про відмову у відкритті касаційного провадження
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 200/5793/20-а
провадження № К/9901/34219/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 200/5793/20-а за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:
- визнати протиправним неврахування періодів праці до загального страхового стажу відповідно до наданих довідок, записів у трудовій книжці та описаних у рішенні № 22 від 26.02.2020 про відмову в зарахуванні довідок;
- скасувати рішення № 22 від 26.02.2020 про відмову в зарахуванні довідок;
- зобов'язати відповідача врахувати для обчислення загального страхового стажу довідки: № 419 від 15.09.2014; № 132 від 12.02.2000; № 20 від 22.01.2020; № 21 від 22.01.2020; № 22 від 22.01.2020; № 244/01-22 від 26.03.2020; № 245/01-22 від 26.03.2020 та запису у трудовій книжці;
- зобов'язати відповідача врахувати для обчислення пенсії загальний страховий стаж 28 років 9місяців 9 днів позивачу, у тому числі: робота в колгоспі: 0 років 10 місяців 28 днів (01.07.1972 - 04.05.1973); служба в Радянській Армії: 2 роки 0 місяців 5 днів (05.05.1973 - 10.05.1975); робота в колгоспі: 0 років 5 місяців 20 днів (10.07.1975 року - 02.01.1976); навчання у вищому НЗ: 4 роки 5 місяців 0 днів (01.09.1976 - 31.01.1981); робота в колгоспі: 2 роки 5 місяців 17 днів (01.03.1981 - 17.08.1983); робота в колгоспі: 2 роки 0 місяців 13 днів (16.08.1983 - 29.08.1985); робота в колгоспі: 0 років 8 місяців 26 днів (07.09.1985 по 02.06.1986); секретар парткому у колгоспі: 4 роки 6 місяців 30 днів (03.06.1986 по 02.01.1991); робота у колгоспі: 1 рік 10 місяців 28 днів (03.01.1991 по 01.12.1992); робота у колгоспі: 6 років 11 місяців 29 днів (02.01.1993 по 31.12.1999); робота у МЧП: 0 років 4 місяці 8 днів (04.01.2000 по 12.05.2000); отримання виплати по безробіттю: 0 років 11 місяців 18 днів (01.11.2000 по 20.10.2001); отримання виплати по безробіттю: 0 років 5 місяців 28 днів (29.11.2001 по 27.05.2002) відповідно до записів у трудовій книжці та наданих довідок та зобов'язати зробити відповідний перерахунок страхового стажу та пенсії з дня першого звернення - з 09.01.2020.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 21.08.2020 задовольнив частково позов.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.02.2020 № 29 про відмову в зарахуванні довідок.
Одночасно суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.02.2020 № 25305 з урахуванням висновків суду.
06.11.2020 від представника позивача на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду в цій справі, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання судового рішення від 21.09.2020;
- постановити окрему ухвалу у відповідності до ст. 249 КАС України;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 21.09.2020.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 06.11.2020, яку Перший апеляційний адміністративний суд поставною від 08.12.2020 залишив без змін, повернув ОСОБА_1 подану ним заяву.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й передати справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020), згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 807/220/18 (провадження № К/9901/6667/19) сформульований правовий висновок такого змісту:
«Виконавче провадження з виконання рішення суду в даній адміністративній справі не відкривалось.
На добровільне виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року по справі № 807/220/18 за позовом Релігійної Греко-католицької громади «Пресвятої Трійці» с. Коритняни Ужгородського району до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, 23 серпня 2018 року Закарпатською обласною державною адміністрацією позивачу був надісланий лист від 14 серпня 2018 року № 4132/06-16, в якому зазначено, що відповідач не вбачає наявності законних підстав для прийняття рішення про повернення або передачу у власність культової будівлі церкви села Коритняни Ужгородського району, яка знаходиться по вул. Дружби, № б / н , загальною площею 236, 2 кв. м разом із всім приналежним до неї культовим майном.
Вважаючи ці дії відповідача протиправними позивач в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) звернувся до суду із заявою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у даній справі в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір» пільг останній не надав.
З системного аналізу викладених положень, вбачається, що до поданої позивачем заяви має бути долучено документ про сплату судового збору.
Утім позивачем вказаних документ на порушення пункту 9 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) долучений не був.
Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.».
У справі, в якій заявник подав цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції, встановивши, що «в поданій позивачем заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду не зазначено інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження», зазначив про те, що «суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність такої заяви вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України та повернення її заявнику.». Також колегія суддів зауважила, що «звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.».
Отже, суд касаційної інстанції зауважує, що Верховний Суд уже викладав в своїх постановах від 21.03.2019 в справі № 805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі № 807/220/18 висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 200/5793/20-а, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до такого висновку.
Верховний Суд від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із використанням спеціального та виняткового механізму, закріпленого частиною четвертою статті 346 КАС України, не відступав й колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від цього висновку.
З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
Керуючись положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 200/5793/20-а.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб