Ухвала
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 751/8828/18
провадження № 61-18290ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради про визнання дій лікаря-психіатра та документів незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні (далі - ЧОПНЛ), в якому просила визнати незаконними дії головного лікаря щодо незаконного її тримання у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» (далі - КЛПЗ «ЧОПНЛ») з 13 по 17 січня 2017 року, визнати незаконними дії чергового лікаря приймального відділення ОСОБА_2 , комісії лікарів психіатрів КЛПЗ «ЧОПНЛ» стосовно її огляду 13 січня 2017 року, прийняття рішення щодо її госпіталізації із 13 по 17 січня 2017 року, заведення амбулаторної картки хворого на її ім'я, надання амбулаторної та стаціонарної психіатричної медичної допомоги, що здійснена без її згоди у 2017 році; визнати незаконними дії головного лікаря у КЛПЗ «ЧОПНЛ»із 27 лютого по 22 березня 2006 року; визнати незаконними дії чергового лікаря приймального відділення КЛПЗ «ЧОПНЛ»стосовно її огляду 27 лютого по 22 березня 2006 року заведення амбулаторної картки хворого на її ім'я, надання амбулаторної та стаціонарної психіатричної медичної допомоги, що здійснена без її згоди у 2006 році; заборонити КЛПЗ «ЧОПНЛ»та лікарям-психіатрам здійснювати нагляд та подальше надання їй психіатричної допомоги без її згоди; скасувати медичну амбулаторну картку на її ім'я та виписку з історії хвороби за 2006 рік та 2017 рік, визнати протиправними дії лікаря-психіатра ОСОБА_4., що полягають у видачі направлення на госпіталізацію психіатричну лікарню в стаціонарних умовах та про необхідність її лікування від 23 липня 2018 року; зобов'язати головного лікаря КЛПЗ «ЧОПНЛ»знищити документацію, яка стосується проведення її примусового психіатричного огляду та перебування у 2006 році та 2017 році на лікуванні; визнати висновок лікаря-психіатра КЛПЗ «ЧОПНЛ» щодо її діагнозу «Гострий поліморфний психотричний розлад з симптомами шизофренії та шизофренія, параноїдна форма, пристоподібно- прогредієнтний перебіг» незаконним та таким, що не відповідає дійсності; також просила стягнути з відповідача на її користь 100 000,00 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що із 1997 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який у 2017 році рішенням Чернігівського районного суду розірваний. За час шлюбних відносин чоловік неодноразово з різних причин влаштовував сварки, виганяв її з дому, ображав. Одного разу він навмисно викликав швидку допомогу та повідомив працівникам про те, що нібито вона психічно хвора, у зв'язку з чим її госпіталізували до психіатричної лікарні без згоди, лише на підставі наклепів чоловіка.
У подальшому агресивна поведінка ОСОБА_3 стосовно неї не припинялася, він почав налаштовувати проти неї доньку та оточуючих людей. У 2016 році чоловік вирішив розлучитися з нею, вимагаючи, щоб вона добровільно виселилася з помешкання та залишила йому свою частину житлового будинку. Оскільки вона не погодилася у 2017 році чоловік знову звернувся із заявою про поміщення її до психіатричної лікарні, указуючи на її неадекватну поведінку. Без її згоди, лише на підставі висловів ОСОБА_3 , медичні працівники помістили її до психіатричної лікарні та встановили діагноз «Шизофренія».
У січні 2017 року КЛПЗ «ЧОПНЛ» звернулося до суду із заявою про її госпіталізацію без її усвідомленої згоди, проте рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Прийняттям рішення про проведення психіатричного огляду без її згоди та встановлення діагнозу відповідачем грубо порушені вимоги Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки необхідність психіатричного огляду була недостатньо обґрунтована, а діагноз фактично встановлений при одноразовому огляді лікарем та зі слів колишнього чоловіка, у той час, як відповідний діагноз можливо встановити за висновками медичних закладів лише при спостереженні протягом шести місяців.
Через неправомірні дії відповідача вона зазнала моральних та душевних страждань, оскільки через безпідставне перебування у психіатричній лікарні відчувала негативні переживання, тривогу, емоційну напругу, обурення, побоювання за своє життя. Через порушення її життєвих планів та звичайного способу життя вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості та образи. Завдану моральну шкоду оцінювала у розмірі 100 000,00 грн.
Протокольною ухвалою суду від 16 травня 2019 року до участі у справі як третю особу залучено лікарів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та головного лікаря ОСОБА_5 .
У зв'язку із реорганізацією КЛПЗ «ЧОПНЛ» протокольною ухвалою суду від 24 вересня 2019 року відповідача замінено його правонаступником Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (далі - КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій лікаря-психіатра ОСОБА_4 стосовновидачі позивачцінаправлення на госпіталізацію у психіатричнулікарню встаціонарних умовахта необхідностіїї лікування, оскільки ОСОБА_1 23 липня2018 року добровільно зверталася із проханням направити її для обстеження для перегляду діагнозу, який поставлений у січні 2017 року. У зв'язку з відсутністю доказів вчинення відповідачем неправомірних дій щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на безпідставність заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2020 року у частині вирішення вимог про визнання незаконними дій головного лікаря щодо незаконного тримання ОСОБА_1 у КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради із 13 по 17 січня 2017 року та відшкодування моральної шкоди скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним перебування ОСОБА_1 в умовах стаціонару у КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради з 14 січня 2017 року після 17 години ЗО хвилин по 15 січня 2017 року. Стягнуто з КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із незаконності дій відповідача щодо тримання позивача у лікувальному закладі у 2017 році, оскільки у порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» огляд ОСОБА_1 комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність її подальшої госпіталізації проведений не впродовж 24 годин з часу первинної госпіталізації хворої, а лише після спливу 63 годин. У зв'язку із незаконним триманням позивача у період із 14 по 15 січня 2017 року у стаціонарному відділенні КЛПЗ «ЧОПНЛ» їй завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої із урахуванням вимог розумності та справедливості складає 1 500,00 грн.
06 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване судове рішення у частині відшкодування моральної шкоди шляхом збільшення її розміру до 100 000,00 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради про визнання дій лікаря-психіатра та документів незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак