Ухвала
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 295/2135/20
провадження № 61-18519ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про стягнення зайво виплачених коштів,
У лютому 2020 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 10 200,00 грн зайво виплаченого грошового забезпечення.
Позов обґрунтований тим, що відповідача звільнено з Управління патрульної поліції в Житомирській області 24 червня 2019 року. У подальшому відповідачу помилково виплачено грошове забезпечення за липень 2019 року. На претензію про добровільне повернення надмірно виплачених коштів відповідач не відреагував.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в силу статті 1215 Цивільного кодексу України виплачені відповідачу кошти не підлягають поверненню, як безпідставно набуті, оскільки такі кошти виплачені позивачем добровільно, ним не доведено рахункової помилки з його сторони чи недобросовісності зі сторони відповідача.
09 грудня 2020 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у розмірі 10 200,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про стягнення зайво виплачених коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик