Ухвала від 15.12.2020 по справі 465/1515/20

465/1515/20

1-кс/465/1971/20

Ухвала

про самовідвід

"15" грудня 2020 р. м. Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , вивчивши заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_2 , який заявлений ОСОБА_3 в судовому засіданні 02 грудня 2020 року у справі №465/1515/20 за заявою ОСОБА_3 про відвід слідчого, -

встановив:

Скаржник ОСОБА_3 , в судовому засіданні 02 грудня 2020 року у справі №465/1515/20 заявила відвід слідчому судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 справу передано слідчому судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року задоволено заявлений слідчим суддею ОСОБА_4 самовідвід.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що як слідчий суддя (суддя) підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Так, скаржниця ОСОБА_3 неодноразово зверталась із скаргами на дії судді (слідчого судді) ОСОБА_1 , а також заявляла відвід у інших провадженнях під моїм, як судді (слідчого судді), голововуванням.

Крім того, слідчим суддею ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020140080000172 від 27.01.2020р., неодноразово постановлялись ухвали про самовідвід, підстави яких більш повно викладені у відповідних ухвалах.

Отже, слідчий суддя ОСОБА_1 не може розглядати заяви, подані у кримінальному провадженні № 12020140080000172 від 27.01.2020р. (судова справа № 465/1515/20), з підстав того, що відведений раніше відповідно до ухвал від 17.03.2020р., 20.03.2020р., 24.06.2020р., 15.09.2020р., 26.11.2020р.

Приймаючи рішення про заявлення самовідводу, беру до уваги вищевказані судові рішення у розгляді заяв скаржниці.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Згідно з ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших підстав, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.

За практикою Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об'єктивності під час розгляду справи, заява про самовідвід судді (слідчого судді) ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 80 - 82, 372, 376 КПК України, -

постановив:

Заявляю самовідвід у розгляді матеріалів заяви про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 у справі №465/1515/20.

Задоволити заяву судді (слідчого судді) ОСОБА_1 про самовідвід у розгляді заяви про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 у справі №465/1515/20(судова справа №465/1515/20, судове провадження №1-кс/465/1971/20).

Матеріали судового провадження №1-кс/465/1971/20 передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_5