Ухвала
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 185/8811/19
провадження № 61-17270ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» Павлоградської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Павлоградської міської ради, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» Павлоградської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі 53 749,56 грн, моральної шкоди 20 000 грн, витрат з проведення експертного дослідження 2 000 грн.
Позов обґрунтовував тим, що 10 серпня 2019 року він залишив свій автомобіль "BYD F3", реєстраційний номер НОМЕР_1 на паркувальному майданчику, розташованому біля дитячого парку на вулиці Соборній, між провулком Голубицького та вулицею Центральною міста Павлограда Дніпропетровської області, а коли повернувся, то виявив, що автомобіль пошкоджений внаслідок того, що на нього впала велика гілка дерева, чим позивачу завдано майнової та моральної шкоди. Відповідачі неналежним чином здійснювали контроль за усіма зеленими насадженнями міста, що призвело до падіння гілки дерева на належний йому автомобіль. Майнова шкода, завдана позивачу, становить 55 749,56 грн та складається зі шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у розмірі 53 749,56 грн та витрат з проведення експертного дослідження у розмірі 2 000 грн. Також позивачу завдана моральна шкода у розмірі 20 000 грн, яка виразилась у тому, що позивач зазнав негативних емоцій, пошкодження автомобіля створило труднощі, що полягали у тимчасовій неможливості вести звичний спосіб життя.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути вказані майнову та моральну шкоду, а також витрати за проведення експертного дослідження.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року позов задоволено частково, а саме, стягнуто з Павлоградської міської ради майнову шкоду у розмірі 53 749,56 грн, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2 000 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що дерево, гілка якого впала на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, а тому обов'язок з відшкодування завданої позивачу шкоди необхідно покласти саме на Павлоградську міську раду. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд врахував фізичні, душевні і психічні страждання позивача та дійшов висновку, що на користь останнього підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 5 000 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Павлоградської міської ради залишено без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Павлоградської міської ради, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 75 749,56 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).
Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Заявник посилається на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді інших справ; справа має виняткове значення для заявника, оскаржувані судові рішення суперечать практиці Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц.
Проте наведене не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій малозначній справі.
Зазначення одиничного прикладу відмінної, на думку заявника, судової практики в подібних справах не дає підстави вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Не заслуговують на увагу і аргументи заявника про те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді інших справ, оскільки, зважаючи на інший склад сторін у вказаних справах, оскаржені судові рішення не мають преюдиційного значення для вирішення інших справ.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Павлоградська міська рада подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» Павлоградської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний