2/754/7678/20
Справа № 754/9807/20
іменем України
18 грудня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва, в якому остання просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ №122 від 11.06.2018 про звільнення ОСОБА_1 з 12.06.2018 з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення, яке розташоване на 5 поверсі на Закревського, 81/1 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення, яке розташоване на 5 поверсі на Закревського, 81/1 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 257 120 грн.;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 257 120 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2020 позов було повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.11.2020 ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З вказаної постанови вбачається, що скасовуючи ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2020, Київський апеляційний суд виходив з того, що залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції не врахував приписи ч. 2 ст. 176 ЦПК та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, та не визначив в ухвалах суду від 06.10.2020 та 16.10.2020 точну суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу за кожну позовну вимогу, за якими остання не звільняється від сплати судового збору.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною.
Вирішуючи питання про прийняття позову до свого провадження, суд приходить до наступного.
Позов не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
З приводу звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, зокрема від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів; позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; виборці - у справах про уточнення списку виборців; військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав; позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою; позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору; заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Вбачається, що за вимоги позову про визнання незаконним та скасування наказу №122 від 11.06.2018 про звільнення ОСОБА_1 з 12.06.2018 з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення, яке розташоване на 5 поверсі на Закревського, 81/1 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення, яке розташоване на 5 поверсі на Закревського, 81/1 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва; № 3 прохальної частини позову, та вимогу пред'явлену в інтересах неповнолітньої особи (стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди), позивач звільнена на підставі ст. 5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору.
Разом з тим, вимоги позову про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення та моральної шкоди не є вимогами, які стосуються виплати позивачу заробітної плати та поновлення останньої на роботу, а тому в цій частині остання не звільняється від сплати судового збору в порядку ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
За змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Згідно із Законом України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вказане, позивачу необхідно було надати до позовної заяви докази сплати судового збору за вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення, та за вимогу про стягнення моральної шкоди, або надати до суду докази звільнення від сплати судового збору.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, враховуючи її матеріальний стан, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивачем не надано до суду доказів наявності умов, передбачених ст. 8 Закону України «про судовий збір», для звільнення її від сплати судового збору за вимоги позову про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення та за вимогу про стягнення моральної шкоди.
В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, а саме доказів на підтвердження майнового стану сторони, того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній рік, або перебування на утриманні позивача дитини віком до чотирнадцяти років, тощо.
Разом з тим, враховуючи характер спору, та те, що позивач тривалий час не працевлаштована та має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає за необхідне зменшити розмір належних до сплати судових витрат.
З огляду на вказане, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 176 ЦПК та ч. 2 ст. 185 ЦПК України позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення в розмірі 840, 8 грн., враховуючи що на даній стадії неможливо встановити точний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За вимогу про стягнення моральної шкоди підлягає до сплати судовий збір в розмірі 10 510 грн., який суд, враховуючи обставини викладені вище, зменшує до 1 000 грн.
Отже, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.
При цьому, суд вказує на те, що позивач не позбавлена можливості усунути зазначені недоліки позову шляхом подання до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження свого матеріального та майнового стану, або наявності обставин, передбачених ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які б слугували підставою для звільнення її від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати вимушеного простою та моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 18.12.2020.
Суддя О.Б. Саламон