Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 759/15156/16-ц
провадження № 61-3301св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Чобіток А. О., Шебуєвої В. А.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки домоволодіння, земельної ділянки в натурі.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 24 травня 2000 року визначено порядок користування спільною земельною ділянкою, який не виконується, а тому вона змушена звернутися до суду для реалізації свого права на виділення належної їй частки спільного майна, що відповідає розміру 65/100 частин.
Позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила виділити їй в натурі 65/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлову кімнату під літ. «1-1», площею 11, 3 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-2», площею 17, 2 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-3», площею 20, 1 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-4», площею 8, 4 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-5», площею 12, 7 кв. м; кухню під літ. «1-6», площею 8, 3 кв. м; ванну кімнату під літ. «1-7», площею 2, 2 кв. м; вбиральню під літ. «1-8», площею 1 кв. м; виділити їй у власність в натурі 65/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на житловий будинок із відповідними надвірними будівлями та земельну ділянку.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ домоволодіння, земельної ділянки в натурі.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що обов'язково необхідно провести розподіл будинку з урахуванням розподілу внутрішніх приміщень, зовнішніх спільних стін будинку, спільних несучих конструкцій та системи життєзабезпечення будинку.Також зазначала, що вона збільшила свою частку в спільному майні за рахунок добудови під літ. «А».
З урахуванням уточнених вимог просила поділити в натурі житловий будинок, а саме: виділити у її власність кухню «2-1», площею 7, 9 кв. м, санвузол «2-2», площею 1, 1 кв. м, ванну «2-3», площею 2, 0 кв. м, коридор «2-4», площею 22, 5 кв. м, житлову кімнату «2-5», площею 14, 3 кв. м, сходову «2-6», площею 6, 3 кв. м, житлову кімнату «2-7», площею 14, 0 кв. м, коридор «2-8», площею 15, 6 кв. м, гардеробну «2-9», площею 5, 2 кв. м, санвузол «2-10», площею 5, 4 кв. м, а також гараж літ. «Е», погріб під літ. «Е». Виділити у власність ОСОБА_1 : кухню під літ. «1-1», площею 11, 3 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-2», площею 17, 2 кв. м; житлову кімнату під
літ. «1-3», площею 20, 1 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-4», площею 8, 4 кв. м; житлову кімнату під літ. «1-5», площею 12, 7 кв. м; кухню під літ. «1-6», площею 8, 3 кв. м; ванну кімнату під літ. «1-7», площею 2, 2 кв. м; вбиральню під
літ. «1-8», площею 1 кв. м. Також виділити їй у власність 65/100 частин господарських споруд: сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», гараж «Д»; 2) поділити земельну ділянку з урахуванням розташування систем життєзабезпечення будинку, врахування під'їздів та заїздів до земельної ділянки кожним співвласником, згідно з яким: виділити у її власність 35/100 частин земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 7-6-5-4-3-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8), площею 0, 0199 га, з такими розмірами у метрах (проти годинникової стрілки): 1, 49; 5, 79; 5, 29; 23, 01; 2, 09; 4, 97; 8, 99; 1, 34; 11, 15; 1, 00; 5, 43; 3, 19; 2, 74; 5, 37; 5, 73. Виділити у власність ОСОБА_1 65/100 частин земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-2-1), площею 0, 0370 га, з такими розмірами у метрах (проти годинникової стрілки): 5, 73; 5, 37; 2, 74; 3, 19; 5, 43; 1, 00; 11, 15; 1, 34; 8, 99; 4, 97; 4, 97; 17, 90; 28, 22; 12, 83.
Встановити постійний та безоплатний сервітут: на частині земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 21-22-23-24-25-226-13-12-27-28), площею 0, 0034 га, яка пропонується до виділу власнику 65/100 частин ОСОБА_1 з правом експлуатації, у тому числі обслуговування, власником 35/100 частин інженерних мереж, що ведуть до пропонованої йому частини житлового будинку; на частині земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 17-18-19-20-16), площею 0, 0006 га, яка пропонується до виділу власнику 35/100 частин з правом проходу та виконання робіт з ремонту (обслуговування) власником 65/100 частин зовнішньої стіни гаража літ. «Д». 3) припинити право спільної часткової власності на домоволодіння.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 65/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в будинку літ. «А» приміщення: передпокій «1-1», площею 11, 5 кв. м, житлова кімната «1-2», площею 17, 0 кв. м, житлова кімната «1-3», площею 20, 1 кв. м, житлова кімната «1-4», площею 8, 4 кв. м, житлова кімната «1-5», площею 12, 7 кв. м, кухня «1-6», площею 8, 4 кв. м, ванна кімната «1-7», площею 2, 1 кв. м, вбиральня «1-8», площею 1, 0 кв. м; а також сарай літ. «Б», погріб літ. «Г», гараж літ. «Д».
Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 65/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку, площею 369, 85 кв. м, відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017, графічно відображеному в додатку № 1 до експертизи:
Лінію розподілу земельної ділянки прокласти: від точки «1», яка розташована на межі земельної ділянки на відстані 1, 09 м від кута земельної ділянки (точка «15»), паралельно межі довжиною 4, 97 м до точки «2»; від точки «2» довжиною 9, 11 м до точки «3», яка знаходиться 1, 34 м від стіни будинку; від точки «3» перпендикулярно до стіни будинку до точки «4»; далі прокласти лінію згідно з розподілом будинку від точки «4» до точки «5»; від точки «5» перпендикулярно стіні будівлі довжиною 1, 26 м до точки «6»; від точки «6» під кутом 90 град. довжиною 5, 80 м до точки «7»; від точки «7» під кутом 90 град. довжиною 2, 87 м до точки «8»; від точки 8» під кутом 90 град. Довжиною 2, 53 м до точки «9»; від точки «9» під кутом 90 град. довжиною 5, 0 м до точки «10»; від точки «10» довжиною 5, 49 м до з'єднання з тильною межею - точка «11», яка знаходиться на відстані 5, 79 м від кута земельної ділянки - точки «14».
Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 35/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в будинку літ. «А» приміщення:
кухня «2-1», площею 7, 9 кв. м, санвузол «2-2», площею 3, 1 кв. м,
коридор «2-4», площею 22, 5 кв. м, житлова кімната «2-5», площею 14, 3 кв. м, сходова «2-6», площею 6, 3 кв. м, житлова кімната «2-7», площею 14, 0 кв. м, коридор «2-8», площею 15, 6 кв. м, гардеробна «2-9», площею 5, 2 кв. м, санвузол «2-10», площею 5, 4 кв. м, а також гараж літ. «Е», погріб літ. «Е».
Виділено у власність в натурі 35/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку, площею 199, 15 кв. м, відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017, графічно відображеному в додатку № 1 до експертизи: лінію розподілу земельної ділянки прокласти: від точки «1», яка розташована на межі земельної ділянки на відстані 1, 09 м від кута земельної ділянки (точка «15»), паралельно межі довжиною 4, 97 м до точки «2»; від точки «2» довжиною 9, 11 м до точки «3», яка знаходиться 1, 34 м від стіни будинку; від точки «3» перпендикулярно до стіни будинку до точки «4»; далі прокласти лінію згідно з розподілом будинку від точки «4» до точки «5»; від точки «5» перпендикулярно стіні будівлі довжиною 1, 26 м до точки «6»; від точки «6» під кутом 90 град. довжиною 5, 80 м до точки «7»; від точки «7» під кутом 90 град. довжиною 2, 87 м до точки «8»; від точки «8» під кутом 90 град. довжиною 2, 53 м до точки «9»; від точки «9» під кутом 90 град. довжиною 5, 0 м до точки «10»; від точки «10» довжиною 5, 49 м до з'єднання з тильною межею - точка «11», яка знаходиться на відстані 5, 79 м від кута земельної ділянки - точки «14».
Припинено право спільної часткової власності сторін на зазначене майно.
Встановлено земельний сервітут на частину земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_1 , відповідно до варіанта № 2 поділу земельної ділянки висновку експертизи від 25 травня 2018 року № ЕС-1704-1-938.18, що графічно відображений у додатках до висновку в таблиці № 4, а саме: на частину земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 21-22-23-24-25-26-13-12-27-28), площею 0, 0034 га, з такими розмірами (у метрах за годинниковою стрілкою): 2, 59; 4, 34; 3, 36; 1, 00; 3, 46, 9, 45; 1, 00; 0, 72; 5, 67; 9, 22, надавши ОСОБА_2 право користування цією земельною ділянкою для експлуатації, у тому числі обслуговування) інженерних мереж, що ведуть до її частини житлового будинку.
У задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що варіант № 2 поділу земельної ділянки за висновком експертизи від 25 травня 2018 року
№ ЕС-1704-1-938.18, що запропонований відповідачем, а так само й інші варіанти, визначені цією експертизою, не можуть бути прийняті судом, оскільки за цими варіантами поділу позивач буде позбавлена належної їй частки земельної ділянки, що необхідна для обслуговування гаража літ. «Д», що є недопустимим. Запропонований позивачем варіант виділу частини земельної ділянки (варіант № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017) позбавлений зазначених недоліків, відповідає усталеному порядку користування окремими ізольованими частинами будинку та надвірними будівлями, відповідає розмірам ідеальних часток співвласників, забезпечує вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Покласти на відповідача обов'язок з розмежування інженерних мереж, як того вимагає позивач, без наявності висновку про технічну можливість такого розмежування та попередньої згоди на те сторін суд не може, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, зокрема щодо заборони ухвалення рішення під умовою, заборони примушування особи до виконання цивільно-правового обов'язку, що прямо не передбачений законом. При цьому, суд визнав доводи позивача про те, що наявність сервітутів не усуне усіх наявних неприязних стосунків сторін щодо користування домоволодінням, проте виділ часток сторін у праві власності на домоволодіння в натурі, про що фактично заявляють співвласники, дає сторонам можливість повноцінного володіння належним їм майном, у тому числі і розпорядитись майном на власний розсуд, оскільки наявність сервітуту не позбавляє власника права власності на майно, щодо якого встановлений сервітут, а також спонукає сторони перейти на якісно інший рівень правовідносин, до відносин добросусідства і, як наслідок, сторони вправі користуватися відповідними засобами захисту у разі порушення наявних прав.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що запропонований варіант № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017 виділу частки земельної ділянки позбавлений недоліків, відповідає усталеному порядку користування окремими ізольованими частинами будинку та надвірними будівлями, відповідає розмірам ідеальних часток співвласників, забезпечує вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном та правильно взято за основу. Апеляційний суд дійшов висновку, що, встановлюючи земельний сервітут, суд першої інстанції підставно врахував те, що через земельну ділянку позивача проходять інженерні мережі до будинку: з водопостачання, каналізації, газопостачання, електромережа, телефонія, у тому числі і до частини будинку відповідача, які потребують обслуговування, ремонту тощо. Визначена експертизою від 25 травня 2018 року № ЕС-1704-1-938.18 земельна ділянка, що пропонується під сервітут, відповідає фактичному розташуванню інженерних мереж, що підведені до будинку, і за розміром відповідає потребам в їхньому обслуговуванні, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про встановлення земельного сервітуту з метою забезпечення експлуатації (обслуговування) інженерних мереж, що ведуть до частини житлового будинку ОСОБА_2 .
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частинах встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_1 відповідно до варіанта № 2 поділу земельної ділянки висновку експертизи від 25 травня 2018 року № ЕС-1704-1-938.18, що графічно відображений у додатках до висновку в таблиці № 4, а саме: на частину земельної ділянки у формі неправильного багатокутника (з вершинами у точках 21-22-23-24-25-26-13-12-27-28), площею 0, 0034 га, з наступними розмірами (у метрах за годинниковою стрілкою): 2,59; 4,34; 3,36; 1,00; 3,46, 9,45; 1,00; 0,72; 5,67; 9,22, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки у спільному майні задовольнити, шляхом поділу земельної ділянки, загальною площею 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, відповідно варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017 без встановлення сервітуту, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 .
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що рішення Ленінградського районного суду міста Києва від 24 травня 2000 року у справі № 2-53/00 не виконувалося безпосередньо ОСОБА_2 , що і стало підставою звернення до суду з позовною заявою про виділення в натурі частки у спільному майні, що виключає встановлення будь-яких земельних сервітутів, оскільки їх встановлення не забезпечує виконання завдань цивільного судочинства. Щодо поділу будинку з господарськими будівлями та спорудами, то заперечення відсутні. У матеріалах справи відсутні докази того, що нормальне господарське використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , неможливе без обтяження сервітутом та що не існує іншого способу задовольнити свої потреби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розподілу земельної ділянки за
варіантом № 1 висновку експертизи від 01 серпня 2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву в частині поділу земельної ділянки, а саме поділити земельну ділянку відповідно до варіанта № 2 поділу земельної ділянки згідно з висновком експерта від 25 травня 2018 року № ЕС-1704-1-938.18 (графічно відображений у додатках до висновку в таблиці № 4).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_2 .
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що мотиви, з яких був відхилений висновок експертизи від 25 травня 2018 року та не задоволені вимоги заявника про поділ земельної ділянки за варіантом № 2 зазначеної експертизи, зумовлені неправильним визначенням характеру спірних правовідносин та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди внаслідок неправильного застосування частини першої статті 356, частин першої та другої статті 358, частин першої та третьої статті 364 ЦК України, частини першої статті 86 ЗК України наперед визначили первісного позивача власником конкретної земельної ділянки, яка прилягає до стіни гаража літ. «Д». Це призвело до неправильного визначення характеру спірних правовідносин, зокрема у частині встановлення сервітуту. Так, помиляючись у тому, що первісному позивачу належить конкретна частина земельної ділянки до припинення режиму спільної часткової власності, суди помилково вважали, що встановлення сервітуту для проїзду до гаража літ. «Е» повинно здійснюватися шляхом заявлення вимоги до первісного позивача. Суди помилково визначили спірні правовідносини як такі, що виникають у процесі договірного встановлення сервітуту між власником земельної ділянки та особою, що його потребує. Це призвело до неправильного застосування частини другої статті 402 ЦК України, що призвело до безпідставного відхилення варіанта № 2 висновку експертизи від 25 травня 2018 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Зазначила, що суди, враховуючи попередньо встановлений на підставі рішення Ленінградського районного суду міста Києва від 24 травня 2000 року порядок користування земельною ділянкою співвласниками та враховуючи розмір часток власників, правильно застосували норми матеріального права та підставі закону та усталеного порядку користування виділив в натурі (поділив) земельну ділянку. Відповідач перекручує та неправильно трактує мотивувальну частину рішень, намагаючись вказати касаційному суду на порушення норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Зазначила, що відсутність сервітуту для обслуговування інженерних мереж призведе до втрати частини житлового будинку ОСОБА_2 ознак самостійного об'єкта нерухомого майна у зв'язку із неможливістю експлуатувати системи життєзабезпечення будинку. Крім того, використання такого об'єкта як житла виявиться під загрозою.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Судові рішення в частині виділу житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності сторонами не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належать житловий будинок із відповідними надвірними будівлями та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 липня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Черноморченко О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3-1926, ОСОБА_1 (спадкоємець майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належить 65/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок, у цілому: цегляний, під літ. «А», житловою площею 72, 80 кв. м, сарай під літ. «Б», погріб під літ. «Г», вбиральня під літ. «В», гараж під літ. «Д», спорудження №№ І, 1-5.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 липня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Черноморченко О. В., зареєстрованим в реєстрі за № 3-1928, ОСОБА_1 належить 65/100 частин земельної ділянки від загальної площі 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, розташованої на АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 26 серпня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Вісімнадцятої київської державної нотаріальної контори Рильською Л. С., зареєстрованого в реєстрі за № 1с-1371, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 35/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, на земельній ділянці розміром 560 кв. м, а саме: жилий будинок позначений на плані літ. «А», цегляний, розміром 82, 6 кв. м, сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», погріб літ. «Г», споруди. У постійне користування обдарованої відійшли: кімната «2-5», площею 14, 4 кв. м, кімната «2-4», площею 12, 6 кв. м, кухня «2-1», площею 7, 6 кв. м, ванна «2-3», площею 2, 5 кв. м, туалет «2-2», площею 1, 0 кв. м, споруди.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії КВ 3104131, ОСОБА_2 є власником 35/100 частин від 0, 0569 га спірної земельної ділянки.
Рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 24 травня 2000 року № 2-53/00 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 встановлено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1 , розділено згідно з варіантом № 2 судової земельно-технічної експертизи від 06 березня 2000 року № 401 та виділено в користування: ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 364 кв. м, ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 196, 0 кв. м, у загальному користуванні залишено земельну ділянку, площею 31, 6 кв. м.
Ухвалою суду першої інстанції від 07 лютого 2017 року у справі призначено будівельно-технічну експертизу.
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи складений висновок від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017 судової будівельної-технічної експертизи.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи запропоновано два варіанти виділу частки земельної ділянки: перший вимагає попереднього розмежування інженерних мереж; другий передбачає визначення земельної ділянки, що залишається у спільному користуванні сторін, для користування спільними інженерними мережами, що підведені до будинку.
Також на замовлення відповідача надано висновок № ЕС-1704-1-938.18 за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 25 травня 2018 року, відповідно до якого запропоновано три варіанти поділу земельної ділянки, що передбачають необхідність встановлення сервітутів на користування земельною ділянкою, та виділення певної земельної ділянки у спільне користування сторін.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частин першої та третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Установивши, що перший варіант розподілу земельної ділянки, загальною площею 0, 0569 га, кадастровий номер 8000000000:75:259:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , викладений усудовій будівельно-технічній експертизі від 01 серпня 2017 року № 01/08-2017, графічно відображеному в додатку № 1, є найбільш справедливим та оптимальним з огляду також на те, що за цим варіантом ОСОБА_1 матиме змогу обслуговувати гараж літ. «Д», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розподіл земельної ділянки між сторонами саме за таким варіантом та встановлення сервітуту, оскільки цей варіант розподілу відповідає усталеному порядку користування окремими ізольованими частинами будинку та надвірними будівлями, відповідає розмірам ідеальних часток співвласників, забезпечує вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, надав оцінку першому варіанту розподілу земельної ділянки в натурі, погодився із визначеним судом першої інстанції варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки саме цей варіант має бути покладено в основу рішення. Мотиви і обґрунтування відхилення запропонованих експертом інших варіантів виділення в натурі належних сторонам у цій справі частин земельної ділянки, суд змістовно та послідовно виклав у судовому рішенні, пославшись, зокрема, на те, що запропонований експертом другий варіант поділу призводить до невиправданих обмежень прав одного із співвласників.
Щодо земельного сервітуту
Питання встановлення, дії та припинення земельного сервітуту передбачено главою 32 ЦК України) та главою 16 ЗК України.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів частиною четвертою зазначеної статті визначене правила, згідно з яким земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
З врахуванням викладених норм права можна зробити висновок, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.
Встановлюючи земельний сервітут на частину земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що через земельну ділянку позивача проходять інженерні мережі до будинку: з водопостачання, каналізації, газопостачання, електромережа, телефонна мережа, в тому числі й до частини будинку ОСОБА_2 , які потребують обслуговування, ремонту тощо. Всі ці комунікації проходять до будинку через земельну ділянку ОСОБА_5 і підведені до будинку в тій частині, яка виділена у власність ОСОБА_5 . Визначена експертизою від 25 травня 2018 року № ЕС-1704-1-938.18 земельна ділянка під сервітут відповідає фактичному розташуванню інженерних мереж, що підведені до будинку, і за розміром відповідає потребам в їхньому обслуговуванні, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення земельного сервітуту з метою забезпечення експлуатації (обслуговування) інженерних мереж, що ведуть до частини житлового будинку ОСОБА_2 .
Касаційні скарги не містять посилань на неправильну оцінку судами доказів, порушення правил щодо належності і допустимості доказів у контексті наведених положень, а тому відсутні підстави вважати, що висновки судів про доведеність позову є помилковими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що, розглядаючи зазначені позови, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.
Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко