ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 листопада 2020 року Справа № 923/193/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: М.А. Мишкіної
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від ПП "Харків Полімер" - Сергеєва М.М. - за ордером;
від ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" - Волкова С.Г. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Харків Полімер"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року
у справі №923/193/20
за позовом Приватного підприємства "Харків Полімер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД"
про стягнення заборгованості 301595,40грн.
суддя суду першої інстанції: В.П. Ярошенко
час і місце ухвалення рішення14.07.2020р., м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №208
повний текст рішення складено 27.07.2020р.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17.11.2020р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
25.02.2020р. Приватне підприємство "Харків Полімер" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" про стягнення 301 595, 40грн. , з яких 36% процентів річних у сумі 141 919, 23 грн., пеня у сумі 138 644, 25грн , інфляційне збільшення заборгованості у сумі 21 031,92 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач з посиланням на норми ст.ст. 530, 536, 547, 610, 612, 625, 692, ЦК України та ст.ст. 193, 198, 218, 219, 230, 231, 232 ГК України зазначав, що на виконання укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу № 50 від 20 жовтня 2017 передав, а відповідач прийняв товар без зауважень, що підтверджується видатковою накладною №110 від 31.10.2018 року на суму 337176,00 грн. та видатковою накладною №111 від 31.10.2018 року на суму 591552,00 грн., а всього на суму 928728,00 грн. Відповідач розрахувався за поставлений товар частково. Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем було подано до господарського суду Херсонської області позов про стягнення заборгованості, річних, пені та інфляційних втрат. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 у справі № 923/62/19 було стягнуто з ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" основний борг в розмірі 600 000,00 грн., пеню (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 40 832,88 грн., 36 % річних (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 40 832,88 грн., інфляційні втрати (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 14 922,54 грн. Ці штрафні санкції були розраховані станом на 15.01.2019р., та наразі позивач бажає донарахувати штрафні санкції за порушення оплати за товар до моменту його остаточної оплати та нараховує суму до стягнення 301 595, 40 грн. що складається з 36% процентів річних у сумі 141 919, 23 грн., пені у сумі 138 644, 25грн , інфляційного збільшення заборгованості у сумі 21 031,92 грн.
23.03.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що частково погоджується з позовними вимогами - 158 595,01грн. , з яких 141 919,23грн. 36% річних, 16 675,78 грн. інфляційні втрати та просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 138 644,25грн. пені та 4 356,14грн. інфляційних відмовити,
Зокрема відповідач вказує, що позивач нарахував пеню за ч.6 ст. 231 ГК України, тобто застосував договірну неустойку передбачену п.7.3 Договору. Однак із вказаного пункту договору не вбачається від якої суми потрібно обраховувати подвійну облікову ставку НБУ, яка є складовою частиною розрахунку пені, а ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України не встановлюють обов'язок та умови сплати пені. На переконання відповідача між сторонами не узгоджено договірне нарахування пені, а іншим законодавчим актом її розмір не встановлений .
Також відповідач зазначає про сплив 08.11.2019р. позовної давності за вимогами щодо пені у розмірі 138 644,25грн. Відповідно до п. 5.1. Договору строк для оплати товару по накладним №№110 та 11 від 31.10.2018р. настав 07.11.2018р., з 08.11.2018р. порушено право, за захистом якого позивач звернувся до суду . Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду з відповідача було стягнено 696 588,30гон., в тому числі пеню за період з 08.11.2018р. по 15.01.2019р.
Що стосується інфляційних втрат, то за розрахунками відповідача їх розмір за період лютий-вересень 2019 року становить 16 674,78грн.
Поряд з наведеним ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" заперечує проти заявленого позивачем розміру суми з надання правничої допомоги у розмірі 15 525,00грн., оскільки вказана сума є неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
04.05.2020р. від ПП "Харків Полімер" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає,що правова оцінка вимогам про стягнення пені, та умовам про її застосування, надавалась Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 26.09.2019р. у справі №923/62/19.
Щодо позовної давності позивач вказує, що в Договорі сторони погодили, що пеня нараховується за кожен день прострочення до дня фактичної оплати, а відтак, враховуючи строки оплати товару , передбачений договором розмір пені, процентів річних та умови їх нарахування, розраховані позивачем правомірно.
Щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу, то відносини які виникають між адвокатом та клієнтом регулюються договором про надання правничої допомоги, залежать від загальної кількості годин, витрачених на підготовку, аналіз документів, позицій у аналогічних справах та визначені у відповідних додатках, які подавалися суду.
15.05.2020р. від ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що посилання позивача на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. у справі №923/62/19 не є законним, оскільки судовий прецедент не є джерелом права та зразком тлумачення законодавства. Більш того, у постанові №923/61/19 Південно-західний апеляційний господарський суд надає іншу оцінку вимогам про стягнення пені та умовам її застосування.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.072020р. ( з урахуванням ухвали від 11.08.2020р. про виправлення описки) частково задоволено позов Приватного підприємства "Харків Полімер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" - стягнуто з ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" інфляційні втрати в розмірі 16675,78 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 250,14грн., витрати на правничу допомогу 4629,07грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. ст. 11 , 175 , 252, 253, 255, 256, 257, 258, 266, 536, 549, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 , 655 ,692 ЦК України, ч. 1 ст. 199, ч.1 ст. 216, ч.1, 2 ст. 217 , ч.1 ст. 230, ч. 6 статті 232 ГК України та вмотивоване наступним:
- Позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 21 031,92 грн. однак розрахунок інфляційних втрат має помилки, оскільки позивачем невірно розраховано сукупні індекси інфляції. Судом перевірено контррозрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню в розмірі 16 675,78 грн.
-в частині стягнення пені в розмірі 138 644.25 грн. відмовлено у зв'язку із спливом позовної даності, оскільки строк для оплати товару, отриманого по накладним № 110 від 31.10.2018 на загальну суму 337 176,00 грн. та № 111 від 31.10.2018 на загальну суму 591 552,00 грн. настав 07 листопада 2018, позовна давність за вимогами позивача щодо донарахування та стягнення з відповідача пені за невиконання зобов'язання по Договору купівлі-продажу № 50 від 20.10.2017 у розмірі 138 644.25 грн. сплив 08 листопада 2019.
-проценти, передбачені пунктом 7.3 Договору, підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України , у свою чергу пунктом 7.3 Договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня фактичної оплати. Відсотки передбачені п. 7.3 Договору, за своєю правовою природою відносяться до пені. Крім того, вказаний пункт Договору міститься в розділі "Відповідальність сторін", а не в розділах "Ціна Товару та загальна вартість Договору", "Умови купівлі - продажу" та "Оплата" і цим пунктом фактично сторони погодили відповідальність Покупця за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару, а не розмір процентів як плати за користування чужими грошовими коштами. Таким чином, умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
-щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 525,00 грн., законом обов'язок сплачувати витрати на надання правничої допомоги покладається саме на клієнта, яким є позивач, а не на відповідача по справі, обов'язок з "відшкодування" витрат на правничу допомогу покладається лише в тому разі, якщо такі витрати були реально здійснені. Докази реального здійснення витрат позивача на надання правничої допомоги, також не надано до суду. Оскільки обов'язок сплачувати витрати за надану правничу допомогу адвокатом Джамалли Р.Х. покладається саме на ПП "Харків Полімер", яким є позивач, а не на відповідача у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 525,00 грн.
- письмове клопотання відповідача від 23.03.2020 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн., підлягає частковому задоволенню, пропорційно розміру позовних вимог в задоволенні яких відмовлено судом (4 900,00:301595,40х16 675,78=270,93 грн., витрати відповідача на професійну правничу допомогу пропорційні позовним вимогам в задоволенні яких відмовлено).
Ухвалою від 11.08.2020р. суд першої інстанції виправив помилку, допущену у рішенні від 14.07.2020 у справі № 923/193/20, зазначивши у мотивувальній частині рішення у розрахунку витрат відповідача на професійну правничу допомогу розмір позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено позивачу 284919,62 грн. (301595,40-16675,78), а пункт 4 резолютивної частини рішення виклавши у наступній редакції: "Стягнути з Приватного підприємства "Харків Полімер" (код ЄДРПОУ 37189421, м. Дніпро, вул. Симиренківська, 4 А, кім. 202-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36130219, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 32) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4629,07 грн."
25.08.2020р. безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Харків Полімер" на рішення від 14.07.2020р. (надіслана поштою 20.08.2020р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови в стягненні на користь позивача розміру процентів річних у сумі 141919,23грн., пені у сумі 138644,25грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" інфляційні втрати в розмірі 16675,78грн.
3. Стягнути з ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" пеню у сумі 138644,25грн.
4. Стягнути з ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" З6% процентів річних у сумі 141919,23грн.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" судові витрат по сплаті судового збору в розмірі 4523,93грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне.
Господарський суд Херсонської області неправомірно не застосував ст. 264 ЦК України та неправильно застосував ст.ст.258, 266,267 ЦК України. Позивач вже звертався до Господарського суд Херсонської області, у тому числі за стягненням пені за накладною № 110 від 31.10.2018 на загальну суму 33 7 176,00 грн. та №111 від 31.10.2018 на загальну суму 59 І 552,00 грн. Таким чином, на підставі ст.264 ЦК України строк позовної давності за стягненням пені за накладними №№110 та 111 на загальну суму 591 552,00 грн перервався. Строк позовної давності по стягненню пені за накладними №№110 та 111 сплине 26 вересня 2020 року.
- господарський суд Херсонської області неправильно застосував норми матеріально права, а саме ст.ст.692, 625 ЦК України. З урахуванням вимог ст.625 ЦК України, Договором встановлено саме інший розмір процентів річних, а не порядок їх сплати. Оскільки, відповідно до розрахунку 36% річних, який міститься в позові, він здійснений у порядку за яким здійснюється і розрахунок 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України. Розташування п.7.3 Договору, де зазначено застосування процентів річних за користування грошовими коштами у розділі "Відповідальність сторін", жодним чином не змінює їх правову природу. Проценти є не відповідальністю. а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При винесенні рішень по справі № 923/62/19 проценти річні передбачені п.7.№ Договору не були віднесені до штрафної санкції.
Ухвалами суду апеляційної інстанції:
- від 26.08.2020р. витребувано від господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/193/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Харків Полімер" на рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2020р. у справі №923/193/20 до надходження матеріалів даної справи з господарського суду Херсонської області;
- від 08.09.2020р. апеляційну скаргу залишено без руху;
- від 25.09.2020р. поновлено ПП "Харків Полімер" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року у справі №923/256/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Харків Полімер" на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020р. у справі №923/256/20; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 12.10.2020р.; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020р. у справі №923/193/20.
12.10.2020р. від ТОВа "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ПП "Харків Полімер" без задоволення, а судове рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 року у справі №923/193/20 без змін.
Відповідач наполягає, що позовна давність за вимогами про стягнення, зокрема, пені в розмірі 138 644,25 грн. сплила, що є для суду підставою для відмови у позові в цій частині через сплив позовної давності.
Крім того, нарахування позивачем пені у сумі 138 644,25 грн, за період з 16.01.2019 р. по 16.10.2019 р. є помилковим, оскільки останнім не враховано положень частини 6 статті 232 ГК України щодо обмеження нарахування шестимісячним строком, а також початком її нарахування, а саме з дати, наступної за датою невиконання зобов'язання (з 08.11.2018 р.).
Щодо вимог про стягнення 141 919 грн. 23 коп. 36 % річних, то умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази стосовно фактів, наведених учасниками справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 20 жовтня 2017 року між ПП "Харків Полімер" (постачальник) і ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №50 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець з прийняти товар та оплатити на умовах передбачених договором , товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах, вказаних в накладних на відпуск товару , які являються невід'ємною частиною даного договору.
Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до Специфікації і є невід'ємною частиною договору (п.1.2. договору).
Право власності на товар (партію товару) переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписами покупця у видатковій накладній (п.1.3. договору).
Відповідно до пп. 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. Договору підставою для поставки кожної партії товару являється замовлення покупця, погоджене продавцем. Замовлення покупця погоджується продавцем шляхом направлення покупцю відповідного підтвердження замовлення (поштою, факсом, електронною поштою або усно ) або шляхом здійснення продавцем дій , які свідчать про погодження замовлення. Поставка товару (партії товару) здійснюється на протязі трьох робочих днів з моменту погодження замовлення продавцем. Якщо інше окремо не погоджено сторонами, постака товару здійснюється на умовах EXW - склад продавця за адресою: м.Дніпро, вул..Люблянська 12. Сторони можуть погодити інші умови поставки товару, вказавши про це у відповідній заявці, погодженій обома сторонами. Підставою для передачі продавцем представнику покупця товару (партії товару) являється надана їм довіреність встановленого зразку на отримання відповідної кількості товару, оформлена належним чином.
Оплата товару здійснюється на умовах - відстрочення платежу протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на умовах погашення курсової різниці згідно п.3.3.1. договору. Партією товару вважається товар, поставлений за однією видатковою накладною. (п.5.1. договору).
Відповідно до п.7.3 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань за чинним договором, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в періоді нарахування, за кожен день прострочки до дня фактичної оплати. У разі прострочення сплати більш ніж на три календарних дня покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого у строк товару з дня настання терміну оплати до дня його фактичної оплати.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар без зауважень, що підтверджується видатковою накладною №110 від 31.10.2018 року на суму 337176,00 грн. та видатковою накладною №111 від 31.10.2018 року на суму 591552,00 грн., а всього на суму 928728,00 грн.
Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а саме: 253 866грн. згідно платіжного доручення №997 від 31.10.2018р., 253 866 грн. згідно платіжного доручення №998 від 31.10.2018р.. Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем було подано до господарського суду Херсонської області позов про стягнення заборгованості, річних, пені та інфляційних витрат.
ПП "Харків Полімер" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея Трейд" 781639,72 грн., з яких: 674862 грн. основного боргу, 45927,59 36% річних, 45927,59 грн. пені, 14922,54 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 у справі №923/62/19 позов ПП "Харків Полімер" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Амалтея Трейд" 644890,34 грн. з яких: 591552 грн. основного боргу, 13080,39 грн. інфляційних втрат, 40257,95 грн. 36% річних та 9673,36 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 у справі № 923/62/19 змінено рішення суду першої інстанції, стягнуто з ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" основний борг в розмірі 600 000,00 грн., пеню (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 40 832,88 грн., 36 % річних (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 40 832,88 грн., інфляційні втрати (за період з 08.11.2018 по 15.01.2019) - 14 922,54 грн., в частині стягнення 74 862грн. основного боргу провадження у справі закрите.
На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" сплачено на користь ПП "Харків Полімер" 512648,6грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 34-37).
Звертаючись до господарського суду з новим позовом до ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" , ПП "Харків Полімер" зазначало, що бажає донарахувати штрафні санкції за порушення оплати за товар до моменту його остаточної оплати та просило стягнути 301 595, 40 грн., з яких 141 919, 23 грн. 36% процентів річних, 138 644, 25грн пеня, 21 031,92 грн. інфляційні.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково , а саме стягнуто інфляційні в сумі 16 675,78 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків річних господарський суд зазначив про сплив 08.11.2019р. позовної давності до вимог про стягнення пені, а щодо відсотків річних, то відсотки передбачені п. 7.3 Договору за своєю правовою природою відносяться до пені, а сторони в п. 7.3. Договору в вже передбачили нарахування пені, томі фактично умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.
ПП "Харків Полімер" не погоджується з висновками господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та відсотків річних, навівши в апеляційній скарзі свої доводи.
Приписами ст. 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом приписів ст. ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті №5.1. Договору №50 сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється на умовах - відстрочення платежу протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на умовах погашення курсової різниці згідно п.3.3.1. договору.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній свої зобов'язання за договорами виконував неналежним чином та з порушенням строків оплати.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Місцевим господарським судом при перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних було встановлено, що розрахунок має помилки, оскільки позивачем невірно розраховано сукупні індекси інфляції, у зв'язку з чим, перевіривши контррозрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку про стягнення інфляційних в розмірі 16 675,78 грн.
Рішення в цій частині апелянтом не оскаржується та підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі вимог апеляційної скарги суд не убачає в цій частині.
Згідно з приписами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, в пункті 7.3. Договору сторони погодили, що у разі невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за чинним договором, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період її нарахування, за кожний день прострочки до дня фактичної оплати.
Відповідач у відзиві на позов зазначав, що позов про стягнення, зокрема, пені в розмірі 138 644,25 грн. було подано до суду 25 лютого 2020, позовна давність за відповідними вимогами спливла, у зв'язку з чим просив відмовити в цій частині застосувавши наслідки спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно з ч. 2 ст. 252 КЦ України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України встановлено, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Господарський суд вірно звернув увагу, що умовами Договору №50 не передбачено інший строк позовної давності в межах якого може звернутися позивач з вимогами про стягнення пені в розумінні ст. 258 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, на що посилається скаржник, стверджуючи, що позовна давність за вимогами про стягнення пені переривалася внаслідок попереднього звернення з вимогами про стягнення пені (справа №923/62/19).
Відповідно до п. 5.1. Договору, строк для оплати товару, отриманого по накладним № 110 від 31.10.2018р. на загальну суму 337 176,00 грн. та № 111 від 31.10.2018р. на загальну суму 591 552,00 грн. настав 07 листопада 2018. З 08 листопада 2018 наявне порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду (справа № 923/62/19).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2019р. у справі № 923/62/19, судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 08.11.2018 по 15.01.2019р.
В розглядуваній справі предметом позову є вимога про стягнення пені, донарахованої ПП "Харків Полімер" за інший, наступний період - з 16.01.2019р. по 16.10.2019р.
З наведеного убачається, що позивач, звернувшись в 2019 році з позовом в рамках справи № 923/62/19 використав своє право на стягнення пені за період з 08.11.2018 по 15.01.2019р., а наразі звертається з позовом про стягнення пені за новий період - з 16.01.2019р. по 16.10.2019р., що є новою вимогою.
Отже передбачене ч.2 ст. 264 ЦК України для вимог про стягнення пені переривання позовної давності у даному випадку відсутнє, оскільки предметом даного позову є не частина вимоги, право на яку мало ПП "Харків Полімер" станом на січень 2019 року, а нова вимога, хоча і за тим самим основним зобов'язанням.
Станом на січень 2019 року (звернення до господарського суду з позовом у справі №923/62/19) позивач не мав ще права на нарахування пені за період з 16.01.2019р. по 16.10.2019р., адже прострочення оплати основного боргу за новий період (після 15.01.2019р.) ще не мало місця як обставина, що вже настала.
Отже доводи апелянта в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні ст.. 264 ЦК України та судом апеляційної інстанції відхиляються.
Таким чином господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 138 644.25 грн. у зв'язку із спливом позовної давності.
Колегія суддів не може погодитися з висновками господарського суду щодо відмови у стягненні відсотків річних.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Відповідно до приписів ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
В свою чергу відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Такий правовий висновок викладено зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 694 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.
Сплата процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили визначення у договорі такої умови: у разі прострочення сплати більш ніж на три календарних дня покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого у строк товару з дня настання терміну оплати до дня його фактичної оплати.
Тобто умовами п.7.3 укладеного між сторонами договору встановлено інший розмір процентів річних, ніж визначений статтею 625 ЦК України, - 36% річних.
За загальним правилом розрахунок відсотків річних виконується за формулою: Сума санкції = С х Z х Д / 365 / 100, де
С - сума заборгованості;
Z - відсоток річних, зазначений у договорі;
Д - кількість днів прострочення.
На переконання колегії суддів встановлення в договорі іншого відсотку річних та зазначення періоду "з дня настання терміну оплати до дня його фактичної оплати" не спростовує правову природу цих відсотків та не відносить їх до пені, яка нараховується за кожен день прострочення з урахуванням облікової ставки НБУ.
Помилковою слід вважати правову позицію суду першої інстанції, який відніс визначені у пункті 7.3. Договору 36 % річних за користування грошовими коштами до пені безпідставно, за формальною ознакою розміщення цієї умови договору в розділі «Відповідальність сторін», поряд із умовою нарахування пені за прострочення оплати.
Такий висновок суду суперечить положенням ст. ст. 536, 625 ЦК України та п. 7.3. Договору, яким чітко визначено, що 36 відсотків річних нараховуються як проценти за користування чужими грошовими коштами при простроченні оплати більш ніж за 3 календарних дні.
З позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено розрахунок річних у порядку, за яким здійснюється розрахунок 3% річних передбачений ст. 625 ЦК України, тобто виходячи із простроченої суми та кількості днів прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36 % річних , колегія суддів вважає його арифметично вірним та відповідаючим фактичним обставинам виконання обов'язку оплати товару із простроченням, що перевищувало 3 календарних дні.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення грошового зобов'язання, а сторонами в договорі передбачено розмір процентів річних, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог (та задоволення вимог апеляційної скарги) в частині стягнення з відповідача 141 919,23 грн. відсотків річних .
Колегія суддів вважає помилковим посилання господарського суду на постанови Верхового Суду України від 12.12.2011 у справі №3-132гс11, від 01.07.2014 у справах №3-31гс14, №3-32гс14, оскільки у зазначеній практиці Верховного Суду України йдеться про той випадок, коли за договором, укладеним між сторонами, проценти за користування чужими грошовими коштами підлягають нарахуванню за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання та фактично за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки.
Згідно з п.3 ч.1 ст.277 ГПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції допущене неправильне застосування норм ст. ст. 536, 625 ЦК України, що є підставою для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 141 919,23грн. процентів річних та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
В іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін.
Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.ч. 1,8 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Сплачений за подання позовної заяви ПП "Харків Полімер" судовий збір покладається на відповідача у сумі 2379 грн. 59 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам (позов задоволено на суму, що складає 53% від заявленої суми); в іншій частині судовий збір покладається на позивача.
Також суд апеляційної інстанції, змінюючи розподіл судових витрат, на підставі ст..ст. 126,129 ГПК України присуджує до стягнення з позивача на користь відповідача пропорційно позовним вимогам, у задоволенні яких відмовлено, 2107грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката від загальної суми 4900грн.
Суд апеляційної інстанції не убачає підстав для розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивача за його попереднім орієнтовним розрахунком таких витрат (а.с. 56) та ордером адвоката Джамалли Равіль Хагані-огли (а.с. 57), позаяк у матеріалах справи відсутній договір позивача з адвокатом, яким підтверджувалася би домовленість сторін щодо оплати цих витрат та їх вартість, як і докази фактичного понесення цих витрат ПП «Харків-Полімер».
При цьому колегія суддів відмічає хибність висновку суду першої інстанції та непослідовність його позиції в цій частині про відмову у їх розподілі з підстав того, що згідно ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати з правничої допомоги адвоката несуть сторони, тобто позивач, а не відповідач (а.с. 130, абз. 3 оскаржуваного рішення).
Поряд із цим, всупереч власній, хоча і помилковій, позиції суд першої інстанції здійснив розподіл витрат з правничої допомоги, понесених в суді першої інстанції відповідачем, стягнувши їх частково з позивача, на підставі ч.1 ст. 129 ГПК України.
Витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), при частковому задоволенні апеляційної скарги (на 47%) покладаються на ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3189грн.37 коп. (6786,90*47/100) з їх відшкодуванням ПП "Харків Полімер".
Керуючись ст.ст. 126, ч.ч. 1,8 ст. 129, ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020р. у справі №923/193/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 141 919,23грн. процентів річних та розподілу судових витрат .
Позов в цій частині вимог задовольнити.
В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020р. залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов ПП "Харків Полімер" задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" 141 919грн. 23коп. процентів річних, 16 675грн. 78 коп. інфляційних втрат, 2379 грн. 59 коп. судового збору.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Стягнути з ПП "Харків Полімер" на користь ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" 2107 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.»
Стягнути з ТОВ "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" на користь ПП "Харків Полімер" 3189грн.37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.12.2020р. у зв'язку із перебуванням головуючого судді М.А. Мишкіної у відпустці з 20.11.2020р. по 26.11.2020р. та тимчасовою непрацездатністю головуючого судді М.А. Мишкіної з 30.11.2020р. по 18.12.2020р. включно.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран