18 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/14445/20
категорія 102090000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати дії виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради з відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , протиправними та зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посилання відповідача на недотримання позивачем норм пп. 4 п. 18 Правил реєстрації місяця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207, як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації місяця проживання позивача є протиправними, оскільки закони України, які мають вищу юридичну силу над підзаконними актами Кабінету Міністрів України, не містять вимоги про надання згоди усіх співвласників житла на здійснення реєстрації позивача за місцем його проживання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження)
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що у разі реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, позивач має надати згоду інших співвласників. Крім того, позивачем не було додано квитанцію про сплату адміністративного збору для здійснення відповідної державної реєстрації.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.07.2020 звернулась до відділу з питань державної реєстрації Бердичівської міської ради Житомирської області із заявою про реєстрацію свого місця проживання, додавши до заяви договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.05.2018 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відділом з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради 10.07.2020 було відмовлено у реєстрації місця проживання позивача на підставі пп.4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, у зв'язку з відсутністю згоди на реєстрацію місця проживання усіх співвласників житла, а також у зв'язку з відсутністю квитанції про сплату адміністративного збору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (надалі - Закон) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до статті 2 Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
У статті 3 Закону визначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Частиною першою статті 6 Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
При цьому частиною третьою статті 6 Закону визначений перелік документів, які особа подає для реєстрації до органу реєстрації, зокрема:
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- квитанцію про сплату адміністративного збору;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Частиною восьмою статті 6 Закону встановлено, що забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Також статтею 9 Закону визначені підстави для відмови в реєстрації, зокрема, якщо:
- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
- для реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання і Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Пунктами 3-4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пункту 8-9 Правил документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України:
- у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2;
- у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.
Пунктом 11 Правил передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
- особа не подала необхідних документів або інформації;
- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
- звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Згідно з пунктом 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач 10.07.2020 звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частина цього будинку на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.05.2018 належить батьку позивача - ОСОБА_2 , який придбав у власність 44/100 ідеальних частин житлового будинку. Факт родинних зв'язків позивача з власником вказаного житлового приміщення підтверджується свідоцтвом про народження від 07.09.1997 НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , яка відповідно до свідоцтва про шлюб від 08.02.2020 НОМЕР_2 уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_7 .
Як зазначено у заяві від 10.07.2020 та відповідно до доводів відповідача, наведених у відзиві, у реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено у зв'язку із відсутністю згоди на таку реєстрацію усіх співвласників житла та у зв'язку з відсутністю квитанції про сплату адміністративного збору.
Відповідно до поданих ОСОБА_1 документів, які підтверджують право власності на житло, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.05.2018 придбав у власність 44/100 ідеальних частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.05.2018 №124540435 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває як цілісний об'єкт нерухомого майна у спільній частковій власності. ОСОБА_2 є власником лише 44/100 його ідеальних частин. Доказів того, що належна ОСОБА_2 частина зареєстрована як окремий об'єкт нерухомого майна позивачем надано не було та судом не встановлено.
Сторонами не заперечується право власності на цей будинок інших осіб - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згода яких не була надана позивачем для здійснення реєстрації її місця проживання за вказаною адресою.
Надаючи оцінку відсутності згоди інших співвласників будинку на реєстрацію місця проживання позивача, судом враховується, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Правомочність володіння слід розуміти як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Аналізуючи складові правомочності права власності у контексті спірних правовідносин, слід виходити з того, що надання особою, яка є власником житла, дозволу на реєстрацію місця проживання особи стосується права користування майном.
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до частини 2 статті 358 Цивільного кодексу України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Отже, закріплена у пункті 18 Правил реєстрації місця проживання вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній часткові власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дії, пов'язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.
Отже, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов'язковою.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №522/8166/17, який підлягає обов'язковому врахуванню відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Не надано суду жодних доказів і в підтвердження того, що позивачем було подано квитанцію про сплату адміністративного збору для вчинення спірних реєстраційних дій. Відсутність такої квитанції є самостійною підставою для відмови в реєстрації.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області щодо відмови позивачу у реєстрації місця проживання є правомірним.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 КАС України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити ді відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 18.12.2020.
Суддя Н.М. Майстренко