Номер справи 623/3658/20
Номер провадження 2/623/1042/2020
іменем України
17 грудня 2020 року року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.,
за участі секретаря судового засідання Костенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюм справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з нерухомого майна,-
встановив:
22 жовтня 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт з житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлому ОСОБА_2 , накладений Ізюмським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постановою б/н від 05.09.2007 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 5620656. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після його смерті відкрилась спадщина у тому числі на квартиру АДРЕСА_2 , що належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 листопада 1998 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 вересня 2011 року. Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 . Під час вчинення нотаріальних дій з приводу оформлення спадщини, позивачу стало відомо, що за життя за виконавчим листом № А - 158 від 02.10.1998 року виданого Ізюмським міськрайонним судом Харківської області накладено арешт та оголошено заборону відчуження на 1/2 частину спірної квартири- арешт є чинним на теперішній час. Як свідчить Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на нерухоме майно ОСОБА_2 , накладено арешт, який зареєстровано в реєстрі 07.09.2007 року за № 5620656. Арешт накладався в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Ізюмським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Виконавче провадження знищено.
У відзиві наданому відповідачем на адресу суду 16 листопада 2020 року, відповідач вказує на те, що у вирішенні питання про зняття арешту з всього майна, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладаються на розсуд суду. Відповідач поясняє, що згідно інформації, що міститься у спецрозділі Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні в Ізюмському ВДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 11906894 з примусового виконання виконавчого листа А -158 виданого 02.10.1998 року Ізюмським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів. В межах даного виконавчого провадження виконавцем винесено постанову про арешт майна на 1/2 ч.квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 26.02.2010 року виконавче провадження закінчене у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення .Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження № 11906894 не виявляється можливим , оскільки дане виконавче провадження знищено, згідноПорядку роботи з документами в органах ДВС, затвердженого 25.12.2008 року наказом МЮУ № 2274/5, та акта вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2014 року ( а.с.25).
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_4 вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с.16).
Із копій свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.9,10).
Із копії Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу 14 вересня 2012 року змінила прізвище на ОСОБА_1 ( а.с.17).
28 липня 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_9 ( а.с.18).
Згідно копії свідоцтва про власності на житло від 05 листопада 1998 року виданого Житловим ремонтно - експлуатаційним підприємством квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ленам її сім'ї - ОСОБА_2 ( а.с.14).
Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 вересня 2011 року вбачається, що після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з: 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.15).
Згідно листа Ізюмської державної нотаріальної контори від 31 липня 20250 року за вих. № 1047/02-17 остання не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки на спадкове майно накладено арешт Ізюмським міськрай відділом державної виконавчої служби ( а.с.13)
Листом від 19.з08.2020 року Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) повілдомило позивача, що зідно інформації, що міститься у спецрозділіл Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні в Ізюмському ВДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 11906894 з примусового виконання виконавчого листа А -158 виданого 02.10.1998 року Ізюмським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів. В межах даного виконавчого провадження виконавцем винесено постанову про арешт майна на 1/2 ч.квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 26.02.2010 року виконавче провадження закінчене у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження № 11906894 не виявляється можливим , оскільки дане виконавче провадження знищено, згідноПорядку роботи з документами в органах ДВС, затвердженого 25.12.2008 року наказом МЮУ № 2274/5, та акта вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2014 року ( а.с.12).
Як видно зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №216740733, сформованої 17.07.2020 року Відділом державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 (реєстраційний номер обтяження 5620656 (а.с.11).
Наразі, встановлені судом обставини є підставою для висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яким є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак не може реалізувати своє право спадкоємця з огляду на те що зазначене майно перебуває під арештом, як власність ОСОБА_2 , що накладений Відділом державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції в Харківській області 07.09.2007 року на виконання виконавчого листа А -158 виданого 02.10.1998 року Ізюмським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів.
Відповідно до правил статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 4.17. п 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, «якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва затримується до зняття арешту».
Враховуючи норми частини 2 статті 1220 ЦК України про те, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, то саме з цього дня позивачу належить спадщина після померлого ОСОБА_2 .
З огляду на те, що позивач є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , то за встановлених судом обставин відсутності підстав для обтяження майна, має право на отримання у власність спадкового майна. Однак та обставина, що спадкове майно перебуває під арештом, є порушенням її законних прав та інтересів.
Згідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правилами статті 391 ЦК України встновлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на час винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) зазначено, що арешт застосовується державним виконавцем для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частина 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Зважаючи на те, що у судовому засіданні встановлено, що арешт накладений на вказану квартиру не знято за відсутності виконавчого провадження на виконанні, за яким таке накладення відбувалось, тому аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 89, 259, 264, 265 ЦПК України,суд, -
вирішив:
Позовну ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.
Зняти арешт нерухомого майна за об'єктом обтяження з житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлому ОСОБА_2 , накладений Ізюмським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постановою б/н від 05.09.2007 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 5620656.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя М.П. Одарюк