Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2020 р. Справа№200/10238/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по виплаті пенсії, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Слов'янське УПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року (включно) у розмірі 167768,28 грн. та стягнення заборгованості з виплати пенсії за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року (включно) у розмірі 167768,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в УПФ як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Однак, пенсія за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року (включно) у розмірі 167768,28 грн. позивачу не виплачена.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року (включно) у розмірі 167768,28 грн. та стягнути з відповідача заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року (включно) у розмірі 167768,28 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відзиві на позов від 16 грудня 2020 року представник відповідача зазначив, що Управлінням виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року по справі №200/13377/19-а про визнання дій Управління про неврахування ОСОБА_1 пільгового підземного стажу протиправними та зобов'язано Управління повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у вказаному рішенні. Розмір пенсії після перерахунку становить 9246,67 грн. на виплатний період жовтня 2020 року. Згідно постанови КМУ №335, борг за минулий період, а саме з 26.12.2017 року по 30.09.2020 року не виплачується. Борг нараховано на додаткову відомість, виплата буде проведена після її фінансування. На підставі наведеного, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 7-11).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13-14). Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі №200/13377/19-а, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволені частково, визнані протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 як зайнятого повний робочий день на підземних роботах 14 березня 1998 року по 23 липня 1988 року - учнем гірника з повним робочим днем на шахті «ім. ГАЄВОГО» П/О «АРТЕМВУГІЛЛЯ»; з 23 липня 1988 року по 27 жовтня 1988 року - підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на шахті «ім.. ГАЄВОГО» П/О «АРТЕМВУГІЛЛЯ»; з 23 жовтня 1989 року по 16 грудня 1989 року - підземним гірником очисного забою з повним робочим днем на шахті «ім. ГАЄВОГО» П/О «АРТЕМВУГІЛЛЯ»; з 15 січня 1990 року по 07 жовтня 1991 року - підземним гірником очисного забою 5-го розряду на шахті «ім. Румянцева» П/О «АРТЕМВУГІЛЛЯ»; з 28 жовтня 1991 року по 30 вересня 1994 року - гірником очисного забою з повним робочим днем на шахті «КІНДРАТІВКА»; з 18 жовтня 1994 року по 12 січня 1995 року - підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на шахті «ім. А. ГАЙОВОГО»; з 16 травня 1995 року по 17 листопада 1997 року - підземним гірником очисного забою з повним робочим днем на шахті «КІНДРАТІВКА» П/О «АРТЕМВУГІЛЛЯ»; з 19 серпня 1997 року по 14 березня 1998 року - підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на шахті ДВАТ «Шахта ім. А.ГАЙОВОГО»., з 11 червня 2010 року по 08 липня 2014 року підземним гірником очисного забою з повним робочим днем на шахті «Шахта ім. Леніна» та зобов'язано Слов'янське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2018 року із врахуванням висновків суду наданих у даному рішенні.
В листі УПФ від 13.10.2020 року №0567-02-8/9989 зазначено, що Управлінням виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року по справі №200/13377/19-а про визнання дій Управління про неврахування ОСОБА_1 пільгового підземного стажу протиправними та зобов'язано Управління повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у вказаному рішенні. Розмір пенсії після перерахунку становить 9246,67 грн. Борг нараховано в розмірі 167768,28 грн. (а.с. 17).
Наведений розмір заборгованості підтверджується наданим відповідачем протоколом за період з грудня 2017 року по вересень 2020 року.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність невиплати заборгованості з пенсії позивачеві за період з 01.12.2017 року по 01.09.2020 року у розмірі 167768,28 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 637 (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що питання виплати пенсії належить до виключної компетенції територіального органу Пенсійного фонду шляхом прийняття відповідного рішення.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Суд вважає необґрунтованими посилання УПФ на постанову Кабінету Міністрів України №335, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності коштів на виплату заборгованості, оскільки відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що невиплату заборгованості з пенсії позивачу з грудня 2017 року по вересень 2020 року у розмірі 167768,28 грн. було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по виплаті пенсії, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по виплаті пенсії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з грудня 2017 року по вересень 2020 року у розмірі 167768,28 грн.
3. Стягнути з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період з грудня 2017 року по вересень 2020 року у розмірі 167768 (сто шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 28 коп.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 37803258) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Чучко