Справа № 640/19353/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
17 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Шурка О.І., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо не переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, а саме: за 2016, 2017, 2018 роки з моменту звернення за переведенням, а саме: з 31.01.2019.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після призначення йому пенсії по інвалідності продовжив працювати та набув 3 роки стажу в Російській Федерації, що підтверджується відповідними довідками.
Указаний стаж, як наголошено у позовній заяві, враховується під час переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до частин другою та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
При цьому, оскільки позивач звернувся за переведенням з одного виду пенсії на інший у 2019 році, середня заробітна плата для розрахунку пенсії має бути взята за 2016-2018 роки.
Разом з тим, вказаного відповідачем не враховано та безпідставно відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Позивач стверджує, що він отримував пенсію по інвалідності, та відповідно до статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком.
Позивач наголошує, що обрання виду пенсії за його бажанням прямо передбачене Закон №1058-IV, а тому відповідач безпідставно відмовив у переведенні на пенсію за віком.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 31.01.2019, в якій просив перевести його з одного виду на пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. В якості додатків до вказаної заяви зазначено копія трудової книжки та довідки про заробітну плату.
Листом від 14.06.2019 №129633/03 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про недоцільність переведення на пенсію за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у разі запитуваного переведення розмір пенсії буде зменшено та буде становити 7994,58 грн., у той час як наразі пенсія ОСОБА_1 становить 8425,47 грн., а з 01.03.2019 - 9844,06 грн.
Не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ в м. Києві у переведенні на пенсію за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суду першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж після призначення йому пенсії по інвалідності, необхідний для переведення на пенсію за віком, на умовах, визначених частиною другою статті 40 Закону №1058-IV.
Суд першої інстанції зазначив, що необхідною умовою для переведення особи на пенсію за віком із застосуванням, при визначенні її розміру, середньої заробітної плати, за три роки, що передують зверненню за призначенням (переведенням) є наявність у такої особи страхового стажу відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Таким чином, після призначення позивачу пенсії по інвалідності він мав набути не менше 24 місяців страхового стажу для того, щоб під час переведення на пенсію за віком урахувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, які передують зверненню за призначенням (переведенням) пенсії.
Водночас надані позивачем, докази наявності у нього необхідного страхового стражу, а саме довідки про отриману заробітну плату за 2014-2016 роки на території Російської Федерації суд першої інстанції відхилив, з посиланням на те, що такі довідки не можуть бути підтвердженням сплати страхових внесків.
При цьому, страховий стаж набутий за межами території України може зараховуватися лише під час призначення пенсії вперше, а не її перерахунку.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, як підставу для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком, відповідач зазначив, недоцільність такого переведення у зв'язку із тим, що це призведе до зменшення розміру пенсії позивача у порівнянні з тією, яку позивач уже отримує.
Отже, предметом спору в цій справі є правомірність відмови ГУ ПФУ в м. Києві у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі його заяви від 31.01.2019.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються правомірності врахування чи не врахування відповідачем страхового стажу за роботу на території Російської Федерації.
Як убачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в м. Києві мотивувало свою відмову у переведенні позивача на пенсію за віком виключно недоцільністю такого переведення.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат.
Так, згідно з частиною першою цієї статті особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
У пункті 2.1 Порядку 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з пунктом 2.8. Порядку 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати додаткові документи передбачені пунктом 2.8.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За змістом пункту 4.3. Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7. Порядку 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З аналізу зазначеного вбачається, що особа, яка має одночасно право на отримання різних видів пенсії, відповідно до Закону №1058-IV може обрати одну із них шляхом звернення до пенсійного органу з відповідною заявою.
Поряд з цим, положення вказаного закону також передбачають право особи звернутися із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, зокрема й з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
В свою чергу, нормами Порядку №22-1 установлено алгоритм дій пенсійного органу до якого надійшла відповідна заява особи про переведення з одного виду пенсії на інший.
Так, зокрема вказаним Порядком передбачено, що органи пенсійного фонду здійснюють розгляд питання про переведення не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів приймають відповідне рішення.
У пункті 4.7 Порядку №22-1, зазначено, що орган, що призначає пенсію не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Отже, норми вказаного Порядку вимагають від органу який розглядає заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, прийняття саме вмотивованого рішення - тобто ухваленого за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів із зазначенням причин відмови.
Водночас як убачається з матеріалів справи спірне рішення не обґрунтовано належним чином, оскільки містить лише посилання на недоцільність здійснення перерахунку пенсії.
Згідно зі стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в м. Києві не містить мотивів, які стали підставою для його прийняття та не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для його скасування та покладення на відповідача обов'язку розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року, справа №221/6775/16-а.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог і зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.01.2019.
Відповідно до статті 242 КАС України Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд першої інстанції під час розгляду цієї справи вказаного дотримався не в повній мірі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Ураховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2019 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та прийняти рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя О.І.Шурко
суддя О.М.Оксененко