про відмову у відкритті касаційного провадження
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 580/3970/20
провадження № К/9901/33968/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 580/3970/20 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
18.09.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії позивачу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії, як не працюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача усунути порушення права позивача на доплату пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виготовити відповідне розпорядження відповідно до постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.10.2011 у справ № 2-а-6666/11.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2020, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2020 залишив без змін, відмовив у відкритті провадження у справі.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а (провадження № К/9901/5305/19) сформульований правовий висновок такого змісту:
«За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 134/78/17, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.».
У справі, в якій заявник подав цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції, встановивши, що «підставою для звернення позивача до суду є незгода позивача з діями відповідача, вчиненими на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.10.2011 року у справі № 2-а-6666/11.», дійшов висновку про те, що «неможна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».» Також колегія суддів зауважила, що «вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.».
Отже, суд касаційної інстанції зауважує, що Верховний Суд уже викладав в своїх постановах від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 580/3970/20, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до такого висновку.
Верховний Суд від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із використанням спеціального та виняткового механізму, закріпленого частиною четвертою статті 346 КАС України, не відступав й колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від цього висновку.
З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
Керуючись положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 580/3970/20.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб