Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 824/67/20
провадження № 61-14371 ав 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Верети О. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Тольяттіазот»,
боржник (особа, яка подала апеляційну скаргу) - державне підприємство «Укрхімтрансаміак»,
за участю представників:
заявника - Волков Олександр Юрійович,
боржника - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» до державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про стягнення збитків, за апеляційною скаргою державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у складі судді Махлай Л. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2020 року публічне акціонерне товариство «Тольяттіазот»(далі - ПАТ «Тольяттіазот») звернулося до апеляційного суду, як суду першої інстанції, із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі АС № 21у/2017 за позовом публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» до державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - ДП «Укрхімтрансаміак») про стягнення збитків.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США.
Спір, який став предметом розгляду арбітражного суду, виник на підставі контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007, укладеного між сторонами, із змінами, внесеними додатковою угодою від 22 листопада 2012 року № 15. Пункт 8.2 вищевказаного контракту містить арбітражне застереження про те, що усі спори підлягають передачі на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Про день та час розгляду справи ДП «Укрхімтрансаміак» було повідомлено судом, його представник приймав участь у судовому розгляді та отримав копію судового рішення. Зазначене вище рішення є остаточним і повинно виконуватисяДП «Укрхімтрансаміак», проте у добровільному порядку підприємством не виконано.
З урахуванням викладеного ПАТ «Тольяттіазот» просило суд визнати та надати дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Тольяттіазот» до ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення збитків. Також просило видати виконавчий лист про стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, постановленою апеляційним судом, як судом першої інстанції, заяву ПАТ «Тольяттіазот» задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі за позовом ПАТ«Тольяттіазот» до ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення збитків. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що посилання представника ДП «Укрхімтрансаміак» на відсутність заборгованості у зв'язку з проведенням з ПАТ «Тольяттіазот» одноособового зарахування зустрічних однорідних вимог не впливає на вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки з'ясування питань наявності чи відсутності інших невиконаних між сторонами зобов'язань за контрактом не відноситься до повноважень суду при розгляді питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі АС № 21у/2017 набрало законної сили, не оскаржувалось, було остаточним для сторін й обов'язковим для виконання. Контракт, який містить арбітражне застереження недійсним не визнавався та рішення винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою.
Боржник не заперечує, що він був повідомлений про день та час розгляду справи, отримав копію судового рішення, сторони угоди є дієздатними, арбітражним судом розглянуто спір, який передбачено арбітражним застереженням, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідає угоді між сторонами, рішення не скасоване та стало обов'язковим для сторін. Посилання ДП «Укрхімтрансаміак» на те, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України є безпідставними, так як суперечать його ж доводам про те, що вони у добровільному порядку визнали та виконали це рішення, включивши суму збитків, встановлених в рішенні, у взаємозалік зустрічних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, ДП «Укрхімтрансаміак», 30 вересня 2020 року звернулося до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ПАТ «Тольяттіазот» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року відмовити.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року закінчено підготовчі
дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні
з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ДП «Укрхімтрансаміак» мотивована тим, що заявником не подано ні оригіналу, ні нотаріально посвідченої копії арбітражної угоди. Висновок суду про долучення заявником завіреної копії арбітражної угоди, а саме контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007, укладеного між сторонами, є безпідставними, оскільки текст арбітражної угоди викладений у додатковій угоді від 22 листопада 2012 року № 15.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року було виконано шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки існують інші рішення арбітражного суду про стягнення з ПАТ «Тольяттіазот» на користь ДП «Укрхімтрансаміак» коштів, тому відсутні підстави для його визнання та надання дозволу на виконання цього рішення на території України. ПАТ «Тольяттіазот» не доведено нікчемність або недійсність правочину щодо зарахування зустрічних вимог у судовому порядку.
Крім того, суд безпідставно не врахував експертний висновок за результатами проведення економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72, яким додатково підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог ДП «Укрхімтрансаміак» з ПАТ «Тольяттіазот».
Надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду при його фактичному виконанні ДП «Укрхімтрансаміак» свідчить про порушення публічного порядку, так як фактично відбувається подвійне стягнення грошових коштів з державного стратегічного підприємства. ДП «Укрхімтрансаміак» надає послуги не лише з транзиту аміаку, а й здійснює заходи, які направлені на запобігання аваріям (екологічної катастрофи), а тому надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду призведе до блокування роботи підприємства, і, як наслідок, до неможливості виконання зобов'язань по забезпеченню заходів безпеки, що становить загрозу безпеці та життю громадян, інтересам держави.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У жовтні 2020 року ПАТ «Тольяттіазот» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначала, що ухвала Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Доводи боржника є суперечливими і взаємовиключними, оскільки він вказував про залік зустрічних однорідних вимог за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року, тобто визнає наявність своєї заборгованості перед ПАТ «Тольяттіазот» і необхідність виконання цього рішення арбітражного суду, проте, з іншого боку, вказує на те, що це рішення арбітражного суду не підлягає виконанню через порушення публічного порядку. Боржник не надав доказів погодження стягувачем його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог після ухвалення арбітражного рішення.
У справі міститься належним чином завірена нотаріальна копія додаткової угоди від 22 листопада 2012 року № 15 до контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007, тому доводи боржника про відсутність оригіналу арбітражної угоди є безпідставними.
Боржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року суперечить публічному порядку. Сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність стратегічно важливого державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України.
У листопаді 2020 року ДП «Укрхімтрансаміак» подало до Верховного Суду письмові пояснення, в яких державне підприємство вказувало на незгоду з доводами та аргументами відзиву ПАТ «Тольяттіазот» і просило задовольнити його апеляційну скаргу.
Також у листопаді 2020 року ПАТ «Тольяттіазот» подало до Верховного Суду заперечення на письмові пояснення ДП «Укрхімтрансаміак», в яких товариство вказало про те, що пояснення боржника висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2007 року між ДП «Укрхімтрансаміак» та ПАТ«Тольяттіазот» укладено контракт № 026/А/2007, за умовами якого ДП «Укрхімтрансаміак» надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного, а ПАТ «Тольяттіазот» у тому числі зобов'язалося сплачувати за ці послуги (а.с. 132-141, т. 2).
Відповідно до пункту 8.2.додаткової угоди від 22 листопада 2012 року № 15 до контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007 усі спори і розбіжності, що виникають за цим контрактом або у зв'язку з ним, які не були врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту (а.с. 142-146, т. 2).
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США (а.с. 9-167, т. 1).
Зазначене рішення міжнародного комерційного арбітражного суду у добровільному порядку боржником, ДП «Укрхімтрансаміак», не виконано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегулювано статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня
1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція),та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
З урахуванням цих вимог повинні застосовуватися положення
статті 478 ЦПК України.
Відповідно до статті V Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд може відмовити
у визнанні і наданні дозволу на виконання: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ)рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2)якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Відповідно до статті 2 Конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.
Для чинності арбітражного застереження не має значення, оформлено воно як рукописний текст чи з використанням техніки; важливо, аби була дотримана письмова форма.
У пункті 8.2.додаткової угоди від 22 листопада 2012 № 15 року до контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007 сторони домовилися про те, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, такий спір буде передано на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Спори розглядаються відповідно до Регламенту Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що на вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не впливають посилання представника ДП «Укрхімтрансаміак» на відсутність заборгованості у зв'язку з проведенням з ПАТ «Тольяттіазот» одноособового зарахування зустрічних однорідних вимог, так як у силу наданих процесуальним законом та наведеною вище Конвенцією повноважень, Верховний Суд не має права з'ясовувати питання наявності чи відсутності інших невиконаних між сторонами зобов'язань за контрактом при розгляді питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Наведені обставини вказують на те, що правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» від 29 січня 2020 року № 106, в якій міститься також посилання на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі АС № 21у/2017 шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, є спірними, в обговорення яких суд загальної юрисдикції під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду не входить. Спірні правовідносини підлягають вирішенню у порядку іншого судочинства, а тому обставини щодо яких має місце спір та які є предметом судового розгляду не можуть бути покладені в основу висновку суду у цій справі.
Крім того, у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» судам роз'яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі АС № 21у/2017 набрало законної сили, було остаточним для сторін. Контракт, який містить арбітражне застереження недійсним не визнавався та рішення винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, яка наявна у матеріалах справи, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Крім того, боржник не заперечує, що він був повідомлений про день та час розгляду справи, отримав копію судового рішення, сторони угоди є дієздатними, арбітражним судом розглянуто спір, який передбачено арбітражним застереженням, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідає угоді між сторонами, рішення не скасоване, є обов'язковим для сторін арбітражного розгляду.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що підстави передбачені статтею V Конвенції, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу під час розгляду цієї справи відсутні.
При цьому саме особа, яка посилається на необхідність відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, має це довести і надати суду відповідні докази. ДП «Укрхімтрансаміак»таких доказів не надало.
Посилання апеляційної скарги на те, що визнання та виконання арбітражного рішення суперечить публічному порядку України на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені та суперечать доводам боржника про те, що сторони у добровільному порядку визнали і виконали арбітражне рішення, включивши суму збитків, встановлених у рішенні, у взаємозалік зустрічних вимог. Крім того, сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України.
Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.
Посилання у касаційній скарзі на те, що стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак», як підприємства підвищеної небезпеки, грошових коштів на суму понад 1 500 000,00 доларів США вплине на платоспроможність останнього, а також може призвести до банкрутства підприємства, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях заявника.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права Київським апеляційним судом.
З урахуванням наведеного Верховний Суд за наслідками перегляду в апеляційному порядку судового рішення Київського апеляційного суду, ухваленого ним як судом першої інстанції, зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведені ДП «Укрхімтрансаміак» доводи про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ПАТ «Тольяттіазот» про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року, як такі, що не ґрунтуються на положеннях Нью-Йоркської конвенції.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення призведе до порушення права власності ПАТ «Тольяттіазот» на майно (кошти/присуджені суми, належні до виплати заявнику на підставі остаточного і обов'язкового до виконання арбітражного рішення) у розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стран Грін Рефайперте та Стратіс Андреадіс проти Греції» від 21 листопада 1994 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу ДП «Укрхімтрансаміак» залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в апеляційному порядку, немає.
Керуючись статтями 24, 259, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Апеляційну скаргу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник