Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 грудня 2020 р. Справа№200/10955/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що 08.09.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», між тим відповідачем прийнято рішення від 10.09.2020 року № 100 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, до якого вказаним рішенням не зараховано певний період його роботи через те, що, на думку відповідача, записи в його трудовій книжці щодо цих періодів містять незавірені виправлення.
Вказане рішення вважав протиправним та таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.
У зв'язку з наведеним, вважаючи свої права порушеними, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.09.2020 року № 100 про відмову в призначенні йому пенсії за віком;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути його заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 08.09.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у приватному підприємстві «Волевое» з 10.05.1993 року по 21.09.1995 року.
Відзив на позовну заяву подано не було.
Судом встановлено, що 08.09.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.09.2020 року № 100 «Про відмову в призначенні пенсії» в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного страхового стажу.
Рішення мотивовано тим, що на час звернення заявнику виповнилося 55 років 1 місяць 4 дні; загальний страховий стаж заявника складає 23 роки 10 місяців 29 днів, стаж роботи за списком №1 - 1 рік 2 місяці 18 днів.
В рішенні зазначено, що розглянув надані документи було виявлено, що в трудовій книжці НОМЕР_1 заявника за період роботи з 10.05.1993 року по 21.09.1995 року дата звільнення містить не засвідчене виправлення.
При цьому періоди роботи позивача, які зараховані до страхового стажу, а які не зараховані, в рішенні не зазначені; підстави такого не зарахування в рішенні не наведені.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулює питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Оскарженим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного страхового стажу.
При цьому періоди роботи позивача, які зараховані до страхового стажу, а які не зараховані, в рішенні не зазначені; підстави такого не зарахування в рішенні не наведені.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суб'єктом владних повноважень оскаржене рішення прийнято без наведення жодного обґрунтування для його прийняття.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене таке рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню неправомірним та скасуванню (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання відповідача у рішенні на те, що в трудовій книжці НОМЕР_1 заявника за період роботи з 10.05.1993 року по 21.09.1995 року дата звільнення містить не засвідчене виправлення, є безпідставними.
Щодо періоду роботи з 10.05.1993 року по 21.09.1995 року, то відповідно до трудової книжки (дублікат), оригінал якої досліджено судом, позивач працював у приватному підприємстві «Волевое» на посаді теслі (російською - плотника).
Кожна дата містить посилання на відповідний наказ; також міститься відмітка про посаду та підпис відповідальної особи, яка заповнювала трудову книжку, печатка підприємства, де працював позивач.
Всі записи зроблені у відповідності до чинних у відповідний час нормативно-правових актів: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Трудова книжка не містить виправлення щодо дати звільнення з роботи, як помилково зазначав відповідач, а містить наведення останньої цифри місяця звільнення з роботи, який відповідає місяцю, що зазначений в даті відповідного наказу (наказ від 21.09.1995 року №79), на який міститься посилання щодо цієї дати.
Крім того, щодо заповнення трудової книжки, суб'єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Крім того, в оскарженому рішенні зазначена недостовірна інформація щодо дати народження позивача, яка замість 04.08.1965 зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Посилання відповідача на інші обставини, не відображені в рішенні, є неприйнятними, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Разом з тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати зазначені ним періоди роботи до страхового стажу, оскільки відповідачем в оскарженому рішенні не зазначено, які саме періоди роботи не зараховані до такого стажу. Отже, відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії за віком.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постановах від 06.03.2018 року №754/14898/15-а, від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, такі висновки є обов'язковими для органів Пенсійного фонду України.
З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково - шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи щодо роботи, та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.09.2020 року № 100 «Про відмову в призначенні пенсії», прийняте щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 21 грудня 2020 року.
Суддя Т.В. Логойда