Ухвала
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2-4247/11
провадження № 61-18362ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
розглянувши касаційну скаргу Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості за договором позики,
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств (далі - Спілка) та ОСОБА_1 , за умовами якої: обговоривши між собою зміст справи та прийняте Хмельницьким міськрайонним судом рішення про стягнення із Спілки на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 160 000 грн та судових витрат в розмірі 1 720 грн і виходячи з того, що боржник готовий погасити присуджену заборгованість за рахунок свого майна, а стягувач погоджується на такий спосіб виконання рішення суду, сторони дійшли висновку про можливість закінчення виконавчого провадження шляхом укладення мирової угоди на таких умовах: в рахунок виконання виконавчого листа № 2-4247/11 року, виданого 09 серпня 2011 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, Спілка передає у власність стягувача - ОСОБА_1 майно, а саме: склад паливно-мастильних матеріалів площею 248,2 кв. м, склад-навіс площею 122,4 кв. м, огорожу із залізобетонних плит довжиною 113,4 п/м (54 шт.), площадку із залізобетонних плит площею 131 м , асфальто-бетонну площадку площею 1 309 кв. м, ворота металеві площею 10,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать Спілці на підставі рішення Хмельницької міської ради від 09 квітня 2009 року № 356. Вартість вказаного майна становить 163 309 грн. Витрати на проведення оцінки в сумі 3 200 грн покладаються на сторін в рівних частках. Право власності на вказані об'єкти нерухомого майна переходить до ОСОБА_1 після набрання законної сили ухвалою суду про визнання цієї мирової угоди. Вказане майно передається та приймається виключно за двостороннім актом приймання-передачі. У зв'язку з укладенням та повним виконанням цієї угоди вимоги, зазначені у виконавчому листі № 2-4247/11, вважаються виконаними та погашеними повністю, а тому ОСОБА_1 втрачає право вимоги за вказаним виконавчим документом.
16 листопада 2020 року Спілка подала апеляційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2011 року. Разом з апеляційною скаргою Спілка заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що її не було повідомлено про дату розгляду питання про визнання мирової угоди, також вона не була присутня під час проголошення оскаржуваної ухвали і не отримувала її тексту. Про існування вказаної ухвали Спілка довідалася випадково, після чого одразу звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року заяву Спілки про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2011 року залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження в цій справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Спілка подала апеляційну скаргу після спливу майже 9 років з моменту постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. Заявлені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та необґрунтованими, а поновлення судом апеляційної інстанції цього строку призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу правової визначеності.
08 грудня 2020 року Спілка подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до Хмельницького апеляційного суду.
Касаційна скарга Спілки мотивована тим, що мирова угода від 09 грудня 2011 року була укладена Головою правління Спілки з перевищенням наданих йому повноважень та суперечить інтересам Спілки. Ухвалу місцевого суду від 09 грудня 2011 року, якою було визнано оспорювану мирову угоду, Спілка не отримувала і не була присутньою під час її проголошення, про існування вказаної ухвали спілка дізналася випадково.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення ухвали місцевого суду (далі - ЦПК України 2004 року), апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційним судом встановлено, що Спілка є стороною у справі та має процесуальний статус відповідача. Після ухвалення судом рішення в цій справі, сторони дійшли згоди щодо виконання рішення суду шляхом укладення мирової угоди від 16 листопада 2011 року. 07 грудня 2011 року Спілка подала до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області клопотання, в якому, посилаючись на перебування в провадженні суду вказаної мирової угоди та необхідність визнання її судом, керуючись статтями 27, 31, 372 ЦПК України 2004 року, повідомила, що вона не заперечує проти визнання судом мирової угоди від 16 листопада 2011 року на умовах, вказаних в ній, та просила її визнати.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між Спілкою та ОСОБА_1 .
Після постановлення ухвали місцевого суду від 09 грудня 2011 року про визнання мирової угоди Спілка як відповідач у справі звернулася до суду з апеляційною скаргою на згадану ухвалу тільки 16 листопада 2020 року, тобто майже через 9 років після її проголошення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» та від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 1291 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 03 грудня 2003 року) та «Устименко проти України» (заява № 32053/13, рішення від 25 жовтня 2015 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апеляційним судом встановлено, що Спілці було відомо про розгляд місцевим судом питання про визнання мирової угоди і Спілка повідомила про те, що вона не заперечує проти визнання угоди.
Касаційна скарга не містить доводів про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Встановивши, що Спілка подала апеляційну скаргу після спливу майже 9 років з моменту постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду та не навела обґрунтованих підстав, за яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження за наведених обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що поновлення цього строку призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу правової визначеності та правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов