Іменем України
17 грудня 2020 року
Київ
справа №826/22277/15
адміністративне провадження №К/9901/27006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/22277/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015:
- №0002942203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 212 716,25 грн, в тому числі за основним платежем - 970 173,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 543,25 грн;
- №0002932203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 241 357,50 грн, в тому числі за основним платежем - 993 086,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 271,50 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «СК «Вардат Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з контрагентами є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 166/1-26-50-22-03-37119490 від 25.03.2015, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теміс Трейд» по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс» за період 2012-2014 роки, щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податків, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2012-2014 роки на загальну суму 970 173,00 грн та податку на додану вартість за грудень 2012 року - січень 2014 року на загальну суму 993 086,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс» з придбання товару не спричинили настання реальних правових наслідків, що виключає право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями. Вказані в акті перевірки порушення мотивовані наданням позивачем товарно-транспортних накладних, відсутністю у постачальників виробничих фондів для здійснення господарської діяльності, порушенням ними вимог законодавства під час провадження господарської діяльності, встановлено розбіжності із задекларованого позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс». Зазначене встановлено контролюючим органом на підставі даних АІС "Податковий блок" та актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сетмаркет».
На підставі акту перевірки та вказаних висновків, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс» в межах договорів поставки.
В підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем було надано копії документів, зокрема, господарські договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-передачі плат, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, замовлення на виготовлення продукції із давальницької сировини щодо руху давальницької сировини та отримання виробів на замовлення позивачем за давальницькою схемою.
Судами також встановлено, що згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к засновника, директора ТОВ «Мікас Плюс» - гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , як пособник, взяла участь у придбанні ТОВ «Мікас Плюс», не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, та не мала наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах підприємства.
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх порушення та порушення норм процесуального права, що полягає у неврахуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що висновки судів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суди помилково дійшли висновку про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки, зокрема щодо керівника та засновника ТОВ «Мікас Плюс» наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к. Також контролюючий орган вказує на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, наявність розбіжностей по декларуванню ПДВ позивачем та його контрагентами.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути самостійною підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
21. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс». Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Ск «Вардат Сервіс» судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами.
Інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДФС чи надана іншими контролюючими органами, зокрема і за результатами не можливості проведення зустрічних звірок, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговує на увагу, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судом) також не було доведено та надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявне у контрагентів матеріально - технічне забезпечення було недостатнім для проведення господарської діяльності обумовленої укладеними договорами, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Посилання контролюючого органу щодо не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, зокрема щодо транспортування товару від ТОВ «Сетмаркет», суди також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки за умовами договору поставка товару здійснювалася за рахунок постачальника на склад позивача.
22. Проте колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Мікас Плюс», відносно керівника та засновника якого наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що вказаний вирок відносно керівника та засновника директора ТОВ «Мікас Плюс» - гр. ОСОБА_1 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судами до уваги.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок безпідставним з огляду на те, що вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину посадової особи (засновника та керівника) контрагента позивача - гр. ОСОБА_1 , дії якої не були спрямовані на здійснення діяльності, зафіксованої у статутних документах ТОВ «Мікас Плюс» та на реальне настання правових наслідків такої діяльності, а була спрямована лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб та отримання грошової винагороди. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких Товариством сформовано витрати та податковий кредит, здійснено у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та за участю саме директора ТОВ «Мікас Плюс» ОСОБА_1 , а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт реального здійснення господарської операції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 № 0002942203 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 489 547,19 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 122 386,80 грн та податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 № 0002932203 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 421 860,01 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 105 465,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до неправильного вирішення справи та скасування податкових повідомлень - рішень в частинах (по господарським правовідносинам з ТОВ «Мікас Плюс»), які були прийняті контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року підлягає частковому задоволенню.
24. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
25. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/22277/15 щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 № 0002942203 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 489 547,19 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 122 386,80 грн, податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 №0002932203 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 421 860,01 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 105 465,00 грн - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» в зазначеній частині.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/22277/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду