Справа № 640/4435/18
н/п 1-кп/953/172/20
"17" грудня 2020 р.Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №12017220490003567 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 147 КК України,-
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12017220490003567 за обвинуваченням ОСОБА_7 , в скоєні кримінальних правопорушень ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 147 КК України.
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 19.12.2020р..
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
До спливу продовженого строку, судове провадження не завершено.
Прокурор просив о продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник проти продовження строку запобіжного заходу заперечували, зазначаючи, що ризики прокурором не доведені, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, має хвору матір.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_7 не одружений, дітей не має, має постійне місце проживання, де мешкає із матір'ю, у якої наявні захворювання, раніше не судимий, працездатний, однак ніде не працює, має захворювання: хронічний отіт та хронічний гайморіт, отримує в умовах СІЗО медикаментозне лікування, згідно наданих медичних довідок.
Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ризик втечі особи має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується, у вчинені трьох кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, вчинений , згідно обвинувального акту, в період перебування під слідством за ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, які зазначені у обвинувальному висновку, зокрема що ОСОБА_7 захопив 9 осіб, серед яких було дві малолітні дитини та тримаючи їх у якості заручників, погрожував застосуванням вибухового пристрою, а також демонструючи ніж та предмет схожий на пістолет, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідність кваліфікації інкримінуємого обвинуваченому злочину вимогам закону та винуватість або невинуватість ОСОБА_7 , буде судовим вирішуватися при ухвалені вироку суду.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України та встановлених ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ризик заявлений прокурором - п.3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на потерпілих на теперішній час не доведений.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із погрозою застосуванням насильства .
ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину із погрозою застосуванням насильства, однак враховуючи строк перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне визначити йому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи конкретні обставини, тяжкість правопорушень, наявність встановлених ризиків, суд вважає за необхідним визначити обвинуваченому розмір застави - 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 168160 грн. (2102 х 80).
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183,184, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 15.01.2021 року.
Визначити ОСОБА_7 суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 168160 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (розрахунковий рахунок ua208201720355299002000006674 МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача ДКСУ м.Київ, призначення платежу - застава № справи, ПІБ обвинуваченого) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_7 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4)носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого, до суду; повідомляти тсуд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає оскарженню протягом 7 днів з дня проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, через Київський районний суд м.Харкова .
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3