14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 466/674/18
провадження № 61-15681ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року та за касаційною скаргою Генерального консульства Республіки Польща у Львові на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального консульства Республіки Польщі у Львові, треті особи: виконавчий комітет Львівської міської ради, Міністерство закордонних справ України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Генерального консульства Республіки Польщі у Львові та просила визнати незаконним і скасувати наказ Генерального Консульства Республіки Польща у Львові від 02 січня 2018 року про звільнення її з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗПП, поновити її на роботі на посаді перекладача; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ «Про припинення строкового трудового договору» від 02 січня 2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади перекладача Генерального консульства Республіки Польща у Львові з 02 січня 2018 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Визнано ОСОБА_1 звільненою з посади перекладача Генерального консульства Республіки Польща у Львові з 31 березня 2018 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Стягнуто з Генерального консульства Республіки Польща у Львові на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 02 січня 2018 року до 31 березня 2018 року в сумі 69 591,77 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Генерального консульства Республіки Польща у Львові про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, негайного виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року залишено без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 23 197,25 грн.
В іншій частині додаткове рішення від 04 листопада 2019 року залишено без змін.
24 жовтня 2020 року Генеральне консульство Республіки Польща у Львові подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для надання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, сплати судового збору.
У грудні 2020 року до суду надійшли матеріали, якими недоліки скарги усунуто.
31 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання ОСОБА_1 звільненою з посади перекладача Генерального консульства Республіки Польща у Львові з 31 березня 2018 року в зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для надання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
У грудні 2020 року до суду надійшли матеріали, якими недоліки скарги усунуто.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у в касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, підстави касаційного оскарження.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження, Генеральне консульство Республіки Польща у Львові посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: звернення до суду, юрисдикція якого розповсюджується на територію України, з позовом до іноземної держави.
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду спору застосовано правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування положень частини другої статті 39-1 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 02 липня 2020 року у справі №461/3071/17.
За таких підстав касаційні скарги ОСОБА_1 та Генерального консульства Республіки Польща у Львові подані з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга ОСОБА_1 містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом другим частини другої статті 389 ЦПК України, а касаційна скарга Генерального консульства Республіки Польща у Львові містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом третім частини другої статті 389 ЦПК України
Строк касаційного оскарження для подання касаційної скарги ОСОБА_1 поновлено ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року.
Касаційна скарга Генерального консульства Республіки Польща у Львові подана в строк, встановлений статтею 390 ЦПК України.
ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як позивач у справі про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Генеральним консульством Республіки Польща у Львові сплачено судовий збір у розмірі 2819,20 грн та кошти зараховані до спеціалізованого фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є обґрунтованою, він відкриває провадження, про що постановляє відповідну ухвалу.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 394, 395 ЦПК України, суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Генерального консульства Республіки Польща у Львові на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
Витребувати з Шевченківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи №466/674/18 за позовом ОСОБА_1 до Генерального консульства Республіки Польщі у Львові, треті особи: виконавчий комітет Львівської міської ради, Міністерство закордонних справ України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали суду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук