Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/2772/16
адміністративне провадження № К/9901/8718/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016р. (судді - Зеленський В.В., П'янова Я.В., Чалий І.С.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу,
У травні 2016 року ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
визнати нечинною та скасувати постанову №20-01-4400/0469-0027 від 10.05.2016р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного Управління Держпраці у Харківській області на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» в сумі 1378 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2016р. відповідачем на підставі направлення ГУ Держпраці у Харківській області №01.01.-94/02.04/709 проведена позапланова перевірка щодо додержання вимог законодавства з питань праці у філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз». (том І а.с. 71)
За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.04.2016р. №20-01-4400/0469. (том І а.с. 57)
Під час перевірки встановлено, що протягом 2014 - 2015 років працівникам філії «УМГ «Харківтрансгаз» у кількості 300 осіб при звільненні у зв'язку з скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, виплачено вихідну допомогу в залежності від загального стажу роботи в газовій промисловості (пункт 2.3 колективного договору). При цьому при звільненні на пенсію, у випадку коли трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників менше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівникам підприємства виплачено додаткову одноразову грошову виплату (пункт 5.6 колективного договору).
Однак пунктами 2.3 та 5.6 колективного договору визначено, що розрахунок вихідної допомоги та одноразової грошової виплати проводиться з розрахунку середньої заробітної плати, яка здійснюється з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю здійснення виплат. Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, визначаються відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
Перевіркою встановлено, що під час реалізації вказаних виплат відповідачем не використовується пункт 2 Розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100. Таким чином, мають місце факти, що працівникам не донараховані належні грошові кошти.
Враховуючи встановлені обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що розрахунок вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників та одноразової грошової виплати при звільненні працівників на пенсію, та у випадку, коли трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників менше між за півтора року до досягнення пенсійного віку, проводиться з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
15.04.2016р. відповідачем винесено припис №20-01-4400/0469-0604, яким позивача зобов'язано у строк до 15.05.2016р. привести у відповідність до вимог пункту 2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України №100 питання розрахунку вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників та одноразової грошової виплати при звільненні працівників на пенсію, та у випадку коли трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників менше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку. (том І а.с. 75 - 76)
15.04.2016р. позивач звернувся до відповідача із письмовими запереченнями щодо Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4400/0469-0027. (том І а.с. 72 - 74)
На підставі Акту перевірки №20-01-4400/0469 від 15.04.2016р., яким встановлено порушення законодавства про працю, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 10.05.2016р. №20-01-4400/0469-0027 в сумі 1378 грн. (том І а.с. 53 - 56)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що винесена за результатами перевірки щодо додержання вимог законодавства з питань праці постанова про накладення штрафу є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки спірні вихідні допомоги, які, за висновком відповідача, обчисленні в порушення Порядку від 08.02.1995р. №100, не встановлені чинним законодавством України, не є обов'язковими виплатами, не відносяться до фонду оплати праці, а передбачені виключно трудовим договором, відносяться до додаткових, понад встановлені чинним законодавством, гарантії, з самостійним визначенням механізму обчислення, її розмір може бути меншим або більшим за показник середньої заробітної плати працівника і залежить тільки від фінансових можливостей підприємства та спільного рішення адміністрації і трудового колективу включити відповідну гарантію в колективний договір.
Крім того, викликає сумніви щодо достовірності даних, визначених за результатами перевірки, оскільки в спірній постанові про накладення штрафу відповідачем вказано 300 працівників, проте по факту протягом 2014 - 2015 років згідно пунктів 2.3 та 5.6 колективного договору зазначені виплати проведені 249 працівникам.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016р., в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виплата позивачем одноразової грошової виплати при звільненні працівників на пенсію, та у випадку, коли трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників менше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку відбувалась із розрахунку середньої заробітної плати, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю здійснення виплат. Однак період 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю здійснення виплат, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 виключно для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки.
При цьому суди дійшли висновку, що у даному випадку середньомісячна заробітна плата повинна була обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Внаслідок встановленого перевіркою порушення не донараховані належні грошові кошти.
Щодо посилань позивача на те, що такі виплати є додатковими гарантіями і механізм обчислення цих виплат не регулюється положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, суди виходили з того, що при укладанні колективного договору є обов'язкова умова щодо його відповідності чинному законодавству України та заборона включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством.
Суди виходили з того, що пункти 2.3 та 5.6 Колективного договору позивача містять умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, в даному випадку для розрахунку середньомісячної заробітної плати застосуванню підлягають саме положення пункту 2 Розділу II постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги та доповнень до неї, окрім доводів, що дублюються з позовної заяви, позивач посилається на те, що висновки судів, що норми колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством є необґрунтованими, оскільки судами не перевірено жодного розрахунку вихідної допомоги при виході на пенсію або розрахунку одноразової грошової виплати, передбачених п. 2.3 та п. 5.6 колективного договору підприємства.
При цьому наголошує на тому, що якщо порівняти розрахунки додаткових виплат, здійснених підприємством на виконання п. 2.3 та п. 5.6 колективного договору, то сума вихідної допомоги чи одноразової грошової виплати з розрахунку за 12 останніх місяців роботи значно перевищує суму, яка була б виплачена з розрахунку на 2 останні місяці.
Посилається на те, що вказана сума вища тому, що до розрахунку середньої заробітної плати за 12 місяців включаються основна заробітна плата, доплати і надбавки, зокрема, за надурочну роботу, роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування, або виконання підвищених обсягів робіт, інтенсивність праці, виробничі премії, винагорода за вислугу років та інш., що отримував працівник напротязі 12 місяців. Якби при здійсненні виплат, передбачених п. 2.3 та п. 5.6 колективного договору був застосований розрахунок середньої заробітної плати за останні 2 місяці, то більшість вищевказаних надбавок і премій не була б врахована.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час винесення постанови про накладення штрафу) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 44 КЗпП України, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідно до статті 7 Закону «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема щодо встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
В ході розгляду справи судами встановлено, що колективним договором ПАТ «Укртрансгаз» працівникам, звільненим у зв?язку з ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, передбачено виплату за рахунок коштів Товариства вихідної допомоги та одноразової грошової виплати.
Оскаржуваною у цій справі постановою на позивача накладено штраф за порушення вимог трудового законодавства в частині обчислення середньої заробітної плати під час виплати передбаченої колективним договором вихідної допомоги та одноразової грошової виплати з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
Водночас за правилами пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Таким чином передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 Порядок застосовується виключно до тих виплат, які передбачені законодавством.
Оскільки колективним договором спірні виплати визначені як додаткові, не передбачені чинним законодавством виплати, які здійснюються одночасно з передбаченими (стаття 44 КЗпП) законодавством виплатами, а тому затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 Порядок обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру таких виплат застосуванню не підлягає.
За таких обставин, оскільки під час виплати працівникам вихідної допомоги та одноразової грошової виплати позивачем вимог трудового законодавства допущено не було, а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016р. скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» задовольнити.
Визнати нечинною та скасувати постанову №20-01-4400/0469-0027 від 10.05.2016р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного Управління Держпраці у Харківській області на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» в сумі 1378 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук