Справа № 640/14492/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
17 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Шурка О.І., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідок №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданих Національних банком України, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням всіх складових заробітної плати (оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 06 жовтня 2010 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 на підставі довідок №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданих Національним банком України, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням всіх складових заробітної плати (оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат) зі збереженням проценту нарахування пенсії в розмірі 90%.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідачем протиправно не включено до заробітку, з якого обчислена її пенсія, всіх складових заробітної плати. У відповідь на заяву ОСОБА_1 відповідач повідомив, що у розрахунок її пенсії включені всі складові заробітної плати, зазначені у довідці Національного банку України №14-245/1895 від 05.10.2010 року, а саме: оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат. Вказане, на переконання позивача, не відповідає дійсності, у зв'язку із чим остання звернулася до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідки №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданої Національним банком України, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням таких складових заробітної плати, як надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премія та премія до державних професійних свят та ювілейних дат).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі довідки №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданої Національним банком України, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням таких складових заробітної плати, як надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премія, премія до державних професійних свят та ювілейних дат, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 05 квітня 2019 року, із збереженням 90% від сум заробітної плати, з урахуванням отриманих виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця, а не пенсії за віком, як зазначено у рішенні.
Крім того, стверджує, що вона звернулась до відповідача 06.10.2010 року із завою про перерахунок пенсії, до якої було додано довідки №17-245/1895 від 05.10.2010 року та наголошує, що відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Згідно довідки №17-245/1895 від 05.10.2010 року про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої Національним банком України, заробітна плата позивача станом на 30.09.2010 року становить 16 289,00 грн.
З довідки №17-245/1895 від 05.10.2010 року про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» вбачається, що у період з 01 вересня 2008 року до 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 виплачувались такі складові заробітної плати: надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії та премії до державних, професійних свят та ювілейних дат. На всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 13 320,00 грн.
06.10.2010 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про проведення перерахунку її пенсії.
12.11.2010 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 06 жовтня 2010 року, виходячи із 90% розміру заробітної плати, що у грошовому еквіваленті становило 11 988,00 грн.
05.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій зазначила, що розмір її пенсії розрахований лише із суми посадового окладу, надбавки за ранг та надбавки за вислугу років без урахування всіх виплат, у зв'язку з чим просила, зокрема, здійснити перерахунок її пенсії.
Листом №93157/02/Г-5346 від 03.05.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що остання отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка призначена у розмірі 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом. У вказаному листі також зазначено, що на підставі довідок Національного банку України від 05 жовтня 2010 року №№17-245/1895 при перерахунку пенсії позивачу включено всі складові заробітної плати (оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (40%), надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат).
Вважаючи, що надана відповідачем інформація не відповідає дійсності та останнім не включено в розрахунок пенсії всі складові заробітної плати, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій визначено статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З викладених правових норм вбачається, що отримувані суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Судом першої інстанції встановлено не включення до складових заробітної плати, які враховуються при обчисленні розміру пенсії позивача, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат, які зазначені у довідці Національного банку України №17-245/1895 від 05.10.2010 року та повинні були бути враховані при обчисленні пенсії, у зв'язку з чим суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням таких. Враховуючи вимоги апелянта, висновки суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно того, що позивач просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця, а не пенсії за віком, як зазначено у пункті 3 резолютивної частини рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт отримання позивачем пенсії державного службовця сторонами не заперечується. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Проаналізувавши нормативно-правове регулювання та висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, колегія суддів допускає, що судом допущено описку, яка підлягає виправленню в порядку статті 253 КАС України. Водночас, колегія суддів зазначає, що вказана обставина жодним чином не спростовує та не звужує право позивача на здійснення перерахунку та виплату раніше призначеної пенсії державного службовця, з урахуванням таких складових заробітної плати, як надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премія, премія до державних професійних свят та ювілейних дат, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, відповідно статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що не включення складових заробітної плати при перерахунку пенсії є протиправною дією суб'єкта владних повноважень - пенсійного органу, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 02 квітня 2019 року у справі №510/1286/16-а, в якій Верховний Суд зазначив, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, відповідно у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі і не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства. Такі дії визнаються протиправними та вчиняються з вини органа - суб'єкта владних повноважень.
Крім того, дане правопорушення може бути віднесене до триваючих, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної особи-пенсіонера, чим порушує її прав на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Щодо позбавлення права на пенсію, в тому числі і на її частину, то необхідно зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме:
(1) чи є втручання законним;
(2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»;
(3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано:
Справа «Суханов та Ільченко проти України» (заява № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року - зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52);
Справа «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 50); говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
Таким чином, позбавлення права на пенсію має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Отже, нарахування пенсії в неповному обсязі («неправильному» розмірі), що в свою чергу викликало недоотримання особою відповідних сум пенсій або отримання їх несвоєчасно являє собою втручання державного органу - територіального органу ПФУ в мирне володіння майном. Разом з тим, таке втручання являє собою позбавлення власності та не має підстав в національному законодавстві.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу «належного урядування»:
Справа «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) від 20 травня 2010 року - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (п. 74);
Справа «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року - принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Варто зауважити, що принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пнсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, що пенсій при призначені, є протиправно недорахована або несвоєчасно перерахована. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування». Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). (п. 70, 71).
Варто зауважити, що принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів. Вочевидь, що таке сталося з неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов'язків і тому зоною відповідальності саме держави є те, що сума пенсії при призначені, є протиправно недорахована або несвоєчасно перерахована. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи ПФУ, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді невиплати всієї суми недоотриманої пенсії, призначеної у неправильному розмірі або перераховану несвоєчасно, в тому числі застосовуючи обмежений строк звернення за захистом своїх порушених прав, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 р. у справі № 815/460/18 зазначив, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що порушене право позивача на перерахунок пенсії у встановленому законом розмірі підлягає відновленню з моменту його порушення, тобто з 06.11.2010 року.
За такого правового регулювання та обставин справи, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідок №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданих Національних банком України, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням всіх складових заробітної плати (оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 06 жовтня 2010 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 на підставі довідок №17-245/1895 від 05 жовтня 2010 року про складові заробітної плати, виданих Національним банком України, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням всіх складових заробітної плати (оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за почесне звання «заслужений», надбавки за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних професійних свят та ювілейних дат) зі збереженням проценту нарахування пенсії в розмірі 90%, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя О.І.Шурко
суддя О.М.Оксененко