17 грудня 2020 року справа №320/4263/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Київській області, що полягає у незабезпеченні внесення запису до реєстру платників єдиного податку відомостей ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно;
- зобов'язати ГУ ДПС у Київській області здійснити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/4263/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, витребувано докази у справі від сторін, призначено підготовче судове засідання на 09.07.2020. Залучено до участі у справі як співвідповідача ДПС України (далі - відповідач-2, ДПС України).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 витребувано докази у справі від ГУ ДПС у Київській області, від Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради. Відкладено підготовче судове засідання на 23.07.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03.09.2018 нею було подано до державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області заяву для реєстрації її як фізичної особи-підприємцем. Одночасно до реєстраційної справи нею було додано заяву про обрання спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку третьої групи за ставкою 5% від доходу фізичної особи-підприємця.
Позивач стверджує, що заява про застосування спрощеної системи оподаткування була передана державним реєстратором того ж самого дня до контролюючого органу. З огляду на це ОСОБА_1 уважала себе належним чином зареєстрованим платником податку. Так, позивач вела господарську діяльність та подавала податкові декларації з єдиного податку, як це вимагає законодавство для платника єдиного податку на третій групі.
Водночас на початку 2020 року співробітники ЦОП Обухівського управління ГУ ДПС у Київській області в усній формі повідомили позивача про відсутність в реєстрі єдиного податку будь-яких записів щодо неї. У зв'язку з цим, 10.02.2020 остання направила скаргу вих. №1/20 до ГУ ДПС у Київській області з проханням вжити усіх необхідних заходів щодо захисту її прав шляхом здійснення належної реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 03.09.2018 включно.
У відповідь листом ГУ ДПС у Київській області від 10.03.2020 №9384/10-36-33-01 повідомлено, що Обухівським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 03.09.2018 отримано електронні відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , але при опрацюванні даних відомостей були відсутні відскановані копії документів, а саме заява про застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, підстави для реєстрації позивача платником єдиного податку відсутні.
Відповідач-1 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що взяття на облік фізичної особи-підприємця здійснюється контролюючим органом після її держаної реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. До центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику одночасно із відомостями Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця технічним адміністратором Єдиного державного реєстру забезпечується передача копії заяви про обрання спрощеної системи оподаткування в електронній формі, якщо така заява була подана як додаток до заяви про державну реєстрацію.
Відповідач-1 вказує, що 03.09.2018 Обухівським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано електронні відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 без копії заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідач-2, заперечуючи проти позову, також зазначив про ненадходження до контролюючого органу копії заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування.
При цьому, відповідач-2 наголошує, що позивачем своєчасно не було вжито заходів для перевірки інформації щодо її реєстрації як платника єдиного податку. Так, позивач мала безоплатне право на отримання витягу із реєстру платника єдиного податку або могла перевірити таку інформацію на офіційному сайті ДФС.
Незнання позивачем про порушення своїх прав, на думку відповідача-2, через байдужість або небажання дізнатися не є підставою для визнання дій органів ДПС протиправними.
У судове засідання, призначене на 22.09.2020, сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання позивача від 22.09.2020 про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з приписами частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 17.01.2006 (а.с. 41-42).
03 вересня 2018 року позивач звернулася до державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області Заболотної Л.А. з метою реєстрації її як фізичної особи-підприємця та взяття на облік як платника податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування з таким пакетом документів: реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, копією довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, заявою щодо обрання спрощеної системи оподаткування, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом документів, які надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстрації дії «Державна реєстрація фізичної особи-підприємця» (а.с. 26).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.09.2018 запис про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 внесено 03.09.20018, номер запису: 28840000000009679 (а.с. 5).
Судом встановлено, що 03.09.2018 ФОП ОСОБА_1 була взята на облік у ГУ ДПС у Київській області, Обухівське управління, Обухівська ДПІ (м. Обухів), номер взяття на облік 103718207479.
Як зазначила позивач, вона вважала себе належним чином зареєстрованим платником єдиного податку з 03.09.2018 включно.
Так, позивачем до контролюючого органу було подано: податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2018 року від 12.11.2018; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018 рік від 24.01.2019; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2019 року від 25.04.2019; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2019 року від 05.07.2019; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2019 року від 11.10.2019; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік від 29.01.2020 (а.с. 64-73, 16-17).
Також 04.12.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було зареєстровано Книгу обліку доходів ФОП ОСОБА_1 (а.с. 20-21).
Водночас на початку 2020 року співробітники ЦОП Обухівського управління ГУ ДПС у Київській області в усній формі повідомили її про відсутність в реєстрі єдиного податку будь-яких записів щодо неї.
Після отримання вищезазначеної інформації позивач звернулася до ГУ ДПС у Київській області зі скаргою від 10.02.2020 вих. №1/20, в якій повідомила, що 03.09.2018 нею було подано державному реєстратору заяву щодо обрання нею спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, як додаток до реєстраційної картки, що одночасно подавалася при проведенні державної реєстрації її як ФОП. На початку 2020 року вона дізналася, що з 03.09.2018 замість спрощеної системи вимушено перебуває на загальній системі оподаткування, з вини тих посадових осіб контролюючого органу, які з невідомих їй причин не внесли щодо неї відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. У зв'язку з цим, позивач просила в терміновому порядку вжити необхідних заходів щодо захисту її прав шляхом здійснення належної реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 03.09.2018 включно (а.с. 22).
У відповідь ГУ ДПС у Київській області листом від 10.03.2020 №9384/ФОП/10-36-33-01 зазначило, що 03.09.2018 Обухівським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано електронні відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 та при опрацюванні даних відомостей були відсутні скановані копії документів, а саме заява про застосування спрощеної системи оподаткування. З огляду на відсутність заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, підстави для реєстрації платником єдиного податку відсутні.
Запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку вищевказаним суб'єктом господарювання не подавався.
Крім того, повідомлено, що загальнодоступна частина електронного кабінету платника надає можливість фізичної особі-підприємцю переглянути інформацію про себе, в тому числі щодо реєстрації платником єдиного податку в реєстрі платників єдиного податку (а.с. 23-24).
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1, що полягає у незабезпеченні внесення запису до реєстру платників єдиного податку відомостей ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №755-IV відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону №755-IV інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.
Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем:
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії;
Пенсійного фонду України - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно абзацу шостого частини другої статті 13 Закону №755-IV до центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одночасно з відомостями Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі та державну реєстрацію фізичної особи - підприємця технічним адміністратором Єдиного державного реєстру забезпечується передача копії заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційної заяви про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій в електронній формі, якщо такі заяви були подані як додаток до заяви про державну реєстрацію.
Частиною першою статті 18 Закону №755-IV визначений перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації фізичної особи підприємцем, а саме: 1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем; 2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, - за бажанням заявника; 3) нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності; 4) договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства - у разі державної реєстрації фізичної особи, яка самостійно або з членами сім'ї створює сімейне фермерське господарство відповідно до Закону України «Про фермерське господарство».
Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 №759/5/371 затверджено Порядок інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції від 25.03.2016 за №446/28576 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 7 Порядку технічний адміністратор Реєстру забезпечує передачу до реєстрів Державної фіскальної служби України відомостей про проведені реєстраційні дії відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - реєстраційні дії), документів в електронній формі у робочий час одночасно з проведенням відповідної реєстраційної дії у Реєстрі, формуванням запиту суб'єктом державної реєстрації.
Державна фіскальна служба України забезпечує доступ своїх територіальних органів до відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі, отриманих з Реєстру (пункт 8 Порядку).
Пунктом 9 Порядку передбачено, що підтвердження щодо отримання відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі з Реєстру формується Державною фіскальною службою України автоматично програмними засобами ведення реєстрів Державної фіскальної служби України та передається до Реєстру одночасно із завантаженням таких відомостей, документів до реєстрів Державної фіскальної служби України.
Згідно з пунктами 11-13 Порядку державна фіскальна служба України здійснює контроль відомостей, що надійшли з Реєстру, щодо коректності використання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), повноти заповнення полів реєстраційних карток.
Якщо відомості, що надійшли з Реєстру, при проведенні контролю визнані помилковими (неповними), Державна фіскальна служба України направляє до Реєстру повідомлення про неприйняття відповідних відомостей із зазначенням причини їх неприйняття.
Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вживає заходів для усунення недоліків, що призвели до неприйняття Державною фіскальною службою України відомостей з Реєстру, після чого виправлені відомості передаються до Державної фіскальної служби України відповідно до цього Порядку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначено статтею 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно з підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 ПК України зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Пунктом 299.1 статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5 статті 299 ПК України).
Згідно з пунктом 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Судом досліджено копію реєстраційної справи ФОП ОСОБА_1 , яка надана Відділом державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на виконання ухвали суду від 09.07.2020 та встановлено, що разом з заявою про державну реєстрацію фізичної особи підприємця форми 10 позивачем було подано до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області Заболотної Л.А. також заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с. 98-104).
У зазначеній заяві позивач просила зареєструвати її платником єдиного податку третьої групи.
Відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області листом від 22.05.2020 вих. №54 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 19.05.2020 проінформував, що 03.09.2018 дані про ФОП ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань (у тому числі заява про застосування спрощеної системи оподаткування) передані державним органом відповідно до Закону (а.с. 46).
Вказане спростовує твердження відповідачів, що від державного реєстратора Відділом державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області не надійшло електронної копії заяви ФОП ОСОБА_1 про обрання спрощеної системи оподаткування разом з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-1, що полягає у незабезпеченні внесення запису до реєстру платників єдиного податку відомостей ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку, суд вказує таке.
Відповідно до пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з статтею 19-2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (далі - Положення про ДПС), Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Підпунктом 9 пункту 4 Положення про ДПС передбачено, що відповідно до покладених на неї завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Отже, внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень ДПС України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з Рекомендацією №R(80)2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас згідно із пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З огляду на те, що, позивач виконав всі умови для обрання спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку, ураховуючи, що у цьому випадку суд не вважає повноваження відповідача-2 дискреційними, оскільки останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, суд вважає за необхідне зобов'язати його здійснити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2020 та 16.06.2020 між адвокатом ОСОБА_2 (далі - Клієнт) і ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено договори про надання правової допомоги для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання виконавцем клієнту правової допомоги по взаємовідносинах із податковими органами, державними установами, судами, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до пункту 4 вказаних договорів вартість роботи виконавця та порядок її оплати виконавцем з клієнтом визначаються шляхом переговорів, про що складають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною таких угод (а.с. 148, 151).
05 травня 2020 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до угоди про надання правової допомоги від 29.04.2020, згідно з якою вартість робіт клієнта за цією додатковою угодою становить 500,00 грн. за годину та складає 3000,00 грн., що складається з наступного: вивчення і правовий аналіз законодавчої бази та судової практики з питань порушень податковою службою прав платників під час обрання ним спрощеної системи оподаткування, з подальшою реєстрацію - 2 год.; збір доказової бази (отримання та вивчення копій документів, направлення адвокатського запиту державному реєстратору, формування листів запитів до податкової служби), необхідної для підготовки та подачі документів до адміністративного суду - 2 год.; підготовка проекту позовної заяви та формування пакету документів, для подальшої їх подачі до адміністративного суду. Клієнт зобов'язується сплатити вартість вказаних послуг протягом п'яти днів з моменту отримання від виконавця рахунку - фактури (а.с. 147).
На підтвердження сплати заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., позивачем додано рахунок від 05.05.2020 №00016, акт здачі-приймання результатів виконаних робіт від 04.06.2020 та квитанцію від 07.05.2020 №26507771 (а.с. 149, 150, 155).
16 червня 2020 року адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до про надання правової допомоги від 16.06.2020, згідно з якою вартість робіт клієнта за цією додатковою угодою становить 2000,00 грн. за представництва інтересів клієнта у адміністративному суді під час судового засідання за одне судове засідання (включаючи витрачений час на підготовку до судового засідання, участь в судовому засіданні, надання всіх необхідних додаткових пояснень). На вартість послуг адвоката у кожному судовому засіданні не впливає тривалість засідання та перелік необхідних для подання документів. Загальна вартість робіт за цією додатковою угодою залежить від кількості призначених засідань в рамках справи №320/4263/20. Клієнт зобов'язується сплатити вартість вказаних послуг протягом п'яти днів з моменту отримання від виконавця рахунку - фактури (.а.с. 152).
На підтвердження сплати заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., позивачем додано рахунок від 21.07.2020 №00019, акт здачі-приймання результатів виконаних робіт від 23.07.2020 та квитанцію від 23.07.2020 №0.0.1779446704.1 (а.с. 153, 154, 155).
Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Доводи відповідачів в обґрунтування заперечень проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу мотивовані неспівмірністю фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи.
Також відповідачі вказують на відсутність документів щодо перерахування позивачем коштів за надані адвокатом послуги, зважаючи на те, що такі повинні бути сплачені протягом п'яти днів з моменту отримання від виконавця рахунку-фактури.
Дослідивши вищевказані документи та доводи відповідачів щодо розміру заявлених до відшкодування позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що такий розмір в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
При цьому, суд відхиляє доводи відповідачів про ненадання доказів сплати позивачем послуг адвоката, оскільки в матеріалах справи наявні відповідні банківські квитанції, які підтверджують перерахування позивачем коштів адвокату Столяренко Т.П. протягом п'яти днів з моменту отримання позивачем рахунків.
За таких обставин на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області, оскільки саме протиправна бездіяльність останнього призвела до виникнення спірних правовідносин.
Вказане повністю узгоджується із положеннями частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Крім того, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07.05.2020 №26507660 (а.с.27).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з ГУ ДПС у Київській області на користь позивача складає 9102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, що полягає у незабезпеченні внесення запису до Реєстру платників єдиного податку відомостей щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська пл.,8) здійснити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, з 03.09.2018 включно та внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 9102,00 грн. (дев'ять тисяч сто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а, ідентифікаційний код 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 17.12.2020 р.
Суддя Кушнова А.О.