Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 грудня 2020 р. № 520/10133/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24), третя особа: Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (м. Харків, вул. Весніна, 14, 1 під.) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №63011500009062 від 06.05.2020 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № 800084905 ; стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням ГУДМС України в Харківській області від 05.09.2019 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № 800084905 , підстава - возз'єднання сім'ї - дружина громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.05.2020 до ГУДМС України в Харківській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2702/55/119/01-2020 щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією, що зазначена у вказаному поданні, встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 систематично притягувався до адміністративної відповідальності, його дії направлена на порушення громадського порядку і безпеки, створюють загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, перебуваючи на території України, ОСОБА_1 вчинив ряд адміністративних правопорушень (протокол від 31.08.2019 за ч.1 ст.126 КУпАП, протокол від 07.09.2019 за ч.1 ст.126 КУпАП, протокол від 15.10.2019 за ч.1 ст.124 КУпАП, ч. 2 ст.126 КУпАП, протокол від 05.11.2019 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Крім того, у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначено, що під час проведення оперативних заходів, спрямованих на встановлення та документування злочинної діяльності осіб, які підтримують злодійський рух ОСОБА_5 , який відносить себе до «злодіїв в законі», кримінальне прізвизько «ОСОБА_2», «ОСОБА_3», який розшукується РФ з 09.01.2018 . Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час «здійснює нагляд з боку криміналітету за Харківським регіоном» від «ОСОБА_2», був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_2 від 25.01.2018. Крім того зазначено, що від компетентних органів Азербайджанської Республіки було отримано інформацію, що 18.04.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив свої анкетні дані на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням ГУДМС України в Харківській області від 14.08.2018 громадянину ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та вилучено раніше видану посвідку на постійне проживання. Вказане рішення оскаржене в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-861-17 від 14.08.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року по справі № 520/1368/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
06.05.2020 Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення про скасування громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на тимчасове проживання № 800084905 .
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулювався Законом України від 04.02.1994 № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, що діяла на момент надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну; далі - Закон № 3929-XII), відповідно до частин першої-другої статті 2 якого, іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 означеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 07.06.2001 № 2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-ІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, за приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 6 Закону №2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 4 Закону №2491-ІІІ квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час оформлення посвідки) встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Статею 12 Закону №2491-ІІІ встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 964-IV «Про основи національної безпеки» загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Суб'єктом забезпечення національної безпеки є Служба безпеки України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII (далі - Закон № 2229-XII) Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Частиною першою статті 2 Закону № 2229-XII визначено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну (пункт 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-XII).
Відповідно до пункт 2 частина першої статті 25 Закону № 2229-XII Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.
Підстави для скасування посвідки визначені постановою КМУ №322 від 25.04.2018 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі Порядок №322).
Відповідно до п.63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи; 3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі; 4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну; 6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист; 6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся; 6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки; 7) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п.68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).
Іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки на підставі підпункту 3 пункту 63 цього Порядку, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом семи днів з дня звільнення від відбування покарання.
Приймаючи оскаржуване рішення від 06.05.2020 про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання, відповідач керувався поданням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.05.2020 №2702/55/119/01-2020 та висновком ГУ ДМС України в Харківській області від 06.05.2020, якими встановлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 05.09.2019 рішенням ГУ ДМС України в Харківській області був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні з безконтактним електронним носієм № 800084905 , орган видачі 6301, згідно з ч.14 ст.4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у зв'язку з возз'єднанням сім'ї - дружина громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно інформації, зазначеної в поданні Управління стратегічних розслідувань в Харківській області ДСР Національної поліції України №2702/55/119/01-2020 встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 систематично притягувався до адміністративної відповідальності, його дії направлені на порушення громадського порядку і безпеки, створюються загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб.
Крім того, у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначено, що під час проведення оперативних заходів, спрямованих на встановлення та документування злочинної діяльності осіб, які підтримують злодійський рух ОСОБА_5 , який відносить себе до «злодіїв в законі», кримінальне прізвизько «ОСОБА_2», «ОСОБА_3», який розшукується РФ з 09.01.2018 . Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час «здійснює нагляд з боку криміналітету за Харківським регіоном» від «ОСОБА_2», був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_2 від 25.01.2018. Крім того зазначено, що від компетентних органів Азербайджанської Республіки було отримано інформацію, що 18.04.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив свої анкетні дані на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Знаходячись на території України, ОСОБА_1 вчинив ряд адміністративних правопорушень, а саме: 31.08.2019 працівника управління патрульної поліції Харківської обласної відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч.1 ст.126 КУпАП, 07.09.2019 складено адміністративний протокол за ч.1 ст.126 КУпАП, 15.10.2019 складено протокол за ч.1 ст.124 КУпАП та за ч.2 ст.126 КУпАП, 05.11.2019 складено протокол за ч.2 ст.126 КУпАП.
У поданні, також, зазначено, що на теперішній час відомо, що між членами організованого злочинного угруповання ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та членами організованого угруповання ОСОБА_9 , який є представником злочинних інтересів так званого в законі» Taxiр 29.03.1982 р.н., кримінальне прізвисько « ОСОБА_1 », триває конфлікт, що виник на ґрунті розподілу сфер впливу в Тіньовому бізнесі на території Харківського регіону: 29.03.2018 було скоєно замах на вбивство ОСОБА_9 та вбито ОСОБА_11 . Вказаний факт в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12018220540000754 від 30.03.18 за п.12 ч.2 ст.115 КК України, 05.11.2019 було скоєно замах на вбивство ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Вказаний факт зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019220470005995 від 05.11.2019 за п.5 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до пп.3,6 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі по тексту - Закон № 2469-VIII) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 5 Закону № 2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч.2 статті 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
Згідно з ч.4 ст. 18 Закону № 2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
На виконання приписів ч.1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Тобто, подання про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні, підготовлене органами поліції в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію».
Суд зауважує, що Національна поліція України, як державний правоохоронний орган, зобов'язаний брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Таким чином, Національна поліція України, класифікуючи, на етапі збору інформації, дії позивача як такі, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку і одночасно звертаючись з поданням до органу міграційної служби, діяло в межах визначених Законом .
Крім того, позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття органами національної поліції такого подання та не перевірялась достовірність встановлених у ньому обставин.
Враховуючи, що обставини, про які зазначив Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в поданні , вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні ч.1 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України", а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, суд вважає, що у ГУДМС України в Харківській області були наявні підстави для прийняття рішення від 06.05.2020 №63011500009062 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 .
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 20.06.2018 по справі № 825/1340/16 , в постанові від 03.08.2018 у справі № 200/484/17-а , в постанові від 23 жовтня 2019 року по справі справа №818/406/17.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача від 06.05.2020 №63011500009062 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24), третя особа: Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (м. Харків, вул. Весніна, 14, 1 під.) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко