21 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/18132/20
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нескладання подання до Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Житомирі про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9999,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сформувати подання до Головного управління Держаної казначейської служби України в Житомирській області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9999,00 грн
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21 липня 2020 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до пункту 8.7. якого покупцем сплачується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі у розмірі 9999,00 грн. Зазначає, що сплатив зазначений збір при укладенні цього договору, що підтверджується квитанцією №1165496 від 21.07.2020, згідно якої призначення платежу: 1% у ПФ від купівлі-продажу нерухомого майна збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна, платник: ОСОБА_1 . Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 06 серпня 2020 року, позивачем, після укладення договору та виконання його умов, було направлено до Відповідача заяву про повернення надміру сплачених коштів, долучивши до заяви квитанції про сплату збору. Однак, листом №14263-15115/Б-05/8-0600/20 від 12.08.2020 відповідач повідомив, що відомості з Державного реєстру прав не можуть бути підставою для визначення мене особою, яка придбала майно вперше, через що відмовлено у поверненні сплачених коштів та рекомендовано, для встановлення правових підстав, звернутися до суду. Просить позов задовольнити
Ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали від 26.05.2020 про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на адресу вказану в позовній заяві, а також Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області на адресу його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 18.11.2020. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на даний час в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Крім того, відповідач вказує, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. При цьому зазначає, що питання про звільнення від сплати збору повинне з'ясовуватись при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, а не під час звернення до органу Пенсійного фонду України
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 21 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстрований у реєстрі за №5779, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у власність нерухоме майно - квартиру (а.с. 12-15)
Згідно з пунктом 2.1 вищезазначеного договору, продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 990 000,00 грн.
При цьому, в пункті 8.7 укладеного договору було визначено, що покупцю роз'яснено п.9 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" покупцем сплачено 1% в Пенсійний фонд за придбання нерухомості.
Згідно квитанції від 21.07.2020 №1165496 підтверджується сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень (а.с.11).
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
За наслідками розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслано позивачу листа №14236-15115/Б-05/8-0600/20 від 12.08.2020,яким повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення його заяви, оскільки до компетенції органів Пенсійного фонду не належить питання підтвердження факту придбання особою житла вперше, а за наданими матеріалами факт придбання житла вперше не встановлено (а.с.9).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у підготовці подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №1058-IV передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №1058-IV врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З огляду системний на аналіз наведених норм, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.07.2020 №217231495 вбачається, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі продажу від 21.07.2020, зареєстровано за номером 5779 . Згідно з вказаним витягом жодного іншого нерухомого майна, окрім вищезазначеної квартири, у власності позивача не має (а.с.18-19).
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є першим придбаванням житла ОСОБА_1 чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивач вперше придбав житло (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2020, який зареєстрований у реєстрі за №5779, та сплатив при укладенні цього договору збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, що становив 9900,00 гривень.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідні управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартири конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме Держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17) та 20.03.2018 (справа №819/1667/17) та 28.03.2019 (справа №819/830/17).
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання житла конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення відповідача з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
В свою чергу, відмова відповідача у складенні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9999, 00 грн, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Також суд враховує, що зважаючи на зміст підпункту 5 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головне управління Державної Казначейської служби України у Житомирській області відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного України у Житомирській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомою майна.
Разом з тим, суд зазначає, що поверненню підлягає саме 9900,00 грн, а не 9999,00 грн, як вказує у прохальній частині позову позивач, оскільки згідно чеку від 21.07.2020 №1165496, комісія банку становить 99,00 грн.
Отже, до бюджету зараховано саме 9900,00 грн, а тому саме на таку суму повинне бути сформоване подання відповідачем.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №22880 від 19.10.2020.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Житомир Житомирської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9900,00 гривень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного України у Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Житомир Житомирської області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп, сплаченого згідно квитанції від 21.07.2020 №1165496.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук