08 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/768/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Романчук Д. В.,
представники учасників справи:
позивача - Гричаненка О. М.,
відповідачів - Чернявського А. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (судді: Хрипун О. О. - головуючий, Дикунська С. Я., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2019 (суддя Довгань К. І.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс"
до Черкаської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
1. У червні 2019 року Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" (далі - ПП "Міськбуд-Плюс") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025 "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, яка перебуває в користуванні на умовах оренди ПП "Міськбуд-Плюс" по вул. Менделєєва, 4 для суспільних потреб - створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором" (далі - рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 14.09.2016, позивач є землекористувачем земельної ділянки, розташованої по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси, наданій для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного значення.
Строк дії договору встановлений до 30.04.2020.
Позивачеві стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення від 05.03.2019, яким, зокрема, припинено дію договору оренди землі з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб - створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором.
Проте, приймаючи оскаржуване рішення, Черкаська міська рада зазначила лише про намір розмістити на спірній земельній ділянці міський парк патріотичного виховання (сквер) із дитячим табором, однак рішення не містить вказівки про прийняття відповідного рішення про створення такого об'єкта, розроблення містобудівної документації, наявність матеріалів погодження місця розташування або іншої документації із землеустрою на підтвердження масштабів парку, затвердженої у встановленому законом порядку. Відсутня інформація, що територія, на якій за рішенням відповідача заплановане створення паркової зони, поглинає (охоплює) земельну ділянку, що перебуває в оренді позивача, а також не обґрунтовано неможливістю суміщення об'єктів на орендованій земельній ділянці.
Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, позивач зауважив, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
3. Черкаська міська рада у поясненнях на позовну заву просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на відсутність порушених прав позивача та здійснення власником повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою.
4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, задоволено позов ПП "Міськбуд-Плюс", визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025.
Судові рішення аргументовано, зокрема, тим, що оспорюване рішення не лише порушує право ПП "Міськбуд-Плюс" як орендаря земельної ділянки в подальшому користуватись зазначеною земельною ділянкою за договором, позбавляє переважного права його поновлення на новий строк, а й унеможливлює використання належного йому нерухомого майна, для обслуговування якого була надана земельна ділянка за договором від 14.09.2016.
При цьому суди установили, що відповідач не довів суду, що міський парк патріотичного виховання (сквер) із дитячим табором неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або що розміщення такого об'єкта на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків чи спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому. Відповідач не обґрунтував, яким чином можливо розмістити міський парк патріотичного виховання (сквер) із дитячим табором на земельній ділянці 7110136700:02:003:0034, де вже розміщено комплекс будівель та споруд, що належать на певному правовому статусі ПП "Міськбуд-Плюс".
5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, Черкаська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 18.05.2016 у справі № 6-658цс15, від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15, від 03.09.2014 у справі № 6-84цс14, від 25.12.2013 у справі № 1340/4630/18 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах про відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, що є підставою для відмови у позові.
6. ПП "Міськбуд-Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, наголошуючи на повному дослідженні судами всіх обставин справи та ухвалення обґрунтованих судових рішень.
7. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.
9. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з договором від 14.09.2016, укладеного між Черкаською міською радою (орендодавець) та ПП "Міськбуд-Плюс" (орендар), земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, площею 5,3731 га по вул. Менделєєва, 4 м. Черкаси, перебувала в оренді ПП "Міськбуд-Плюс".
Умовами договору оренди земельної ділянки передбачалися такі умови:
- правовий статус нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору, не регулюється цим договором (пункт 4);
- договір укладено строком до 30.04.2020 (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 28.07.2016 № 2-2885). Після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8);
- земельна ділянка передається під нежитлову будівлю (п. 15);
- цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення) (пункт 16);
- згідно з пунктом 37 договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження; вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці.
Суди установили також, що рішенням Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025 вирішено, зокрема:
- використати земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, площею 5,3731 га по вул. Менделєєва, 4 м. Черкаси, що надана у користування на умовах оренди ПП "Міськбуд-Плюс" для суспільних потреб, а саме: створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором (пункт 1);
- визначити, що передбачається використати земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, площею 5,3731 га по вул. Менделєєва, 4 м. Черкаси, відповідно до Генерального плану міста Черкаси (пункт 2.1);
- визначити, що необхідно припинити договір оренди від 14.09.2016 на підставі пункту 37 цього договору (пункт 2.2);
- визначити, що суспільними потребами, для яких передбачається використання земельної ділянки згідно із абз. 8 частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", є створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором по вул. Менделєєва, 4 м. Черкаси (пункт 2.3);
- визначити, що передача земельної ділянки, що буде використана для суспільних потреб, відбудеться Комунальному підприємству "Дирекція парків" Черкаської міської ради в постійне користування (пункт 2.4);
- доручено департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради здійснити розрахунок відшкодування спричинених вилученням збитків ПП "Міськбуд-Плюс" (пункт 3);
- доручено департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради звернутися до суду у встановленому законодавством та Регламентом виконавчого комітету Черкаської міської ради порядку щодо припинення договору оренди від 14.09.2016, зареєстрованого 19.09.2016 за № 16484840 на підставі пункту 37 цього договору (пункт 5).
10. Предметом спору у справі, що розглядається, була вимога ПП "Міськбуд-Плюс" до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025, з підстав порушення оскаржуваним рішенням прав позивача як орендаря земельної ділянки.
11. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оскаржуваним рішенням порушуються права ПП "Міськбуд-Плюс" як орендаря земельної ділянки в подальшому користуватись зазначеною земельною ділянкою за договором, а також позбавляє позивача переважного права його поновлення на новий строк та унеможливлює використання належного позивачеві нерухомого майна, для обслуговування якого була надана земельна ділянка за договором оренди від 14.09.2016.
Судові рішення аргументовано посиланням, зокрема, на:
- статтю 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України);
- статтю 5 Земельного кодексу України, за змістом якої земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; ґ) забезпечення гарантій прав на землю);
- частину 1 статті 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
- статтю 321 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб. Так, договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною 1 ст. 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". При цьому згідно з частиною 4 статті 3211 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об'єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому. Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб - створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач (Черкаська міська рада) не довів суду, що міський парк патріотичного виховання (сквер) із дитячим табором неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або що розміщення такого об'єкта на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому. Відповідач не обґрунтував, яким чином можливо розмістити міський парк патріотичного виховання (сквер) із дитячим табором на земельній ділянці 7110136700:02:003:0034, де вже розміщено комплекс будівель та споруд, що належать на певному правовому статусі ПП "Міськбуд-Плюс".
12. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
13. Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 18.05.2016 у справі № 6-658цс15, від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15, від 03.09.2014 у справі № 6-84цс14, від 25.12.2013 у справі № 1340/4630/18 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо відсутності порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, що є підставою для відмови у позові, з приводу чого колегія суддів зазначає таке.
У постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-94цс13, від 03.09.2014 у справі № 6-84цс14, від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15, на незастосування правових позицій у яких посилається скаржник, предметом позову було визнання недійсними договорів оренди землі з підстав порушення статті 15 Закону України "Про оренду землі" щодо визначення сторонами всіх істотних договорів оренди землі.
Водночас у справі, яка розглядається, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
Постановою від 18.05.2016 у справі № 6-658цс15, на незастосування висновку в якій також посилається скаржник, Верховний Суд України скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на не з'ясування судами всіх фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, не дослідження викопіювання з генерального плану, відсутність висновку щодо існування або відсутності накладення земельних ділянок сторін у спорі. У зазначеній справі позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення органу місцевого самоврядування в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, вважаючи порушеним його право власності на земельну ділянку, яка межує зі спірною ділянкою.
Отже, правовідносини у справі, яка розглядається, не є подібними до правовідносин у справі № 6-658цс15.
Щодо посилань скаржника на незастосування судами правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, колегія суддів зауважує, що у зазначеній справі предметом оскарження було рішення Львівської обласної ради від 18.09.2018 № 745 "Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області". Скасовуючи судові рішення у справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд касаційної інстанції дійшов висновку, що безпосередньо позивачі не зазнали жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, оскільки воно не спричинило істотного негативного впливу саме на позивачів і вони не зазнали жодної реальної шкоди, а ненадання доказів щодо порушення прав позивача спірним рішенням є підставою для відмови у позові.
Натомість у справі, яка розглядається, суди установили факт порушення прав позивача, чого не спростував під час розгляду справи відповідач.
При цьому правовідносини у справі № 925/768/19 і справі № 1340/4630/18, на яку посилався скаржник, не є подібними.
У кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали на обґрунтування своїх вимог, і на підставі встановлених обставин суди приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у справі № 925/768/19 та справах, на які посилається скаржник, а саме № 6-94цс13, № 6-84цс14, № 6-849цс15, № 6-658цс15, 1340/4630/18.
14. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2019 у справі № 925/768/19.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2019 у справі № 925/768/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак