11 листопада 2020 року Справа № 160/10618/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: визначити протиправними дії відповідача щодо відмови йому у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до витягу з протоколу засідання регіональної комісії від 11.03.2020 року №1 Дніпропетровської ОДА та зобов'язати відповідача призначити йому за наданими документами до адміністративної позовної заяви по справі № 160/8202/20 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 1986 року, 2-ї категорії, та видати належне посвідчення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 05.05.1986 року по 16.06.1986 року. Звернувшись до відповідача із відповідними документами для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до витягу з протоколу засідання регіональної комісії від 11.03.2020 року №1 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, йому відмовлено в отриманні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС через не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження, відповідно до постанови КМУ від 11.07.2018 р. №551. З даним рішенням відповідача позивач погодитися не може, а тому був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач отримав ухвалу суду - 15.09.2020 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою про надання статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року 2-ї категорії.
Позивач в заяві зазначив, що він був призваний через Павлоградський військкомат на спеціальні збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В період з 05.05.1986 року по 23.05.1986 року в складі Військової частини НОМЕР_1 він виконував роботи по ліквідації наслідків аварії безпосередньо на Чорнобильській АЕС, а саме: в зазначений період кожного дня возив чисту білизну на станцію, а брудну звозив до пункту обробки спецодягу та отримав сумарну кількість радіації 18,384 (без зазначення одиниць виміру дози радіації), що підтверджується довідкою від 15.05.1995 року № 51/1823.
На вказану заяву 26.07.2018 року відповідачем було надано відповідь у формі листа №Б-573, в якому зазначено, що відповідно до копії довідки ЦА МО України від 15.05.1995 №51/1823, військова частина НОМЕР_1 дислокувалися за межами зони відчуження (с.Оране Іванківського району Київської області). У вищезазначеній довідці зазначено, що в період з 05.05.1986 р. по 28.07.1986 р. виконання позивачем робіт не відображено, накази по виїздам на ЧАЕС не велись, а в період з 20.07.1986 р. по 28.07.1986 р. виїзди на ЧАЕС ОСОБА_1 не відображено.
Крім того, Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.06.2000 р. № 376 відмовлено позивачу у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так як відсутні підтверджуючі документи про роботу у зоні відчуження. Підвищена з/плата з урахуванням коефіцієнта кратності не проводилась.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2020 року по адміністративній справі №160/8202/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації задоволено частково, а саме: зобов'язано Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації розглянути заяву та подані ОСОБА_1 документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2-ї категорії та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання вказаного рішення відповідачем було розглянуто заяву позивача про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2-ї категорії та відповідно до витягу із протоколу засідання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11 березня 2020 року за №1 відмовлено позивачу у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до статті 66 Закону № 796 громадяни інших держав, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються всіма пільгами, що передбачені цим Законом, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну.
Відповідно до пункту 1 частини першої Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Згідно з ст.10 Закону №796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону № 796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Частиною першою статті 15 Закону № 796-XII визначено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (далі - Порядок № 551) посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 2) серії А синього кольору.
Пунктом 11 Порядку № 551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.
Пунктами 13 та 14 Порядку № 551 вказано, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.
Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
Згідно з пунктами 4-7 розділу ІІІ Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 26 грудня 2018 року №1945 (далі - Положення), прийняті Комісією рішення фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим, секретарем та членами Комісії.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд Комісії за рішенням регіональних комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Рішення Комісії є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
Рішення Комісії може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Так, позивачем для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було надано: довідку Міністерства оборони України № 179/1/10434 від 31.08.2018 р., військовий квиток серія номер НОМЕР_2 .
Зі змісті вказаних документів встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.05.1986 р. по 28.07.1986 року, на підставі наказів від 04.05.1986 р. №2 та від 28.07.1986 р. № 67, перебував у військовій частині № НОМЕР_3 , та у період з 03.07.1986 р. по 24.07.1986 р., на підставі наказів від 03.07.1986 р. та від 24.07.1986 р. №63 виконував роботи по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. В подальшому позивача було направлено до госпіталю де встановлено, що ним отримано дозу опромінення - 18,384.
Крім того, вказаною довідкою також підтверджується, що в наказі від 28.07.1986 р. №67 зазначається про виплату позивачу добових грошей за період з 04.05.1986 р. по 28.07.1986 р. та грошову винагороду за працю в зоні підвищеної радіації у розмірі 100%.
Отже, з наданих документів суд доходить до висновків, що ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 04.05.1986 р. по 28.07.1986 р., що є достатнім для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації, при прийнятті спірного рішення вказані обставини не враховано, а відтак не враховано, що такі документи надають право для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд акцентує увагу, що пунктом 3 Положення визначено, що основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.
Тобто, рішення Комісії, на переконання суду, не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості підстав для відмови позивачу у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС.
Крім того, встановлені судом обставини свідчать про те, що спірним рішенням про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідач позбавив позивача певного кола прав та свобод, соціальних гарантій, якими він міг бути наділений в зв'язку з наданням державою певного правового статусу.
З огляду на викладене та зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи, суд вважає, за можливе зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської ОДА прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року 2-ї категорії та видати належне посвідчення.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити, з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до витягу з протоколу засідання №1 від 11.03.2020 року.
Зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року 2-ї категорії та видати належне посвідчення.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма