18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 160/5853/19
адміністративне провадження № К/9901/2350/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНІЕЛЬ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя: Ільков В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНІЕЛЬ» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНІЕЛЬ» (далі - ТОВ «САНІЕЛЬ», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:
- від 27.03.2019 №UA100110/2019/000056/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 27.03.2019 №UA100110/2019/00504;
- від 28.05.2019 №UA100110/2019/000075/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 28.05.2019 №UA100110/2019/00702;
- від 27.03.2019 №UA100110/2019/000055/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 27.03.2019 №UA100110/2019/00503;
- від 29.05.2019 №UA100110/2019/000077/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 29.05.2019 №UA100110/2019/00707.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, скаржник наголошує на тому, що ціна товару чітко визначена контрактом з продавцем і у відповідача не було ніяких підстав ставити її під сумнів, відмовляти в прийнятті митної декларації, та визначати митну вартість за резервним методом. Всі необхідні документи, в тому числі щодо транспортування товару, для підтвердження митної вартості були надані під час митного оформлення товару, однак безпідставно не враховані відповідачем. З огляду на викладене позивач вважає, що прийняті контролюючим органом рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та таким, що підлягають скасуванню.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2019 року між Позивачем (далі - покупець) та іноземною компанією ISIK CAMASIRLARI TEKSTIL INSAAT GIDA TARIM. VE HAY. SAN.VE TIC. LTD. STI. (далі - продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TUR/SAN/02-UA19 (далі - Контракт №TUR/SAN/02-UA19).
За умовами даного Контракту продавець продає, а покупець купує трикотажні вироби та інші текстильні товари (далі - товар) в такій кількості, по такій ціні та на таких умовах, що є зазначеними у виставлених продавцем інвойсах. У ціну товару включені витрати на маркування, пакування, страхування, навантаження та інші витрати.
Поставка товару буде здійснюватися на умовах CIF, CFR (Одеса, Чорноморськ, Київ), FOB (порт відвантаження) для морських перевезень чи СРТ (Одеса, Чорноморськ, Київ) для перевезень іншими видами транспорту або змішаних перевезень (Інкотермс 2010) (п.2.1 Контракту №TUR/SAN/02-UA19).
Поставка товару здійснюється до 31 грудня 2019 року (п.2.2 Контракту №TUR/SAN/02-UA19). Усі платежі по Контракту здійснюються в доларах США. Загальна сума контракту становить 350 000,00 доларів США (п.3.1 Контракту №TUR/SAN/02-UA19).
Оплата товару здійснюється шляхом здійснення платежів протягом 180 календарних днів, починаючи з дати митного оформлення поставленої партії Товару, відповідно до виставлених продавцем інвойсами. Право власності на товар переходить до покупця після митного оформлення вантажу (п.3.2, 4.1 Контракту №TUR/SAN/02-UA19).
Поставка Товару супроводжується наступним набором документів, які надає Продавець: інвойс, пакувальні листи, транспортна накладна (коносамент) (п.4.2 Контракту №TUR/SAN/02-UA19).
Також, 28 лютого 2019 року між позивачем (далі - покупець) та іноземною компанією EZGI CAMASIRLARI VE TEKSTIL INSAAT SAN.VE TIC. LTD. STI. (далі -продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт №TUR/SAN/03-UA19 (далі - Контракт №TUR/SAN/03-UA19), з подібними умовами, за аналогічною групою товарів, на загальну суму 500 000,00 доларів США.
З метою декларування товару, отриманого за контрактами №TUR/SAN/02-UA19 та №TUR/SAN/03-UA19, позивачем до митного оформлення були подані електронні митні декларації від 20.03.2019 №UА100110/2019/168301, від 21.03.2019 №UА100110/2019/168392, від 28.05.2019 №UA100110/2019/173782 та від 28.05.2019 №UA100110/2019/173918.
Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником «митна вартість товару».
На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, позивач надав за означеними вище митними деклараціями: пакувальні листи; рахунки-фактури (інвойси); коносаменти; автотранспортні накладні; документи, що підтверджують вартість перевезення товару; декларації (сертифікати) про проходження товару; книжки МДП; акти про проведення огляду (перегляду товарів), транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; зовнішньоекономічні договори; договори про надання послуг митного брокера; акти фізичного огляду; акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним в документах, необхідних для здійснення їх митного контролю; митні декларації, а також інші документи на підтвердження дійсної вартості товару.
За результатами перевірки означених митних декларацій та додатково поданих позивачем документів відповідачем були прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 27.03.2019 №UA100110/2019/000056/2, від 28.05.2019 №UA100110/2019/000075/2, від 27.03.2019 №UA100110/2019/000055/2, від 29.05.2019 №UA100110/2019/000077/2 за резервним методом та оформлено відповідні картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу щодо коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, шо спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.
Проте, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів передчасними, з огляду на таке.
За приписами статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком).
Відповідно до частин першої-другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим декларанту було запропоновано надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.
За наслідками аналізу документів, додатково наданих декларантом, посадовими особами митниці було встановлено, що такі документи містять в собі суперечливі дані щодо складових митної вартості товару. Зокрема, згідно п. 2.1 контракту від 28.02.2019 року та інвойсів від 07.03.2019 року поставка товару здійснювалась на умовах CFR-KYIV (Інкотермс 2010), однак відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної палати (ІНКОТЕРМС) умови поставки CFR застосовуються лише при перевезенні товарів морським або внутрішнім водним транспортом, що в даному випадку дотримано не було. Крім того, надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товару, а саме: відповідно до п. 1 поданого до митного оформлення контракту від 28.02.2019 року у вартість товару включені витрати на маркування, пакування, доставку та інші витрати до кордону України, але у поданих до митного оформлення інвойсах та інших документах такі числові складові не зазначені, отже, неможливим є виділення числових складових самого товару. В митній декларації країни відправлення від 08.05.2019 року №19343100ЕХ112971 не вказано номер комерційного інвойсу, відповідно до якого здійснюється зовнішньоекономічна операція з оцінюваних товарів. В умовах поставки (графа 20) не вказано конкретної географічної назви місця доставки (впливає на складові митної вартості товару). Заповнення графи 20 декларації країни відправлення може містити можливі ознаки підробки (розмір, нахил, жирність шрифту, яким заповнені всі інші графи відрізняються від гр. 20.
Аналізуючи наведені обставини суди попередніх інстанцій погодились із висновками митного органу про те, що документи, подані позивачем до митного оформлення для умов визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом із тим, суди погодилися із доводами позивача з приводу того, що оскільки зовнішньоекономічними контрактами було визначено, що у ціну товару включені витрати на маркування, пакування, страхування, навантаження та інші витрати, вказані витрати були виставлені продавцем у рахунках та інших комерційних документах у складі вартості товарів та обґрунтовано не були окремо продубльованими. Таким чином, суд спростував доводи митного органу про те, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Доводи ж позивача щодо решти аргументів митного органу судами фактично не оцінювались та не аналізувались, мотиви судів в цій частині зводяться до цитування правової позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Так, зокрема, судами не надано оцінки доводам позивача про те, що умови Контрактів №TUR/SAN/02-UA19 та №TUR/SAN/03-UA19 не містять імперативної вказівки на певний спосіб поставки товарів та передбачають можливість здійснення транспортування товару, іншими видами транспорту та не встановлено заборони використання змішаного способу транспортування.
Також, позивач в усіх судових інстанціях звертав увагу на те, що сама по собі відсутність номеру комерційного інвойсу у митній декларації від 08.05.2019 року №19343100ЕХ112971 не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів. При цьому, позивач зауважував, що незважаючи на відсутність номеру інвойсу, у наданих митному органу документах була вказівка на дату інвойсу, згідно якого відправлено товар Турецькою стороною, вказаний номер контейнеру, кількість мішків та загальна вартість товару в іноземній валюті.
З приводу посилань митного органу на відсутність конкретної географічної назви місця доставки в деклараціях відправлення позивач вказував на те, що такі не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до Порядку використання примірників митної декларації ТС Туреччини, який оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства Митниці і торгівлі Турецької Республіки, в графі « 17» декларації відправлення зазначена назва держави «Україна», в яку відправляється експортні товари.
Також, судами не встановлено, які саме ознаки підробки мали місце у деклараціях країни відправлення. Сам же позивач заперечує наявність будь-яких ознак підробки (розмір, нахил та жирність шрифту) в таких документах. При цьому, додаткового наголошує, що він не є особою, що заповнювала митну декларацію країни відправлення, а також не є особою, відповідальною за їх складання.
Верховний Суд, враховуючи доводи позивача з цього приводу, які заявлені в касаційній скарзі, не може залишити це поза увагою.
В контексті викладеного, Суд також зауважує, що рішення суду у жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях. Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, у свою чергу, може призвести до неправильного вирішення спору.
Крім того, суди попередніх інстанцій окрім звичайної констатації факту про визначення відповідачем скоригованої вартості товару, не досліджували та не надавали належної правової оцінки на предмет обґрунтованості числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, якісних характеристик такого товару, які використані митницею при застосуванні резервного методу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Вказаний принцип відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, який у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує на те, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Однак, в даному випадку, Суд констатує, що ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з'ясування обставин у справі, не надано оцінки відповідності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості, скоригованої митним органом.
Так само суди попередніх інстанцій не досліджували оскаржувані рішення про коригування митної вартості на предмет неможливості застосування попередніх методів 2а, 2б, 2в, 2г.
З огляду на наведене Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, і доводів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, - що унеможливило встановлення фактичних обставин та, як наслідок, правильне вирішення справи.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Попри це, як уже було встановлено вище, обставини справи досліджені судами не в повному обсязі, тому, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно з'ясувати та надати належну правову оцінку кожному доказу окремо у та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з повним відображенням аналізу і оцінки в мотивувальній частині рішення.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНІЕЛЬ» задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська