati Quattroporte», кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Зазначав, що 30 квітня 2018 року під час руху у вказаного автомобіля сталась несправність у його роботі та під капотом з'явилось загоряння, яке було ліквідовано власними силами та силами випадкових водіїв.
Про зазначену подію він повідомляв страховика ПрАТ «СК «Уніка».
Листом від 04 вересня 2018 року відповідач повідомляв його про те, що згідно із експертним дослідженням пожежа сталася внаслідок несправності двигуна у зв'язку із використанням невідповідної моторної оливи або недостатньої її кількості, а тому не є страховим випадком.
ОСОБА_1 зазначав, що автомобіль обладнаний системою, яка сповіщала про недостатню кількість моторної оливи, проте до моменту виникнення несправності будь-яких сповіщень від системи автомобіля не було.
Посилався на те, що автомобіль вчасно проходив технічний огляд, під час якого використовувалась моторна олива згідно із умовами експлуатації автомобіля, а саме: при останньому технічному огляді, що відбувався 30 серпня 2017 року, була залита олива «Shell Helix Ultra 5w-40».
Зазначав, що він не був присутній при заборі зразків оливи з автомобіля для їх подальшого аналізу, а тому йому невідомо, які зразки перебували на дослідженні. Окрім того, на прохання надати висновок дослідження, йому було відмовлено.
Також зазначав, що рішення про відмову страхової виплати страховик мав направити протягом 10 робочих днів з дати його прийняття, проте з моменту складання висновку (15 серпня 2018 року) відповідний лист направили лише по закінченню 13 робочих днів.
З урахуванням викладеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив суд стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування за договором № 826003/4605/0000012 у розмірі 1 600 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у складі судді Хоменко В. С. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за договором № 826003/4605/0000012 у розмірі 1 600 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у зв'язку із наявністю факту настання страхового випадку, визначеного пунктом 4.1.5 договору страхування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ «Уніка» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем були порушені умови Інструкції з експлуатації транспортного засобу, що призвело до пошкодження двигуна, а тому у відповідності до умов договору страхування страховий випадок не настав, як вважав суд апеляційної інстанції, і дії страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування є правомірними та підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Голосіївського районного суду м. Києва.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Уніка» про стягнення страхового відшкодування призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 вважав, що висновки суду апеляційної інстанції про неналежну експлуатацію транспортного засобу ним є необґрунтованими, а посилання суду на висновок експертного дослідження від 15 серпня 2018 року є безпідставними через неповноту і недостовірність викладених у ньому висновків.
Вважав, що відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 6 частини першої, частини другої статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування» як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, не врахувавши, що страхова компанія не провела належним чином розслідування обставин страхового випадку (пожежі) та не повідомила органи ДСНС про факт звернення страхувальника із заявою про страховий випадок (пожежу) на підставі пункту 11 Порядку обліку пожеж і їх наслідків для належного обліку факту пожежі, та відмовила у виплаті страхового відшкодування з інших підстав, а тому відмова у позові страхувальника у виплаті страхового відшкодування із посиланням на відсутність акта про пожежу є незаконною.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «СК «Уніка» у яких зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 грудня 2017 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 826003/4605/0000012, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Maserati Quattroporte», кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Розмір франшизи «0». Страхова сума 1 600 000,00 грн (а. с. 9-10 т. 1).
Умовами вказаного договору передбачені такі страхові ризики: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки.
Пробіг автомобіля на дату укладення договору було визначено 30 000,00 км.
Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 826003/4605/0000012 складався із цього договору, який містив конкретні умови страхування (пункт 2.3 згаданих далі Правил), та Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Відповідно до пункту 1.6 вказаного договору його частиною також були умови страхування (https://uniqa.ua/ua/buy/oferta-i-aktsept/), які страхувальник отримав.
02 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до страховика із заявою про подію, що мала ознаки страхового випадку (№ формуляру заяви 00258513), посилаючись на те, що 30 квітня 2018 року під час руху під капотом автомобіля сталося загоряння, яке було ліквідовано власними силами із використанням вогнегасників (а. с. 85 т. 1).
Згідно із даними звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 28 липня 2018 року № 11С/06/18, складеного на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту автомобіля складала 1 621 941,90 грн, а ринкова вартість (вартість матеріального збитку) 1 511 312 грн (а. с. 92-110 т. 1).
Відповідно до висновку експертного дослідження від 15 серпня 2018 року № 10454/18-52/14847/18-34/15963/18-34, складеного комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення страховика, несправність двигуна автомобіля «Maserati» виникла внаслідок використання невідповідного мастила та (або) недостатньої його кількості в двигуні. Сліди дії сторонніх зовнішніх ударних навантажень на блок двигуна відсутні (а. с. 111-135 т. 1).
Згідно інструкції з експлуатації автомобіля «Maserati», на вказаному автомобілі на панель приладів виводяться відповідні значки та індикатори, які вказують на виникнення несправності в двигуні. Зазначені значки відображаються індикаторами жовтого (відображаються у секторі спідометра) та червоного кольору (відображаються в нижній частині панелі приладів між спідометром та тахометром). При цьому даних відносно послідовності вмикання відповідних сповіщувальних сигналів в наданих на дослідження матеріалах не виявлено.
Відповісти «...Чи відбувається ... автоматичне блокування роботи двигуна у випадку аварійного навантаження двигуна автомобіля під час перевищення допустимої швидкості руху, перевищення допустимих обертів двигуна, виливу моторної оживи з двигуна, падіння тиску мастила чи зниження допустимого рівня мастила тощо» в рамках цього дослідження неможливо.
Для відповіді на поставлене питання «Повідомити про дії водія у разі виникнення аварійних режимів роботи автомобіля тощо, передбачені заводом виробником» спеціальних знань в області автотехнічних досліджень не потрібно і вона може бути отримана самостійно із урахуванням наданого отриманої водієм інструкції з експлуатації вказаного автомобіля.
Вирішення питання «Чи було стороннє втручання в систему безпеки двигуна, а саме зняття запобіжників швидкості та обертів чи встановлення додаткового оснащення, в тому числі в програмне коригування налаштувань роботи двигуна тощо?» у рамках цього дослідження позбавлено технічного сенсу, з причини вказаній у дослідній частині.
Олива (мастильний матеріал), яка знаходилась в двигуні автомобіля за хімічним складом містила переважно високомолекулярні нафтопродукти, характерні для мінеральних олив та мала ознаки тривалої експлуатації в двигунах внутрішнього згоряння. Її склад суттєво відрізнявся від хімічного складу стандартного зразка моторної оливи, наданої для порівняння, яка складалася переважно з високомолекулярних вуглеводів, характерних для синтетичних моторних олив.
Для відповіді на питання стосовно причино-наслідкового зв'язку між діями особи та виникнення події необхідна всебічна юридична оцінка усіх обставин її виникнення, що не відноситься до компетенції експертів. З урахуванням зазначеного вказане питання може бути вирішено замовником самостійно із урахуванням наведених вище даних стосовно причин виходу з ладу двигуна автомобіля, наведених в інструкції з експлуатації цього ТЗ умов його використання тощо.
Листом ПрАТ «СК «Уніка» від 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування з посиланням на те, що подія не передбачена договором як страховий випадок, не охоплюється переліком страхових ризиків відповідно до пункту 4.1 договору та страховик не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки або витрати викликані або відбулись у результаті пошкодження або знищення (втрати) транспортного засобу внаслідок порушення умов Інструкції з експлуатації транспортного засобу, технічних умов заводу-виробника транспортного засобу (його обладнання, у тому числі - додаткового) щодо експлуатації, технічного обслуговування транспортного засобу та обладнання тощо (а. с. 16 т. 1).
Умови страхування до договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» (далі - Умови) містять наступні загальні визначення: пожежа - дія вогню, здатного самостійно поширюватись поза місцями, спеціально відведеними для його розведення та підтримання; дія продуктів згорання, а також вплив заходів із пожежогасіння, які вживаються з метою гасіння або запобігання подальшого розповсюдження вогню. Термін «пожежа» не охоплює природні пожежі, визнані стихійним лихом.
Повне конструктивне або фізичне знищення транспортного засобу - такий рівень пошкодження транспортного засобу внаслідок настання страхового випадку, коли вартість відновлювального ремонту дорівнює або перевищує 75 % (сімдесят п'ять відсотків) від дійсної вартості транспортного засобу на момент укладання договору.
Страховий випадок - подія, передбачена договором, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором.
Згідно із пунктом 4.1. Умов страховими ризиками вважаються: 4.1.1. незаконне заволодіння транспортним засобом («Незаконне заволодіння»); 4.1.2. ДТП, в т. ч. викид каменів чи інших твердих фракцій із-під коліс транспорту («ДТП»); 4.1.3. протиправні дії третіх осіб, за винятком «Незаконного заволодіння» («Протиправні дії третіх осіб»); 4.1.4. стихійне лихо (повінь, буря, ураган, смерч, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід ґрунтових вод, сель, удар блискавки, осідання ґрунту, землетрус тощо) («Стихійне лихо»); 4.1.5. пожежа, вибух або самозаймання («Пожежа»); 4.1.6. самовільне падіння дерев, каміння або інших предметів; напад тварин, пошкодження транспортного засобу водою або іншими предметами або рідинами внаслідок аварії комунальних мереж; пошкодження транспортного засобу внаслідок потрапляння транспортного засобу під дорожнє покриття («Інші випадки») (а. с. 79-80 т. 1).
Пунктом 4.2. Умов передбачено, що страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або незаконного заволодіння застрахованого транспортного засобу та/або до внаслідок подій, визначених у пункті 4.1 договору (а. с. 80 т. 1).
Аналогічний перелік ризиків містять Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджені Головою Правління ПрАТ «СК «Уніка» 07 жовтня 2015 року.
Згідно пункту 7.1 (підпункт «є») договору для отримання страхового відшкодування страховику надається у разі настання страхового випадку за ризиком «Пожежа» - оригінал довідки компетентних органів, яка підтверджує факт пожежі (а. с. 81 т. 1).
Пунктом 6.1 (підпункт «д») договору передбачено, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен надати страховику всю доступну інформацію і документацію про страховий випадок, причини і наслідки та про характер збитків (а. с. 80 т. 1).
Згідно пункту 6.2 договору невиконання страхувальником будь-якої з дій, передбачених пунктом 6.1 цього договору, дає право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити виплату страхового відшкодування на 50 % (а. с. 81 т. 1).
Оригінал довідки компетентного органу, яка підтверджує факт пожежі, страхувальником ( ОСОБА_1 ) не надано, як і не надано відомостей про те, що компетентними органами засвідчено факт пожежі.
Пунктом 5.1 договору визначено, що не є страховим випадком та страховик не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки або витрати викликані або відбулись у результаті пошкодження або знищення (втрати) транспортного засобу внаслідок, зокрема: порушення умов Інструкції з експлуатації транспортного засобу, технічних умов заводу-виробника транспортного засобу (його обладнання, у тому числі - додаткового) щодо експлуатації, технічного обслуговування транспортного засобу та обладнання тощо (а. с. 79 т. 1).
Згідно пункту 12.3.7 договору страхувальник зобов'язаний дотримуватися умов експлуатації, зберігання та обслуговування транспортного засобу та ДО відповідно до вимог виробника (а. с. 84 т. 1).
Згідно пункту 10.1.6 договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання страхувальником умов договору (а. с. 83 т. 1).
Відповідно до пункту 5.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління ПрАТ «СК «УНІКА» 07 жовтня 2015 року розділу 5 «Виключення із страхових випадків і обмеження страхування», не підлягають відшкодуванню, якщо інше не передбачено договором страхування, збитки внаслідок порушення умов технічної експлуатації транспортного засобу (а. с. 79 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіцим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із вимогами пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із положеннями пункту другого частини першої статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Положеннями частини першої статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із положеннями статті 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування; якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору, у першу чергу, становлять його умови, визначені на розсуд сторін.
При цьому, загальні умови виконання зобов'язання визначені у статті 526 ЦК України, відповідно до яких належним виконанням зобов'язання є таке, що здійснене відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою цієї статті унормовано, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно преамбули Закону України «Про судову експертизу» цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Відповідно до положень цього Закону висновок судової експертизи та висновок експертного дослідження є окремим документами у сфері досліджень.
Згідно пункту 4.23 розділу ІV Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 з відповідними змінами та доповненнями) експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження. Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
Суд апеляційної інстанції надаючи належну оцінку висновку експертного дослідження від 15 серпня 2018 року № 10454/18-52/14847/18-34/15963/18-34, складеному комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз дослідження на замовлення страховика обґрунтовано вважав, що такий висновок відповідає вимогам вказаних нормативних актів, проте не є висновком експертизи, а є належним та допустимим письмовим доказом у цій справі, оскільки містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що позивачем (страхувальником) були порушені умови договору страхування, зокрема: умови технічної експлуатації транспортного засобу, що призвело до пошкодження двигуна його транспортного засобу, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки страховий випадок не настав і дії відповідача (страхової компанії) щодо відмови у виплаті страхового відшкодування є правомірними.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем не спростовано висновок експертного дослідження щодо порушення умов технічної експлуатації транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки цього дослідження, а також клопотань щодо призначення у цій справі судової експертизи.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо клопотання про участь у судовому засіданні
На адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.
Клопотання про участь у судовому засіданні задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для задоволення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович