16 листопада 2020 року Справа №160/14814/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши позовну заяву з доданими документами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) щодо відмови в належному перерахунку, нарахуванні та виплати пенсії позивачу, щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 79% до 70% сум грошового забезпечення, з 01.01.2018;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити належний перерахунок, нарахування та виплату пенсії без обмеження граничного розміру, позивачу, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті з Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.01.2018, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання законної сили рішення суду;
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: в порушення п.2 ч.5 цієї статті, у позовній заяві не зазначено відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача, оскільки це обов'язкові реквізити позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовну заяву підписано представником позивача - Чернешом Д.С., який на підтвердження своїх повноважень долучив копію довіреності, не засвідчену належним чином.
Приписами ч.4 та ч.6 ст.59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідченні суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Так, до позовної заяви додано копію нотаріальної довіреності на ім'я представника, яка засвідчена останнім.
Відповідно до ст.244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Стаття 244 ЦК України не передбачає можливості представництва на підставі довіреності.
Засвідчення вірності копії є нотаріальною дією, що спрямована на підтвердження факту відповідності копії оригіналу документа.
Відтак, представник позивача - Чернеш Д.С. не наділений повноваженнями засвідчення копії нотаріальної довіреності.
Отже, надана до суду копія довіреності не може вважатися належним чином оформленим документом на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву.
У зв'язку з представнику позивача Чернешу Д.С. необхідно надати оригінал довіреності та/або ордеру або нотаріально засвідчену копію довіреності на підтвердження повноважень представництва інтересів позивача.
Крім того, відомості щодо адвокатів відповідно до ст.17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Під час перевірки в Єдиному реєстрі адвокатів України даних представника позивача судом встановлено, що право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 припинено згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 13.06.2019 на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області.
Згідно ч.2 ст.43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, для підтвердження адміністративної дієздатності фізичним особам необхідно надавати, зокрема, паспорт (належним чином засвідчені копії) тощо.
До позовної заяви надані копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, які належним чином не засвідчені.
Належність засвідчення копій передбачена Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003” затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, а саме, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Згідно п.5.27 вказаної системи передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Одночасно суд звертає увагу, що згідно приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована, або може бути конкретно ідентифікована.
Відтак, інформація щодо особи позивача у її паспорті, рівно як і реєстраційний номер облікової картки платника податків - є персональними даними позивача.
Отже, копії паспорта, РНОКПП можуть бути завірені лише власником відповідних документів на кожному розвороті копії.
Таким чином, позивачу необхідно письмово підтвердити відповідність копій документів, доданих до позовної заяви, їх оригіналам (власне письмове пояснення).
Отже, всупереч ст.160 КАС України до позовної заяви не додано доказів на підтвердження належних повноважень осіб - позивача та його представника.
Разом з позовною заявою позивач, в особі представника (адвоката) Дмитра Чернеша надав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що відповідно до п.п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" предметом позову є захист соціальних, трудових прав.
Вирішуючи вказане клопотання слід виходити з наступного.
Відповідно до п.п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За правилами цієї статті звільнення від спати судового збору не є обов'язком суду, а є можливістю звільнення від сплати судового збору, у випадку, якщо позивач доведе, що через свій майновий стан неспроможний сплатити судовий збір.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому, вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.
Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України "Про судовий збір" кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
Отже, позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання даного позову, у зв'язку з чим клопотання позивача, в особі представника (адвоката) Дмитра Чернеша про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви з урахуванням ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення визначених в описовій частині даної ухвали недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали надіслати:
- позивачу за адресою: АДРЕСА_1 ;
- представнику позивача за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В.Кадникова