Справа № 638/15878/20
Повадження № 2/638/5200/20
Іменем України
17 грудня 2020 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Рассохи В.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в обґрунтування якого вказала, що вона 14 лютого 2003 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 75. Від шлюбу вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2015 року шлюбні відносини відсутні, спільне господарство не ведуть, шлюб існує формально. Позивачка зазначає, що примирення і збереження шлюбу між нею та відповідачем неможливе, оскільки це буде суперечити її інтересам. Відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання спільної дитини
Позивачка просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14 лютого 2003 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 75, та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. 11 грудня 2020 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглядати справу за його відсутності, визнав повністю позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені обставини про те, що 14 лютого 2003 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 75, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 14 лютого 2003 року (а.с. 3).
Сторони по справі мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 серпня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 2).
Учасниками справи не оспорюється те, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України).
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що фактичні шлюбно-сімейні відносини подружжя припинені, сторони припинили ведення спільного господарства, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, сторони не бажають примиритися і строк для примирення їм не потрібен.
Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сторони сумісного господарства не ведуть, на примирення не згодні, шлюбно-сімейні відносини припинені, суд вважає що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.
З урахуванням викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що при вирішенні будь - яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачають, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та те, що обидва батьки повинні утримувати своїх дітей, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд враховує, що понесені позивачкою судові витрати підтверджуються квитанцією № 31599 від 18 листопада 2020 року про сплату судового збору у сумі 840,80 грн.
У зв'язку із викладеним, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі Закону України «Про судовий збір», а відповідач визнав позовні вимоги повністю, суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 420,40 грн (50% від загального розміру судового збору), стягнути з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору в розмірі 420,40 грн (50% від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 420,40 грн (50% від загального розміру судового збору),
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 109, 112, 113, 180-182, 183 Сімейного кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 14 лютого 2003 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 75, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (адреса: м. Харків, код ЄДРПОУ 37999654) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 420,40 грн, сплаченого 18 листопада 2020 року за квитанцією № 31599.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять гривень) грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2020 року.
Суддя І.П. Латка