вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" грудня 2020 р. Справа№ 910/7495/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.08.2020 (повний текст рішення складено 07.08.2020)
у справі №910/7495/20 (Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 22374,76 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 22 374,76 грн штрафу за порушення терміну доставки вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи перевезення вантажу згідно з залізничною накладною СМГС №0487834, доставив вантаж із простроченням строку доставки, передбаченого статтею 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" штраф у розмірі 19 632,06 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 844,34 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку доставки вантажу заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом першої інстанції, а саме, в сумі 19 632,06 грн.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 скасувати в частині задоволення позову, прийнявши у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судовий збір покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг".
В апеляційній скарзі міститься клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20. Клопотання обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення скаржником було отримано засобами поштового зв'язку 13.08.2020 за номером поштового відправлення 0105473549189.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема за твердженням відповідача, позивачем не було дотримано визначеного нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, претензійного порядку щодо процедури досудового врегулювання спору, а саме в частині недотримання 180-денного строку на розгляд відповідачем претензійних вимог.
Узагальнений виклад позицій позивача
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, хоча був належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
28.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано платіжне доручення №3037298 від 08.09.2020 про сплату судового збору в сумі 3153 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В силу приписів ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.12.2019 із залізничної станції Бугяняй ЛГ Литовські ЗД вантажовідправником АТ "Орлен Летува" на адресу вантажоотримувача ТОВ "Оіл Юг" до станції призначення Одеса-Застава ОД (прикордонні станції переходів: 24-120202 Кяна, 21-151200 Словечно) було відправлено вантаж у вагонах №№ 51259620, 50595503, що підтверджується накладною СМГС № 0487834.
Вантаж за накладною СМГС № 0487834 був переданий ТОВ "Оіл Юг", як отримувачу, 08.01.2020, про що у графі 27 зазначеної накладної був проставлений відповідний календарний штемпель станції Одеса-Застава про прибуття.
У зв'язку з порушенням відповідачем (АТ "Укрзалізниця"), як перевізником, терміну доставки вантажу позивач звернувся до відповідача з претензією № Пр-8-5 від 28.01.2020, в якій вимагав сплатити неустойку в розмірі 22 374,76 грн.
У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом № ЦМЮ-136 від 17.03.2020 посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 215 від 11.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України" від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" повідомив позивача про те, що розгляд його претензії буде відкладено до врегулювання ситуації.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом та просив у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 22 374,76 грн за порушення строків доставки вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" штраф у розмірі 19 632,06 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 844,34 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як підтверджується матеріалами справи, перевезення вантажу за накладною СМГС №0487834 у вагонах №№ 51259620, 50595503 здійснювалось у міжнародному сполученні, зокрема, зі станції відправлення "Бугяняй" Акціонерного товариства "Литовські залізничні дороги" до станції призначення "Одеса - Застава" регіональної філії Одеська залізниця АТ "Українська залізниця".
Отже, як вірно наголосив суд першої інстанції, до спірних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зі змінами та доповненнями (далі - УМВС).
Цією Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для здійснення перевезення вантажів між залізничними дорогами, в тому числі Литовської Республіки та України (стаття 1 УМВС).
У відповідності до §1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Згідно з § 1, 3 та 5 статті 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
У статті 24 УМВС зазначено, що якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається, виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні 150 км, що почались;
- для інших відправок - 1 доба на кожні 200 км, що почались.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і прямуючих в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, термін доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому залізнично-паромному сполученні, термін доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
Із матеріалів справи вбачається, що вантаж був відправлений 20.12.2019, тому перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 00 год. 00 хв. 21.12.2019. Загальна відстань перевезення становить 1762 км, при цьому у відповідності до статті 24 УМВС для цього виду перевезення швидкість доставки вантажу складає 200 км на добу.
Таким чином, строк доставки вантажу за накладною №0487834 складає 10 діб (1762 км /200 км = 9 діб + 1 доба (митне оформлення).
Отже, за вказаною накладною нормативний строк доставки вантажу визначено 10 діб, проте вантаж доставлений за 19 діб, отже строк доставки вантажу перевищено на 9 діб (19 діб - 10 діб).
Відповідно до статті 45 УМВС, якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчисленого відповідно до статті 24, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставку, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Із наведеної норми вбачається, що в розрахунок неустойки входить тільки сума провізної плати, яка згідно з накладною №0487834 складає 65440,20 грн, а також величина (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки ( в добі) до загального терміну доставки, та складає 9 доби/19 діб.
Отже, як вірно наголосив суд першої інстанції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної доставки вантажу, АТ "Українська залізниця" зобов'язана сплатити позивачу неустойку в розмірі 19 632,06 грн (65440,20 грн * 30%).
У свою чергу, статтею 46 УМВС визначено порядок пред'явлення претензії отримувача до перевізника.
Так, претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді.
Претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком:
1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням;
2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті (§3).
Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується (§4).
Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§5).
Якщо претензія оформлена з порушенням вимог §3 і §5 даної статті, вона повертається претенденту без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причини її повернення. У таких випадках перебіг строку давності, передбачений §3 статті 48 "Строки давності" не призупиняється. Якщо перевізник повертає претенденту претензію пізніше 15-деного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії. Повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи (§6).
Перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму (§7).
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (§8).
Відповідно до §1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
Право пред'явлення претензії та позову за перевищення строку доставки виникає від дня видачі вантажу одержувачу (§2 статті 47 УМВС).
Позов може бути пред'явлений:
1) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії;
2) якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив претендента про відхилення претензії повністю або частково.
Згідно зі статтею 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців.
Вказані в §1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в §2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається.
Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в §1 цієї статті.
Перебіг строку давності триває з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в §7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в §1 цієї статті.
Із наведених правових норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу.
При цьому, статтею 46 УМВС встановлено порядок звернення з претензією, а також порядок її розгляду. Зокрема, в цій статті вказується на те, що повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи.
Крім того, в статті 48 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії, а також позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються протягом 2 місяців.
Як уже зазначалося вище, у відповідності до §5 статті 46 УМВС претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2020 ТОВ "Оіл Юг" звернулося до АТ "Українська залізниця" з претензією №Пр-8-5 про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 22374,76 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 30.01.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 14). У цій претензії позивач просив відповідача сплатити штраф за несвоєчасне доставлення вантажу.
В свою чергу, у відповідь на вищевказану претензію відповідач листом № ЦМЮ-136 від 17.03.2020 посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 215 від 11.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України" від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" повідомив позивача про те, що розгляд його претензії буде відкладено до врегулювання ситуації.
Із наведеного вбачається, що позивач у встановлений строк звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу з посиланням на норми Статуту залізниць України. Водночас, оскільки перевезення вантажу за накладною №0487834 здійснювалось у міжнародному сполученні, відповідач відклав розгляд претензії із зазначенням відповідних причин, а саме, до врегулювання ситуації спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що надіслана відповідачу претензія мала бути розглянута позивачем 28 липня, тоді як позивач звернувся з даним позовом 29.05.2020, тобто без дотримання позивачем претензійного порядку встановленого Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що рішення судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог було ухвалено 07.08.2020, тобто на час спливу строку наданого перевізнику для відповіді на претензію.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанцій, що згідно з чинним законодавством України, а також відповідно до УМВС не заборонено звертатися з позовом до суду за захистом порушених, не визнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у разі порушення договірних зобов'язань до моменту отримання від перевізника відповіді на претензію до закінчення терміну її надання.
Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/5561/19.
Отже, доводи відповідача по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/7495/20 - без змін.
Матеріали справи № 910/7495/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна