Справа № 129/432/17
Провадження по справі № 1-кп/129/30/2020
"17" грудня 2020 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині кримінальне провадження № 12016020120000598 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого 26.02.2016р. Гайсинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України на строк 2 роки, - у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
установив:
25.07.2016р. близько 17:00 год. в АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_5 , які перебували у стані алкогольної сп'яніння, на побутовому ґрунті виникла сімейна сварка, коли ОСОБА_5 вийшов з будинку на подвір'я, ОСОБА_4 пішов слідом за ним, біля господарських приміщень взяв в руки дерев'яний держак від граблів підійшов до ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, приклавши фізичну силу, цілеспрямовано наніс йому дерев'яним держаком один удар в живіт з лівої сторони, внаслідок чого ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді садна в лівій підреберній ділянці, закритої тупої травми живота у вигляді травматичного розриву тонкого кишковика, який супроводжувався розлитим каловим перитонітом, є небезпечними для життя в момент їх виникнення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень відносно живих осіб, але в причинно - наслідковому зв'язку зі смертю не стоять.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро каявся і пояснив, що 25.07.2016 р. приблизно о 17:00 год. за їх спільним місцем проживання в АДРЕСА_1 , між ним та його батьком ОСОБА_5 , який був у стані алкогольного сп'яніння, на побутовому ґрунті виникла сімейна сварка, під час якої батько його вдарив і вийшов з будинку на подвір'я, він пішов слідом за ним, біля господарських приміщень взяв у руки дерев'яний держак від граблів, підійшов до ОСОБА_5 , з силою наніс йому дерев'яним держаком один удар в живіт з лівого боку, батька на наступний день забрала «швидка», він перебував у лікарні, де помер.
Крім визнання вини, винуватість ОСОБА_4 в поставленому йому за вину злочині підтверджується також такими дослідженими судом належними та допустимими доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , матері обвинуваченого, про те, що 25 липня 2016 р. ввечері її не було вдома, наступного дня прийшла додому і побачила, що її чоловік ОСОБА_7 лежить на ліжку і потерпає від болю в боку, син ОСОБА_8 викликав швидку, яка забрала чоловіка в лікарню, де він помер; матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_4 не має, просила покарати його несуворо;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , завідуючої фельдшерсько-акушерським пунктом, про те, що її викликали до ОСОБА_10 з приводу його поганого самопочуття 25.07.2016 р. після обіду, ОСОБА_5 лежав за хатою, стогнав, плакав, на животі у нього був крововилив підшкірний (синець), інших ушкоджень вона не виявила, ОСОБА_5 повідомив їй, що його вдарив син ОСОБА_11 ; наступного дня зранку ОСОБА_12 забрала «швидка допомога» із закритою травмою живота, виявили перитоніт; згодом дізналася про смерть ОСОБА_5 ;
- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що того дня ОСОБА_14 повідомив їй про бійку між його батьком ОСОБА_15 і братом ОСОБА_11 , прийшла і побачила, що ОСОБА_15 лежав на дивані, його дуже болів живіт, фельдшер ОСОБА_16 рекомендувала завезти хворого до лікарні, бачила, як ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_11 за те, що він держаком від граблів вдарив батька по животу;
- протоколом огляду місця події від 26.07.2016 р., відповідно до якого під час огляду будинковолодіння АДРЕСА_1 виявлено та вилучено дерев'яну палицю з металевою накладкою (а.с.153-158);
- відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 96 від 9.08.2016 р., ОСОБА_5 помер у стаціонарі Гайсинської ЦРЛ, до смерті призвела гостра серцево-легенева недостатність, атеросклеротична хвороба серця (а.с.162);
- свідоцтвом про смерть від 11.08.2016 р., згідно з яким ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 45 років в м.Гайсині Вінницької області (а.с.163);
- протоколом огляду предмету від 3.11.2016 р., за яким оглянута дерев'яна палиця з металевим наконечником, постановою від 3.11.2016 р. про визнання дерев'яної палки з металевим наконечником (держак від граблів) речовим доказом по кримінальному провадженню № 12016020120000825 (а.с.164-166);
- висновками судово-медичної експертизи №94 від 9.08.2016 р. про те, що при дослідженні трупа ОСОБА_5 з вивченням медичних документів медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення Гайсинської ЦРЛ на його ім'я встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала від гострого порушення кровообігу в серцевому мязі, що стало наслідком атеросклерозу вінцевих артерій серця, ускладнилося серцево-судинною недостатністю, на момент поступлення в лікарню 26.07.2016 р. у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна в лівій підреберній ділянці; закритої тупої травми живота у вигляді травматичного розриву тонкого кишковика, який супроводжувався розлитим каловим перитонітом, які є небезпечними для життя в момент їх виникнення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень відносно живих осіб, але в причинно-наслідковому зв'язку зі смертю не стоїть, могли виникнути від дії на ліву половину живота тупого твердого предмету з відносно обмеженою поверхньою і діяли зі значною силою (а.с.169-171);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.12.2016 р. з участю ОСОБА_17 , згідно з яким він детально показав і розповів, як 25.07.2016 р. приблизно о 17-00 год. він в дворі будинку АДРЕСА_1 вдарив держаком від граблів свого батька ОСОБА_5 (а.с.175-177).
Зазначені докази в свої сукупності та взаємозв'язку між собою і обставинами справи неспростовно доводять винуватість ОСОБА_4 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, оскільки вони достатньо вагомі(переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
При цьому суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66,67 КК України пом'якшуючі та обтяжуючи його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні злочину особи та попередження нових злочинів.
Обираючи покарання ОСОБА_4 , пом'якшуючими його обставинами суд визнає щире каяття, молодий вік обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обтяжуючими покарання обставинами є рецидив злочинів та вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин стосовно ст. 12 КК України в період іспитового строку за попереднім вироком суду.
За таких обставин суд визнає, що для виправлення ОСОБА_4 , та попередження нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання лише у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
В зв'язку з цим суд визнає обґрунтованим продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 в виді утримання під вартою на строк не більше шістдесяти днів.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 16.08.2019 р., в строк відбуття покарання зарахувати на підставі ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з 16.08.2019 р. до дня набрання чинності цим вироком відповідно до співвідношення день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, на день винесення вироку строк попереднього ув'язнення становить 490 днів, що становить 980 днів (2 роки 8 місяців 20 днів) позбавлення волі.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 369-374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом складання покарань до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 26.02.2016 р., яким ОСОБА_4 за ч.1 ст. 289 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня взяття його під варту 16.08.2019 р.; в строк відбуття покарання зарахувати на підставі ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з 16.08.2019 р. до дня набрання чинності цим вироком відповідно до співвідношення день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, на день винесення вироку строк попереднього ув'язнення становить 490 днів, що становить 980 днів (2 роки 8 місяців 20 днів) позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на шістдесят днів.
Речові докази: дерев'яний держак від граблів - знищити.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з моменту його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: