Справа № 152/1200/20
іменем України
17 грудня 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дешевої В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Вінницької області про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай),
27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Залокоцька В.Д. (далі - представник позивача) звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , який на день смерті постійно проживав та був зареєстрований в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області.
Відповідно до довідки Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 1356 від 02.10.2020 року, спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за законом є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину протягом шести місяців шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, розпорядився особистими речами померлого.
Згідно відомостей, наданих відділом Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницької області на ім'я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0514903, зареєстрований 23 січня 2002 року за № 1149, площею 2,94 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області.
Отже, право спадкодавця ОСОБА_2 на земельну частку (пай) було зареєстровано, але оригінал правовстановлюючого документа (втрачено).
При зверненні до державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. з питанням оформлення спадщини позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно і рекомендовано звертатись до суду.
Просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 2,94 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Шаргородської міської ради Вінницької області, що належала ОСОБА_2 відповідно до сертифікату серії ВН № 0514903, зареєстрованого 23 січня 2002 року за № 1149.
В підготовче засідання позивач та представник не з'явилися, однак 23 листопада 2020 року від представника позивача - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити (а.с. 33).
Представник відповідача - Шаргородської міської ради Вінницької області в підготовче засідання не з'явився, однак 10 листопада 2020 року від представника Шаргородської міської ради Вінницької області - Країла С.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника міської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 30).
За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини, об?єктивно оцінивши усі досліджені докази, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (пай), площею 2,94 умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області, належного останньому на підставі сертифікату серії ВН № 0514903, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 23 січня 2002 року за № 1149.
Спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за законом є позивач ОСОБА_1 , оскільки є його сином, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с.10), копією довідки Виконкому Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 02.10.2020 № 1356 (а.с.15).
Інших спадкоємців немає, що підтверджується копією витягу зі Спадкового реєстру № 62126877 від 20 жовтня 2020 року (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 оформити спадщину на земельну частку (пай), площею 2,94 умовних кадастрових гектарах, не може через відсутність правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай), у зв'язку із чим 20 жовтня 2020 року державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 16).
З листа Відділу у Шаргородському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 серпня 2020 року № А-323/0-0-40-802/152-20 вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0514903, зареєстрований 23 січня 2002 року за № 1149, площею 2,94 умовних кадастрових гектарах, виданий на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 19 листопада 2001 року за №267 на території Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с. 14).
Зазначений вище сертифікат на земельну частку (пай), виданий ОСОБА_2 , був втрачений, у зв'язку із чим у газеті «Шаргородщина» поміщено оголошення про втрату сертифікату та визнання його недійсним (а.с. 12-13).
Отже, оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 на підставі сертифікату на земельну частку (пай), що був втрачений, набув право на земельну частку (пай), площею 2,94 умовних кадастрових гектарах, то право на цю земельну частку (пай) входить до складу спадщини після його смерті.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
В даній справі спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
За правилами ст. 548 ЦК України УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину - на земельну частку (пай) позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа - сертифіката на земельну частку (пай). Оскільки правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) було втрачено.
Згідно п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,
сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IV, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку, в силу вимог ст. 126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто свідоцтвом про право власності.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб не набув право власності на земельну частку (пай), що належала йому на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0514903, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів 23 січня 2002 року за № 1149 та виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 19 листопада 2001 року за № 267, сертифікат втрачено, у зв'язку з чим нотаріусом відмовлено позивачеві в оформленні спадщини на земельну частку (пай).
Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємця у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємця з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Визнання за позивачем права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з заяви представника відповідача (а.с. 35), Джуринська сільська рада Шаргородського району Вінницької області визнає обставини, викладені у позові та не заперечує щодо його задоволення.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи, що відповідачем - Шаргородською міською радою Вінницької області визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай), площею 2,94 умовних кадастрових гектара, що розташована на території Шаргородської міської ради Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0514903, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 19 листопада 2001 року за № 267, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 23 січня 2002 року за № 1149.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський