20 листопада 2020 року Справа № 160/12356/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2020 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- скасувати рішення (відмову) Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області про яку повідомлено листами від 04.08.2020 р. №0400-0307-8/64213 та від 26.08.2020 р. №149703;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровської області врахувати до його пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 21.08.1984 р. по 05.02.1987 р., з 08.02.1987 р. по 12.01.1990 р., з 15.04.2004 р. по 04.04.2018 р., з 27.08.2018 р. по 21.07.2020 р.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з моменту досягнення пенсійного віку, тобто з 15 травня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач своїм рішенням від 15.06.2020 р. № 0400-0305-8/43379 повідомив про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з причини того, що у нього не має страхового та спеціального стажу станом на 11.10.2017 р. 18.08.2020 року він знову звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, проте відділом з питань перерахування пенсій №2 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області його повідомило листом від 26.08.2020 року №149703 про відмову знову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з причини відсутності страхового стажу на 11.10.2017 року. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, винесено протиправно, а тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 09.11.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач 22.07.2020 року та згодом 18.08.2020 року звертався до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області з відповідними заявами та документами за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За наданими позивачем документами по заяві від 22.07.2020 р. страховий стаж обраховано та він становить: на 22.07.2020 р. - 27 років 11 місяців 14 днів, на 11.10.2017 р. - 25 років 3 місяці 17 днів, спеціальний стаж - 12 років 10 місяців 4 дні. По заяві від 18.08.2020 р. страховий стаж обраховано та він склав 28 років 0 місяців 7 днів, на 11.10.2017 р. - 25 років 3 місяці 17 днів, спеціальний стаж - 12 років 10 місяців 4 дні. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на 11.10.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
До суду 20.11.2020 року від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких зазначено, що станом на 15 травня 2020 року (наступний день з моменту досягнення ним 55 років) його загальний трудовий стаж складає 28 років 0 місяців 7 днів, а пільговий стаж роботи за Списком №2 складає 16 років 04 місяці 09 днів, що підтверджується записами в його трудовій книжці та відповідними довідками. Враховуючи викладене, відповідачем були допущені протиправні дії, які виразилися у невизнанні та невиконанні рішення Конституційного суду України від 23січня 2020 року №1-р/2020 щодо застосування положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наслідком чого стала протиправна відмова у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.07.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відділом з питань перерахування пенсій №2 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивача повідомило листом від 04.08.2020 року №0400-0307-8/64213 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з причини того, що у нього не має страхового та спеціального стажу станом на 11.10.2017 р., передбаченого статтями 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз.2 п.16 розд.XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто досягнення чоловіками 55 років і за умови наявності станом на 11.10.2017 р. страхового стажу, не менше 26 років 6 місяців та спеціального стажу 12 років 6 місяців.
Отримавши 12.08.2020 р. додаткову довідку про підтвердження стажу роботи за Списком №2, позивач знову звернувся до відповідача з метою приєднати цей документ до матеріалів його пенсійної справи.
Відділом з питань перерахування пенсій №2 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача листом від 26.08.2020 року №149703 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з причини відсутності страхового стажу на 11.10.2017 року.
Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року з 27.05.2020 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Щодо посилань позивача на наявність у нього права на призначення пенсії за Списком №2 на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, зазначеній в п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Преамбулою положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що положення цього закону застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно з Законом № 3108-IV від 17.11.2005 р. в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 р.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому посилання позивача на існування двох різних законів, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах по різному в частині віку з якого особа має право на призначення пенсії є помилковими.
Крім того, положення абзацу 2 пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 11.10.2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах своїми рішеннями від 04.08.2020 р. №0400-0307-8/64213 та від 26.08.2020 р. №149703 діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже підстави для їх скасування відсутні.
Щодо вимог зобов'язати відповідача врахувати до його пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 21.08.1984 р. по 05.02.1987 р., з 08.02.1987 р. по 12.01.1990 р., з 15.04.2004 р. по 04.04.2018 р., з 27.08.2018 р. по 21.07.2020 р. та призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, перерахунку пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та враховуючи відсутність протиправності дій останнього під час відмови позивачу в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, з викладених вище підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма