ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/688/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання - Федорончук Д.О.
за участю представників учасників справи:
від прокурора - Коломійчук І.О., посвідчення №048039, дата видачі: 27.09.17; від відповідача-1 - Кравченко О.А., посадова інструкція;
від відповідача -2 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" та Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „10" вересня 2020р., повний текст якого складено та підписано „18" вересня 2020р.
у справі № 915/688/20
за позовом Заступника прокурора Миколаївської області
до відповідачів:
1.Миколаївської міської ради
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв"
про визнання недійсною додаткової угоди №25/у-19 до договору оренди землі від 27.05.2014 №10353, повернення земельної ділянки,
головуючий суддя - Ржепецький В.О.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
В судовому засіданні 17.12.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
У травні 2019р. Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" про:
- визнання недійсною укладеною 24.12.2019р. між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" додаткову угоду №25/У-19 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 27.05.2014 за №10353;
- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 3614 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:003:0017 по пр. Центральному, 293 у місті Миколаєві.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що всупереч вимог ст. 134 Земельного кодексу України, ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" у позаконкурентному порядку набуто право оренди спірної земельної ділянки строком до 27.05.2023, чим порушено інтереси територіальної громади у сфері земельних відносин.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 у справі №915/688/20 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено. Визнано недійсною укладену 24.12.2019 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" додаткову угоду №25/У-19 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 27.05.2014 за №10353. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 3614 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:003:0017 по пр. Центральному, 293 у місті Миколаєві. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" на користь прокуратури Миколаївської області 17789,21 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову та витрати по оплаті заяви про забезпечення позову в сумі 525,50 грн. Стягнуто з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області 17789,21 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову та витрати по оплаті заяви про забезпечення позову в сумі 525,50 грн.
Судове рішення мотивоване обгрунтованістю та законністю позовних вимог прокурора в частині, вказаній у рішенні суду та наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди №25/У-19 від 24.12.2019 до договору оренди землі, укладеної між Миколаївською міською радою та ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Миколаєва.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 у справі №915/688/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" про визнання недійсною додаткової угоди №25/У-19 до договору оренди землі від 27.05.2014р. №10353 та про повернення земельної ділянки.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Так, апелянт зазначає, що згідно з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції єдиною підставою для задоволення позову суд визначив відсутність в матеріалах справи доказів долучення до заяви відповідача-2 №000359 проекту додаткової угоди, оскільки, як зазначає суд в оскаржуваному рішенні, дана заява не містить переліку документів, які до неї було додано, зокрема, чи додано проект додаткової угоди.
Однак, скаржник зазначає, що вказана обставина не була визначена позивачем, як підстава позову і головне, що вона не відповідає дійсності, оскільки в описі до вказаної заяви відповідача-2, а саме в п.8 зазначено додаток - проект додаткової угоди до договору оренди (копія опису додається). Вказане підтверджується відповіддю заступника Миколаївського міського голови №5601/020201-40/14/20 від 05.10.2020р., з додатками на адвокатський запит №19 від 28.09.2020р.
Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції було ухвалено рішення при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і як наслідок при порушенні норм процесуального права (ст.ст.46,75, 236 ТА 237 ГПК України) і матеріального права (ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).
Крім того, скаржник зазначає, що він виконав вимоги обох випадків пролонгації (поновлення) спірного договору оренди землі, передбачених ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».
Також, апелянт зазначає, про недоведеність позивачем нецільового використання спірної земельної ділянки.
Щодо посилання на статтю в мережі Інтернет, на яку посилається позивач, то, на думку скаржника, вказана стаття не може бути належним та допустимим доказом порушення відповідачем-2 умов договору оренди землі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „10" вересня 2020р. у справі № 915/688/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" до розгляду на 17 грудня 2020 року о 10:00 год.
Також, з прийнятим рішенням не погодилась Миколаївська міська рада, яка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 у справі №915/688/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позовних вимогах позивача до відповідача.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв'язку з чим, на підставі ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, з огляду на наступні підстави.
Так, апелянт зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд, посилаючись на положення ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №594/376/17-ц, дійшов висновку, що ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв", як орендар спірної земельної ділянки, втратив переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення товариством до листа-повідомлення про поновлення договору проекту додаткової угоди, що, на думку суду, є підставою для визнання недійсною укладеної 24.12.2019 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" додаткової угоди №25/У-19 до Договору оренди землі від 27.05.2014 №10353 та повернення власнику земельної ділянки.
Між тим, скаржник зазначає, що позивач в позовній заяві не зазначив та не обґрунтував свої вимоги порушенням вимог порядку поновлення договору оренди землі, який передбачений вимогами ст.33 ЗУ «Про оренду землі», зокрема, в частині того, що ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" при зверненні до апелянта не додало проект додаткової угоди про поновлення договору.
Позивачем також не подавались заяви про зміни підстав позову з посиланням на вказані обставини.
Зазначене, на думку скаржника, свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі підстав позовних вимог та самостійно змінив підстави позову, ухваливши рішення з грубим порушенням норм ГПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що 18.05.2018р. ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" звернулось до Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди землі від 27.05.2014 №10353, тобто, у строк, який передбачений умовами договору від 27.05.2014 №10353 (за 6 місяців до дати закінчення строку договору) та вимогам ст.33 ЗУ «Про оренду землі».
Із опису заяви, яка була зареєстрована центром надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 18.05.2018 №000358 вбачається, що до зазначеної вище заяви ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі, що відповідно спростовує висновки суду першої інстанції про порушення вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі», яке було основною та єдиною підставою для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсною укладену 24.12.2019 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Альянс-Інвест-Миколаїв" додаткову угоду №25/у-19 до договору оренди від 27.05.2014 №10353.
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки твердженням Миколаївської міської ради щодо можливості поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до нього відповідно до положень ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», як окремої підстави для поновлення договору, яка може бути застосована в незалежності від положень ч. 1-5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі».
Скаржник також зазначає, що судом не було чітко встановлено, якому саме вичерпному переліку критеріїв, які встановлені вимогами ст.203 ЦК України, спірний правочин не відповідає, лише пославшись на порушення порядку поновлення договорів оренди землі, який передбачений вимогами статті 33 ЗУ «Про оренду землі».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 клопотання Миколаївської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Миколаївській міській раді строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 року у справі № 915/688/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від „10" вересня 2020р. у справі № 915/688/20; об'єднано розгляд апеляційних скарг Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „10" вересня 2020р. у справі №915/688/20 в одне апеляційне провадження. Призначено розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" на 17 грудня 2020 року о 10:00 год.
У відзиві на апеляційні скарги від 09.11.2020 прокурор зазначив про обґрунтованість та законність рішення Господарського суду Миколаївської області, а доводи, викладені в апеляційних скаргах відповідачів висновків суду не спростовують, у зв'язку із чим просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 у справі №915/688/20 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
У судовому засіданні 17.12.2020 року представник Миколаївської міської ради доводи власної апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, відзив на них, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2014 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Альнс-Інвест-Миколаїв» (далі - ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв») укладено договір оренди землі №10353, який 07.08.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №6631609 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 №29/42 зі змінами, внесеними рішенням від 12.12.2013 №36/36 передає, а ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» приймає в оренду земельну ділянку для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованим торговим центром по пр. Леніна, 293.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 3614 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:003:0017.
Відповідно до пункту 3.1. Договір діє протягом 4 (чотирьох) років та 6 (шести) місяців з дати його укладання до 27.11.2018. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
За умовами п.12.6. Договору подовження строку оренди (поновлення Договору): орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
24.12.2019 між Миколаївською міською радою та ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» укладено додаткову угоду №25/У-19 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 27.05.2014 за №10353 (далі - Додаткова угода).
Пунктом 1.1. Додаткової угоди пункт 3.1. розділу 3. Договору доповнено наступним: «Договір поновлено на 4 (чотири) роки та 6 (шість) місяців (до 27.05.2023)».
Прокурор зазначає, що підставою для укладення вказаної додаткової угоди є положення ст.33 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої орендар має право на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття відповідного рішення цього органу.
Натомість, умовами спірного договору передбачено, що підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
Однак, за інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17.02.2020 №871/02.02.01-40/14/20 упродовж 2015-2019 років рішення щодо продовження строку оренди ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» не приймались.
Вказане, на думку прокурора, свідчить, що всупереч умовам договору оренди землі, які є обов'язковими до виконання, Миколаївською міською радою з ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» укладено додаткову угоду №25/у-19 за відсутності рішення власника земельної ділянки, а отже незаконно.
Крім того, посилаючись на положення ч.8 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», в редакції на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди, прокурор зазначає, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Всупереч вказаній нормі, між Миколаївською міською радою та ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» у встановлений законом строк не було укладено відповідну додаткову угоду про продовження договірних правовідносин.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» упродовж тривалого часу використовувало земельну ділянку без належних правових підстав.
При цьому, в обхід вимог земельного законодавства, Миколаївською міською радою було укладено з ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» додаткову угоду від 24.12.2019.
Також прокурор зазначає, що укладаючи оскаржувану додаткову угоду, поза увагою Миколаївської міської ради залишено те, що ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» не мало право на продовження строку оренди землі, оскільки під час дії основного договору оренди від 27.05.2014 використовувало спірну ділянку не за її цільовим призначенням.
За умовами договору оренди землі від 27.05.2014 ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» отримано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. При цьому, всупереч умов договору та цільовому призначенню землі, в межах цієї ділянки Товариством було розміщено автомобільну стоянку.
Вказані порушення підтверджуються листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.04.2020 №10-14-0.166-3003/2-20, публікацією у ЗМІ, розміщеною у мережі Інтернет за посиланням http://novosti-n.org/news/read/190426.html
Таким чином, на думку прокурора, використання ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» упродовж строку дії договору оренди землі від 27.05.2014 земельної ділянки з порушенням її цільового призначення, відповідно до п.п. 3.1,5.2,9.4 договору, свідчить про втрату переважного права на продовження строку його дії.
Також, посилаючись на ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, прокурор зазначає, що укладена між Миколаївською міською радою та ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» додаткова угода №25/у-19 від 24.12.2019 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 27.05.2014 №10353 є незаконною та підлягає визнанню недійсною.
Крім того, на думку прокурора, оскільки строк дії договору оренди закінчився 27.11.2018 та Миколаївською міською радою, як власником та належним розпорядником, не прийнято рішення про продовження строку оренди земельної ділянки, а додаткову угоду №25/у-19 від 24.12.2019 укладено всупереч умовам договору та остання підлягає визнанню недійсною, то правові підстави збереження цього майна за ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» відсутні.
Таким чином, ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв», згідно ст.ст.16,1212 ЦК України, зобов'язане повернути отриману ним земельну ділянку територіальній громаді міста Миколаєва.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки в розпорядження територіальної громади.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор посилаючись на ст.131-1 Конституції України, ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ч.4 ст. 53 ГПК України зазначив, що вказане звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановлені законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та раціональності використання земель комунальної власності.
Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 2 «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливою охорони держави є всі землі в межах території України.
Отже, правовідносини, пов'язані із наданням земель у користування, продовження строку дії договору з порушенням вимог законодавства, на думку прокурора, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) дій органу місцевого самоврядування, ні підставі яких земельна ділянка надана в оренду, такому суспільному інтересу не відповідає.
У даному випадку прокурор вбачає порушення інтересів держави внаслідок продовження строку оренди земельної ділянки з порушенням умов договору, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської міської ради та, відповідно, незаконне укладання додаткової угоди до договору оренди землі порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Окрім того, враховуючи, що земельна ділянка є вільною від забудови, після закінчення строку оренди, остання повинна була надаватись за результатами земельних торгів, що відповідає економічним та соціальним інтересам місцевого самоврядування, наповнення місцевого бюджету, застосування ринкових ставок орендної плати за землю.
Зокрема, у разі проведення земельних торгів щодо продажу права оренди та наявності попиту на ділянку, під час аукціону збільшуватиметься стартова ціна на крок торгів з подальшим послідовним збільшенням ціни. Значення кроку торгів встановлюється організатором у розмірі до 5 відсотків стартової ціни земельної ділянки, або до 0,5 відсотка стартової плати за користування земельною ділянкою (оренди, суперфіцію, емфітевзису) у разі продажу права на неї.
Вказане, на думку прокурора, могло б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів.
Крім того, з урахуванням ст.ст.1,2,6,10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднанні постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Статтею 12, 122 цього ж Кодексу передбачено,що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. Міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об'єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, якими уповноважена розпоряджатись Миколаївська міська рада.
Водночас продовження строку оренди земельної ділянки за відсутності рішення Миколаївської міської ради позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14,19 Конституції України)
Враховуючи вищевикладене та оскільки порушення інтересів територіальної громади відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, прокурор звертається із зазначеним позовом, як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.
Миколаївська міська рада позовні вимоги не визнала, просила у задоволені позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень Миколаївська міська рада послалась на таке:
- з метою забезпечення виконання вимог частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» Миколаївською міською радою прийнято рішення від 09.06.2016 № 5/4, яким визначено уповноваженою особою на підписання додаткових угод (договорів про зміни) про поновлення договорів оренди землі міського голову Сєнкевича О.Ф.;
- ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» звернулось до Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди землі від 27.05.2014 № 10353 у строк, який передбачений умовами договору та вимогами статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
- листом управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 06.12.2018 № 17-5244 управління погодило можливість поновлення договору оренди землі від 27.05.2014 № 10353 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованим торговим центром по прос. Центральний, 293 у м. Миколаєві;
- до підписання додаткової угоди була відсутня заборгованість з орендної плати за землю, що в свою чергу свідчить про те, що ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» після закінчення строку дії договору оренди землі від 27.05.2014 № 10353 продовжувала користуватися земельною ділянкою площею 3614 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:003:0017 по прос. Центральний, 293 у м. Миколаєві;
- Миколаївською міською радою як орендодавцем за договором оренди землі від 27.05.2014 № 10353 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору до ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» не направлявся лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі;
- у ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» виникло право на поновлення договірних відносин між сторонами в силу вимог закону на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладання додаткової угоди № 25/у-19 до договору оренди землі від 27.05.2014 № 10353 про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;
- укладення спірного правочину відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, Законом України «Про оренду землі» та не є порушенням умов основного договору;
- твердження позивача про порушення спірним правочином вимог частини 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» базується на невірному тлумаченню норми закону;
- твердження позивача щодо використання відповідачем 2 земельної ділянки не за її цільовим призначенням не обґрунтовано належними та допустимими доказами, адже до матеріалів справи додано акт обстеження земельної ділянки від 23.12.2019, яким встановлено, що земельна ділянка частково огорожена бетонним парканом, частково металевим парканом, в акті відсутні будь-які відомості щодо використання ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» земельної ділянки не за її нецільовим призначенням;
- додаткова угода № 25/у-19 до договору оренди землі від 27.05.2014 № 10353 була укладена сторонами у відповідності до вимог законодавства України, адже:
- не суперечила актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі;
- правочин вчинений у формі, встановленій законом;
- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (поновлення договірних відносин).
ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» позовні вимоги не визнало, також просило у задоволені позову відмовити. Заперечення обґрунтовано наступним:
- відповідачем 2 дотримано умов, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі: орендар належно виконував свої обов'язки зо договором оренди, до закінчення строку дії договору 18.05.2018 подав до Миколаївської міської ради через центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки №000359, до якої долучено проект відповідної додаткової угоди, повідомлень від відповідача 1 щодо відмовити в поновлені договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору відповідач 2 не отримував;
-позивачем не обґрунтовано твердження щодо втрати відповідачем 2 переважного права на продовження договору оренди;
-в даному випадку набуття права оренди відповідачем 2 у позаконкурентному порядку повністю відповідає нормам чинного законодавства;
-позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження нецільового використання земельної ділянки відповідачем 2.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором доведено порушення норм чинного законодавства Миколаївської міською радою та порушення інтересів держави при укладанні додаткової угоди, а тому дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду із вказаним позовом.
Крім того, суд констатував відсутність належних доказів на підтвердження факту дотримання орендарем порядку поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в цій частині, оскільки матеріали справи не місять доказів подання орендарем визначеного наведеним порядком проекту додаткової угоди у встановлений договором строк. Наявна в матеріалах справи заява за реєстраційним №0003598 не містить переліку документів, які до неї було додано, зокрема, чи додано проект додаткової угоди.
Крім того, судом було відхилено заперечення відповідачів щодо невідповідністі обраного прокурором способу захисту - визнання недійсним додаткової угоди, оскільки можливість захисту особою порушеного права шляхом визнання недійсним додаткової угоди не протирічить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки остання має всі ознаки правочину. Крім того, судовою практикою, в т.ч. Верховним Судом не сформульовано жодних заперечень щодо цього.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Щодо представництва прокурором інтересів держави як самостійним позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви прокурор зазначає, що продовження строку оренди земельної ділянки відбулось з порушенням умов договору, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської міської ради та, відповідно, незаконне укладення додаткової угоди до договору оренди землі порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Окрім того, враховуючи, що земельна ділянка є вільною від забудови, після закінчення строку оренди, остання повинна була надаватись за результатами земельних торгів, що відповідає економічним та соціальним інтересам місцевого самоврядування, наповнення місцевого бюджету, застосування ринкових ставок орендної плати за землю.
Прокурор вказав, що Миколаївська міська рада є одним з відповідачів, дії якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання спірної земельної ділянки в користування. Зазначеним прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах та підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, в якій прокурор виступав як самостійний позивач у зв'язку з тим, що ним оскаржувались рішення самого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, погодилася з доводами касаційної скарги прокурора та визнала, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що прокурор мав право подати цей позов в інтересах держави, як самостійний позивач.
Щодо суті заявлених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки в розпорядження територіальної громади.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебуваються у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Зі змісту норм Конституції України, ЦК України, ЗК України слідує, що органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок юридичним особам у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними у тому числі із суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких такі органи реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України підвідомчі судам загальної юрисдикції.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі". Нормою ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Умови та порядок поновлення договору оренди землі врегульовані приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1 цієї статті).
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 наведеного Закону).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки у розпорядження територіальної громади, прокурор перш за все посилається на ст.203 ЦК України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частині третій зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Колегія суддів погоджується з вірними висновками господарського суду, що низка порушень Закону, на які посилається прокурор в позові, та які на його думку містяться у діях сторін спірного правочину не тотожні поняттю суперечності закону змісту відповідного правочину, а частина доводів прокурора взагалі не має жодного відношення до обставин, якими оперує законодавець у правовідносинах недійсності правочинів. Разом з тим, такими, що свідчать про недійсність спірної додаткової угоди є твердження прокурора, які стосуються обставин втрати орендарем свого «переважного права на поновлення договору» у зв'язку із порушенням порядку, визначеного ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
22.09.2020р. Великою Палатою Верховного Суду були винесені постанови у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц, в яких вказано, що законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої ч.ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що свідчить про їх логічну послідовність.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:
- орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди;
- орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
- орендодавець протягом місяця письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.
Таким чином, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.
При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» після закінчення строку дії договору оренди землі продовжував користуватися земельною ділянкою наданою в оренду та виконував умови договору оренди землі в частині сплати орендної плати.
ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв», маючи бажання скористатися своїм переважним правом, виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним, до закінчення строку дії договору оренди, заява від 23.05.2018 скерована міському голові.
Разом з тим, як встановлено господарським судом та не спростовано в ході апеляційного перегляду, ні ТОВ «Альянс-Інвест-Миколаїв» ні Миколаївською міською радою під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано до матеріалів справи доказів подання орендарем визначеного наведеним порядком проекту додаткової угоди у встановлений договором строк, а наявна в матеріалах справи заява за реєстраційним № 0003598 не містить переліку документів, які до неї було додано, зокрема, чи додано проект додаткової угоди.
За таких обставин, посилання апелянтів на невірне застосування судом положень ст.33 Закону України «Про оренду землі» в цій частині відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.
Щодо долучення нового доказу, копію опису дозвільної справи, який надано скаржниками на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу приписів ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням, або подання певних доказів, повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства. Варто зауважити, що підготовче провадження у справі було розпочато за ухвалою місцевого суду 25.05.2020р. та закінчено 03.08.2020р.
Проте, відповідачі не скористалися своїм правом на подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції у межах підготовчого провадження, а, отже, в силу приписів ст. 207 ГПК України відповідачі повинні довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження.
Однак апелянтами вказаних причин не наведено.
Крім того, колегія суддів констатує, що відповідачі повідомлялися належним чином про розгляд судових засідань, приймали в них участь, а отже, подання вказаного документу залежало виключно від суб'єктивної поведінки відповідачів, які несуть ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.
При цьому, колегією суддів відхиляються безпідставні посилання скаржників на те, що ненадання проекту додаткової угоди до договору оренди землі не зазначалось прокурором, як підстава для визнання недійсною оспорюваної угоди при зверненні з позовом.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
У даному випадку позовні вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди обґрунтовано, серед іншого, недотриманням визначеної законодавством (ст.33 ЗУ «Про оренду землі») процедури поновлення договору оренди, що відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такої угоди недійсною.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Інші доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянтів про порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 10.09.2020р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-Миколаїв" та Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2020 у справі №915/688/20 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
21.12.2020р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький