Ухвала
Іменем України
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 712/7952/20
провадження № 61-17721ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та припинення обтяжень,
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Бурмаги Є. А., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та припинення обтяжень.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону, державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем. Ухвалу для виконання направлено до Відділу реєстрації речових прав Управління з державної реєстрації Черкаської міської ради та приватному виконавцю Бурмазі Є. А.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 серпня 2020 року про забезпечення позову у цій справі змінено: скасовано в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру. У задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на квартиру відмовлено. У решті ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 серпня 2020 року про забезпечення позову в цій справі залишено без змін.
Представник відповідача - адвокат Шимановський А. В. звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок Соснівського районного суду м. Черкаси грошових коштів у розмірі 282 135 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у прийнятті апеляційної скарги відмовлено. Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими матеріалами повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. За змістом пункту 5 частини першої статті 353 ЦПК України оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову в апеляційному порядку не передбачено.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського А. В. на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судового рішення.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
За змістом пункту 5 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. У разі оскарження ухвали суду першої інстанції для апеляційного суду діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у зустрічному забезпечення не віднесена до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 цього Кодексу.
Аналіз змісту рішень Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012, які ухвалені з аналогічного питання, дають підстави для висновку, що при вирішенні питання, чи підлягає оскарженню окремо від рішення суду ухвала суду першої інстанції, необхідно враховувати можливість/неможливість особи, що подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
У спірному випадку заявник має право захистити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, зокрема, подати нову заяву про зустрічне забезпечення чи оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у зустрічному забезпеченні разом з рішенням суду першої інстанції, яким спір вирішено по суті.
Тому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Посилання заявника на порушення апеляційним судом конституційної вимоги рівності перед законом та судом, рівності процесуальної можливості відновлення прав і свобод, зокрема шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції як про зустрічне забезпечення, так і про відмову в ньому зводиться до власного тлумачення норм процесуального права.
В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
Доводи заявника про те, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, порушив його право на доступ до суду Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. UnitedKingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v.France, заява 29731/96, § 96).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об'єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункту 4 частини п'ятої статті 357 цього Кодексу. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/13362/13-ц (провадження 61-14123св19).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського А. В. необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо випадків апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та припинення обтяжень, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний