3 грудня 2020 року м. Київ
справа № 619/2462/17 провадження № 61-35254ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт плюс»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліпчанського Володимира Віталійовича на постанову апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Мамінової О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агросвіт плюс» про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі та суборенди землі недійсними, скасування їх реєстрації, зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
За приписами статей 13, 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Використання прав власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі у відання держави. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення були незаконно надані в оренду для ведення фермерського господарства.
У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів та без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка, в силу закону, є обов'язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.
Оспорювані накази видано ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
У ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 3991-СГ-3994-СГ від 1 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду 4 земельних ділянок орієнтовною площею 96,0000 га (13,0000 га, 42,0000 га, 22,0000 га та 19,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
У подальшому наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 1505-СГ-1508-СГ від 3 березня 2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення 4 земельних ділянок та надано ОСОБА_1 у оренду 4 земельні ділянки загальною площею 91,1924 га (12,3613 га, 20,3701 га, 41,0106 га та 17,4504 га) за кадастровими номерами 6322081500:05:000:0907, 6322081500:05:000:0908, 6322081500:05:000:0909, 6322081500:05:000:0910, у тому числі рілля, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
На виконання зазначених наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 19 травня 2016 року укладено 4 договори оренди вказаних земельних ділянок площею 91,1924 га (12,3613 га, 20,3701 га, 41,0106 га та 17,4504 га) за кадастровими номерами 6322081500:05:000:0907, 6322081500:05:000:0908, 6322081500:05:000:0909, 6322081500:05:000:0910, у тому числі рілля, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 7 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2016 року за №№ 15917014, 15916609, 15917455 та 15915760.
Крім цього, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4168-СГ від 18 травня 2016 внесено зміни до наказів ГУ Держгеокадастру №№ 1505-СГ-1508-СГ від 3 березня 2016 року, відповідно до яких строк оренди з 7 років змінено на 20 років.
Відповідно до пункту другого вказаних договорів оренди земельних ділянок в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14) цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).
Рішеннями ХІІ сесії VІІ скликання №№ 279-41, 280-42, 281-43, 282-44 від 13 грудня 2016 року затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки 4 земельних ділянок, що надані в оренду ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку Приватного підприємства «Перспектива-Земля» нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає: 609 715,58 грн, 529 514,59 грн, 379 315,11 грн та 1 088 397,09 грн, тобто загальна сума складає 2 606 942, 37 грн.
Крім цього, наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 8773-СГ, 8774-СГ, 8775-СГ та 8776-СГ від 5 вересня 2016 року ОСОБА_1 надано згоду на передачу 4 земельних ділянок в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс» строком на 19 років.
Вказані накази прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство».
Поряд із цим згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство не створено та запис про його реєстрацію відсутній.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 від ГУ Держгеокадастру у Харківській області фактично отримала дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки вона не створила фермерське господарство, не здійснила його реєстрацію та у подальшому передала земельні ділянки в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс».
ОСОБА_1 одержала в оренду для створення фермерського господарства 4 (чотири) земельні ділянки загальною площею 91,1924 га. При цьому у заявах необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку не обґрунтувала, не вказала перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробітку землі, не зазначила кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок.
Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_1 не проводить діяльність на наданих їй земельних ділянках, тобто фактично законна мета оренди земельних ділянок не досягається, законні сподівання ОСОБА_1 на здійснення майнового права - оренди землі - не виниклиі не існують.
Отже, відповідачами не дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не пересвідчилося у дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
При цьому ОСОБА_1 отримала для ведення фермерського господарства чотири окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях.
Оспорюючи договори оренди, позивач вказав на те, що вони суперечать вимогам ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство».
Таким чином, у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення правочинів встановленого законом порядку надання спірної земельної ділянки в оренду, є підстави для визнання недійсними договорів оренди і суборенди землі.
Просив визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 3991-СГ, 3992-СГ, 3993-СГ та 3994-СГ від 1 грудня 2015 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду 4 земельних ділянок орієнтовною площею 96,0000 га (13,0000 га, 42,0000 га, 22,0000 га та 19,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області; визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1505-СГ, 1506-СГ, 1507-СГ та 1508-СГ від 3 березня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 19 травня 2016 року, укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , площею 17,4504 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0907), площею 20,3701 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0908), площею 12,3613 (кадастровий номер 6322081500:05:000:0909) та площею 41,0106 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0910), що розташовані за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок; визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 11 серпня 2016 року, укладені ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс», площею 17,4504 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0907), площею 20,3701 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0908), площею 12,3613 (кадастровий номер 6322081500:05:000:0909) та 41,0106 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0910), розташовані за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, скасувати їх державну реєстрацію і відшкодувати судовий збір.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання ОСОБА_1 єдиної земельної ділянки для ведення фермерського господарства порушень закону не встановлено, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 просила надати дозвіл на виготовлення проектної документації на земельну ділянку єдиним масивом розміром загальної сукупності площ спірних земельних ділянок; підстави недійсності договорів оренди і суборенди землі позивачем не доведено.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 3991-СГ, 3992-СГ, 3993-СГ та 3994-СГ від 1 грудня 2015 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду чотирьох земельних ділянок орієнтованою площею 96,0000 га (13,0000 га, 42,0000 га, 22,0000 га та 19,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 1505-СГ, 1506-СГ, 1507-СГ та 1508-СГ від 3 березня 2016 року про затвердження документації із землеустрою і надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 .
Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 19 травня 2016 року, укладені ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , площею 17,4504 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0907), площею 20,3701 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0908), площею 12,3613 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0909) та площею 41,0106 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0910), що розташовані за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та скасовано державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.
Визнано недійсними договори суборенди земельних ділянок від 11 серпня 2016 року, укладені ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс», площею 17,4504 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0907), площею 20,3701 га (кадастровий номер6322081500:05:000:0908), площею 12,3613 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0909) та площею 41,0106 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0910), що розташовані за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та скасовано їх державну реєстрацію.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки площею 17,4504 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0907), площею 20,3701 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0908), площею 12,3613 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0909) та площею 41,0106 га (кадастровий номер 6322081500:05:000:0910), що розташовані за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Стягнено з ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ТОВ «Агросвіт Плюс» судовий збір по 31 301,18 грн з кожного на користь прокуратури Харківської області.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, вважав їх такими, що прийняті з порушенням до норм процесуального та матеріального права.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що заява ОСОБА_1 , подана до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, не містить визначених статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» відомостей, які за своїм змістом мають підтверджувати наявність фермерського господарства у заявника вже на день вирішення питання про отримання земельних ділянок в оренду, а саме: кількість членів фермерського господарства і перспективи його діяльності на відповідних земельних ділянках.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок.
Апеляційний суд врахував, що оспорені прокурором накази прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство». Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство ОСОБА_1 не було створене і вона у своїх заявах на отримання земельних ділянок в оренду не надала обґрунтування можливості обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 96,0000 га.
Крім того, через незначний проміжок часу ОСОБА_1 уклала договори суборенди спірних земельних ділянок з ТОВ «Агросвіт Плюс», що свідчить про отримання відповідачем земельних ділянок не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс», що порушує законну мету їх отримання в оренду, спричиняє втрати державним бюджетом коштів від земельного аукціону, який є обов'язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згода на передачу ОСОБА_1 земельних ділянок в суборенду була отримана нею вже після укладення договорів суборенди.
Такі обставини дали суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди і суборенди в силу статей 203, 215 ЦК України підлягають задоволенню, оскільки ці договори укладені на підставі незаконних наказів та розпоряджень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8 червня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ліпчанський В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 діяла з метою отримання земельних ділянок не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс», що порушує законну мету їх отримання в оренду, спричиняє втрати державним бюджетом коштів від земельного аукціону. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси.
Позиція інших учасників справи
6 вересня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушення норм процесуального та матеріального права, судом неправильно встановлені обставини справи, прокурором позовні вимоги не доведено. Просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року і рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2018 року залишити в силі, проте до касаційної скарги не приєднувався і самостійно окремої касаційної скарги не подавав.
14 вересня 2018 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанову апеляційної інстанції вважає законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм матеріального і процесуального права на підставі досліджених судом доказів. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Ліпчанським В. В. 8 червня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року з підстав порушення вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, касаційна скарга залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.
Недоліки заявник усунув і ухвалою Верховного Суду від 2 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що у листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою і наказами начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 3991-СГ-3994-СГ від 1 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду 4 земельних ділянок орієнтовною площею 96,0000 га (13,0000 га, 42,0000 га, 22,0000 га та 19,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 1505-СГ-1508-СГ від 3 грудня 2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення 4 земельних ділянок та надано ОСОБА_1 в оренду 4 земельні ділянки загальною площею 91,1924 га (12,3613 га, 20,3701 га, 41,0106 га та 17,4504 га) за кадастровими номерами 6322081500:05:000:0907, 6322081500:05:000:0908, 6322081500:05:000:0909, 6322081500:05:000:0910, у тому числі рілля із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4168-СГ від 18 травня 2016 року внесено зміни до наказів ГУ Держгеокадастру №№ 1505-СГ-1508-СГ від 3 березня 2016 року, відповідно до яких строк оренди з 7 років змінено на 20 років.
На виконання зазначених наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 19 травня 2016 року уклали 4 договори оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 91,1924 га (12,3613 га, 20,3701 га, 41,0106 га та 17,4504 га) за кадастровими номерами 6322081500:05:000:0907, 6322081500:05:000:0908, 6322081500:05:000:0909, 6322081500:05:000:0910, у тому числі рілля із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 7 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2016 року за №№ 15917014, 15916609, 15917455 та 15915760.
Відповідно до пункту другого вказаних договорів оренди земельних ділянок в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14).
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).
Право оренди за вказаними договорами зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 9 серпня 2016 року.
11 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклала договори суборенди вказаних земельних ділянок з ТОВ «Агросвіт Плюс» строком на 19 років. Відповідні записи внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 серпня 2016 року.
Наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 8773-СГ, 8774-СГ, 8775-СГ та 8776-СГ від 5 вересня 2016 року ОСОБА_1 надано згоду на передачу спірних земельних ділянок в суборенду.
Рішеннями ХІІ сесії VІІ скликання №№ 279-41, 280-42, 281-43, 282-44 від 13 грудня 2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки 4 земельних ділянок, що надані в оренду ОСОБА_1
ОСОБА_1 одержала в оренду для створення фермерського господарства 4 (чотири) земельні ділянки загальною площею 91,1924 га, не обґрунтувавши у заявах необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказала перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробку землі, не зазначила кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області не пересвідчилося у дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок.
Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство ОСОБА_1 створене не було.
Згода на передачу ОСОБА_1 земельних ділянок в суборенду була отримана нею вже після укладення договорів суборенди.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства, регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України,
Законами України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК Україницентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.
Згідно із вимогами статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
При цьому у частині другій вказаної статті визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Водночас у частині третій даної статті зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
До земельних ділянок державної чи комунальної власності, які згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), відносяться такі, що надаються громадянам для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону). Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом.
Стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції Закону, чинній на час подання ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідних заяв, встановлювала, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частини друга та четверта статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у тій же редакції передбачали, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у вказаній редакції земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.
Згідно з правовою позицією, викладеною 3 лютого 2016 року у постанові Верховного Суду України (справа № 6-2902цс15), при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначені статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство», як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.
Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає процедуру отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства, а також обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 вказаного Закону у відповідній редакції заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Відповідно до статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року в справі № 6-248цс16.
З матеріалів справи суди встановили, що фермерське господарство ОСОБА_1 створене не було.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок.
Таким чином, накази начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 3991-СГ-3994-СГ від 1 грудня 2015 року, якими ОСОБА_1 було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду 4 земельних ділянок орієнтовною площею 96,0000 га (13,0000 га, 42,0000 га, 22,0000 га та 19,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області №№ 1505-СГ-1508-СГ від 3 грудня 2016 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення 4 земельних ділянок та надання ОСОБА_1 в оренду 4 земельні ділянки загальною площею 91,1924 га (12,3613 га, 20,3701 га, 41,0106 га та 17,4504 га) за кадастровими номерами 6322081500:05:000:0907, 6322081500:05:000:0908, 6322081500:05:000:0909, 6322081500:05:000:0910, у тому числі рілля із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, не відповідають законодавству.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належної перевірки заяви ОСОБА_1 та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та її спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток земель сільськогосподарського призначення, нестворення нею фермерського господарства, а також факт укладення через незначний проміжок часу договору суборенди з ТОВ «Агросвіт Плюс».
Отже, ОСОБА_1 діяла з метою отримання земельних ділянок поза межами обов'язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс», що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державним бюджетом коштів від земельного аукціону, який є обов'язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» у відповідних редакціях, що є підставою для визнання оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Харківській області незаконними та їх скасування.
Правильним також є висновок апеляційного суду про визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди недійсними.
Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.
Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 203, частиною третьою статті 215 та статтею 228 ЦК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди недійсними.
Помилковими є доводи касаційної скарги про незазначення прокурором, яким чином, які саме та чиї інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, зачіпають (порушують) спірні договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства, оскільки вказані доводи спростовані змістом позовної заяви.
Прокурор, заявивши позов до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ТОВ «Агросвіт Плюс», у позовній заяві нездійсненням ГУ Держгеокадастру у Харківській області заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави обґрунтував порушення прав та інтересів держави і вказав у чому полягає порушення цих інтересів.
Сам факт неподання ГУ Держгеокадастру у Харківській області позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, з метою захисту інтересів держави, свідчить про те, що указаний орган щодо цього спору неналежно виконував свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства. Прокурор у спірних правовідносинах навів підстави для представництва інтересів держави у суді.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ліпчанського Володимира Віталійовича залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов